НПП "Уманський" - 39159 га. Створений у 1999 р. у верхів'ях басейну р. Уж (Закарпатська обл.). Заповідним ядром парку став колишній лісовий заказник "Стужиця1', де охоронялись корінні ялицево- і яворово-букові праліси та рідкісне буково-яворове криволісся з багатими флорою й фауною. Територія парку межує із Н П "Полонини" (Словаччина) та Бещадським НП (Польща), і разом з останніми є частиною міжнародного біосферного резервату "Східні Карпати".
Шацький НПП - 32515 га, в т.ч. 12024 га в користуванні парку. Другий НПП України, створений у 1983 р. у районі Шацьких озер (Волинська обл.). 22 озера площею понад 6400 га льодовикового та карстового походження; найбільші - Свитязь, Пулемецьке, Луки, Люцимер, Пісочне, Кримне та ін. Соснові й мішані дубово-соснові ліси, луки, сфагнові болота. Багаті флора і фауна.
НПП "Яворівський" - 7079 га, у т.ч. 2886 га в постійному користуванні. Створений у 1999 р. в центральній частині Українського Розточчя - горбистого пасма Волино-Подільської височини. У парку знаходиться найвища точка Розточчя - гора Булава (397 м). Переважають букові, сосново-букові і дубові ліси.
У 1999 р. на півночі Сумської області був створений Деснянсько-Старогутський НПП, у якому представлені мальовничі ландшафти долини р. Десна і українська частина великого масиву Брянських лісів.
- Найближчим часом планується створення нових національних парків: Гомольшанського - в долині р. Сіверський Донець у Харківській обл.; "Дністровський каньйон" - у Тернопільській та Івано-Франківській областях та інших.
Новою категорією в системі природно-заповідного фонду України є регіональний ландшафтний парк. Згідно із Законом "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки (РЛП) є природоохоронними і рекреаційними територіями місцевого значення; Вони створюються на базі природних і слабо-окультурених ландшафтів з метою використання їх для рекреації, оздоровлення населення, туризму та спортивної діяльності. На відміну від національних парків, територія РЛП не виключається з земельного фонду землекористувачів, але останні повинні використовувати природні ресурси таким чином, щоби не порушувати естетичності ландшафтів і не знижувати їх рекреаційного значення. РЛП, як правило, не мають власних дирекцій і підпорядковані Обласним управлінням лісового господарства або Міським радам народних депутатів.
Особливе місце в природно-заповідному фонді України займає категорія державний заказник. Згідно Закону, заказниками оголошуються природні території з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території заказників забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник даного типу. Заказники за типами поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, зоологічні, орнітологічні, іхтіологічні, ентомологічні, гідрологічні, геологічні. Для кожного типу заказників розробляються і затверджуються спеціальні положення про режим охорони з урахуванням особливостей і географічної специфіки об'єкта.
Ландшафтні