Історія територіальної охорони природи в Україні налічує понад 100 років. Відомий галицький меценат, багатий землевласник і великий любитель природи граф Володимир Дзєдушицький був першою в Україні людиною, яка створила заповідник у сучасному розумінні цього слова - на три роки раніше, ніж те саме зробив на землях України інший меценат - Фрідріх Фальц-Фейн, засновник легендарної Асканії-Нова (1889).
У 1886 р. Володимир Дзєдушицький виділив на своїх землях коло помістя Пеняки Золочівського повіту Львівського воєводства (тепер Бродівський район Львівської обл.) 22,4 га 200-річного букового лісу і оголосив їх заповідними. Резерват був ним названий "Пам'ятка Пеняцька". Важливо підкреслити, що заповідний об'єкт Дзєдушицький створив не для мисливських забав (як тоді робилося) чи якихось інших утилітарних цілей, і навіть не з релігійних мотивів. Створення резервату переслідувало винятково ті цілі, заради яких зараз створюються заповідники. "Пам'ятка Пеняцька" заповідалася з метою збереження букового пралісу "на всі часи", для наукових досліджень і для охорони місця гніздування рідкісного виду птаха - орлана білохвоста. На жаль, під час Першої світової війни "Пам'ятка" була знищена.
Особливо поширився громадянський рух за збереження й охорону природи на початку XX ст. З ініціативи народного вчителя П.Ф.Буцука на острові Хортиця виникло перше в Росії товариство "Охоронці природи", яке налічувало близько 200 членів. Плідно працювало Харківське товариство любителів природи, засноване в 1911 р., яке через журнал "Бюллетень Харківського товариства любителів природи", доповіді і статті прищеплювало широким колам громадськості інтерес і любов до рідної природи, збереження її багатств.
У1918 р. при сільськогосподарському науковому Комітеті Наркомзему України було організовано секцію охорони природи, яка була перетворена в Комісію охорони природи і проіснувала до 1929 р.
У 1921 - 1930 рр. в Україні виникає мережа заповідників. Напередодні Другої світової війни в неї входили 9 заповідників та близько 2000 пам'яток природи, які охоплювали майже всі географічні зони. За час війни багатьом з них було нанесено непоправної шкоди, частина була по-варварському знищена. Ще одну трагічну сторінку в долю заповідників вписала постанова Ради Міністрів СРСР "Про заповідники", підписана Сталіним 29 серпня 1951 р. Вона зобов'язувала Ради Міністрів союзних республік закрити 88 заповідників і передати їх землі колгоспам та радгоспам. В результаті виконання постанови Україна втратила 33 тис. га заповідних земель.
Новий етап розвитку заповідної справи в Україні почався фактично в 1972 р., коли було прийнято постанову Уряду УРСР від 28 січня 1972 р. "Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи". Згідно цієї постанови було проведено нову класифікацію заповідних територій і природних об'єктів, що беруться під охорону держави. За новою класифікацією виділялося 5 категорій: державні заповідники, державні заказники, державні природні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Почалося створення нових і розширення існуючих природоохоронних територій.
Невдовзі після здобуття країною незалежності 16 червня 1992 р. був прийнятий Закон України "Про природно-заповідний фонд України", який зараз визначає правові основи організації, охорони й ефективного використання природно-заповідного фонду. Законом передбачено 11 класифікаційних категорій державних природоохоронних територій та об'єктів: біосферний заповідник (резерват), природний заповідник, національний природний парк, державний заказник, державна пам'ятка природи, регіональний ландшафтний парк, заповідне урочище, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва. Перші 7 категорій стосуються об'єктів природного походження.
Природний заповідник - основна форма територіальної охорони природи як в Україні, так і в країнах колишнього СРСР. Основними завданнями природних заповідників є збереження типових або унікальних природних комплексів та об'єктів на їх території, вивчення природного ходу процесів і явищ, що відбуваються в них, розробка наукових основ охорони природи, проведення наукових досліджень та спостережень за станом довкілля. Територія і акваторія заповідника з усіма природними об'єктами, що знаходяться в їх межах, вилучаються з господарської експлуатації і передаються в безстрокове користування державному заповіднику. За завданнями і режимом охорони наші заповідники відповідають І категорії МСОП "повний резерват". За станом на 1999 р. в Україні функціонувало 13 природних заповідників. Подаємо коротку їх характеристику.
Заповідник "Горгани" - 5344 га. Створений у 1996 р. з метою збереження цінних природних екосистем Вододільних Горган (Івано-Франківська обл.) на базі існуючих раніше тут заказників. Середня висота - 1000 м, найвища гора (Довбушанка) має висоту 1754 м. Представлені висотні пояси рослинності - пояс смереково-ялицево-букових, буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів, а вище - вузький субальпійський пояс полонин та криволісся гірської сосни. Ліси займають 84 % площі, в тому числі - особливо цінна реліктова популяція сосни кедрової та буково-ялицеві і смерекові праліси, які в Карпатах збереглися на дуже обмеженій площі. Флора заповідника включає біля 500 видів судинних рослин, з яких 10 % є рідкісними. Фауна хребетних налічує понад 140 видів, з яких до Червоної книги занесено 20. Заповідник є цінним об'єктом для вивчення історії розвитку рослинності у по-льодовиковий період та збереження біологічного різноманіття в Горганах (Стойко, 2000).
Дніпровсько-Орільський заповідник - 3766 га. Створений у 1990 р, в заплаві Дніпра та Орелі (Дніпропетровська обл.). Охороняються залишки старих заплавних і байрачних лісів, заплавно-лучні й степові ділянки із специфічною рослинністю.
Заповідник "Єланецький степ" - 1676 га. Створений у 1996 р. з метою збереження унікального природного комплексу басейну р.Єланець у Миколаївській обл. Включає цілинні ділянки злаково-лучного степу, наскельно-степові ділянки з рідкісними видами рослин і тварин.
Канівський заповідник - 2049 га. Один з перших заповідників України, створений у 1925 р. в Канівському р-ні Черкаської обл. Розташований на крутосхилах високого правого берега Дніпра, порізаних глибокими балками і ярами, включає ділянки заплав і острів на Дніпрі. Охороняються грабові діброви з багатими флорою і фауною (670 видів судинних рослин, 47 - ссавців, 242 - птахів, 41 - риб). 28 видів рослин і 41 вид тварин занесено в Червону книгу.
Карадазький заповідник - 2874 га. Створений у 1979 р. Включає унікальний вулканічний масив юрського віку в Східному Криму і прилеглу акваторію Чорного моря. Охороняється середземноморська чагарниково-лісова і степова рослинність. Всього зареєстровано 1023 види судинних рослин, 66 видів рослин і 83 види тварин, занесених у Червону книгу України.
Луганський заповідник - 1576 га. Створений у 1968 р. з метою охорони трьох ділянок цілинного степу і ділянки заплавних лісів на березі р.Сіверський Донець (Луганська обл.). Представлені еталонні екосистеми цілинних східноєвропейських різнотравно-ковилових степів та річкових заплав. Зростає 1054 види судинних рослин (у т.ч. 131 - рідкісний), мешкає 63 види ссавців, 270 - птахів.
Заповідник "Медобори" - 10455 га. Створений у 1990 р. на базі однойменного ландшафтного заказника (Тернопільська обл.). Основна територія розташована в середній частині пасма Подільських Товтр - древнього коралового рифу Сарматського моря. Представлені типові для Поділля грабово-дубові ліси, масиви бука на межі ареалу, ділянки лучно-степової та наскельно-степової рослинності з великою кількістю рідкісних і реліктових видів рослин. Включає філіал "Кременецькі гори" - ділянки останцевих гір з рідкісною і реліктовою рослинністю.
Заповідник "Мис Мартьян" - 240 га. Створений у 1973 р. в околицях м. Ялта (Крим). Охороняються ялівцеві й дубові рідколісся і чагарники середземноморського типу на приморських скелях Південного берега Криму та прилегла частина акваторії Чорного моря (120 га). Зростає 500 видів вищих рослин, серед яких багато реліктових і ендемічних. Мешкають рідкісні види тварин - кажани, плазуни, комахи та ін.
Поліський заповідник - 20097 га. Створений у 1968 р. з метою охорони типових лісових і болотних ландшафтів Українського Полісся (Житомирська обл.). Флора налічує 600 видів судинних рослин. Мешкають рідкісні тварини - чорний лелека, орлан-білохвіст, змієїд, рись.
Рівненський заповідник - коло 47000 га. Створений у 1997 р. на базі заказників "Переброди", "Сира Погоня", "Сомино" та Білозерського у північно-східній частині Рівненської обл. Включає останній в Україні залишок системи Пінських боліт (Переброди), єдине в країні верхове болото з купинясто-мочажинним комплексом (Сира Погоня), мальовничі озерно-лісові ландшафти Полісся. Унікальне місце оселення рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин. Зростають численні льодовикові релікти (хамедафна чашкова, журавлина дрібноплідна та ін.), гніздяться орлан-білохвіст, змієїд, пугач, чорний лелека.
Заповідник "Розточчя" -2084 га. Створений у 1984 р. в межах пагорбистого пасма Розточчя (Львівська обл.). Охороняються типові для району природні дубові, соснові, букові й сосново-букові ліси, лучно-болотна рослинність заплави р.Верещиця з великою кількістю рідкісних і зникаючих видів рослин (32 види занесені в Червону книгу). Флора налічує понад 900 видів судинних рослин. Гніздиться орлан-білохвіст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система природно-заповідного фонду України“ на сторінці 1. Приємного читання.
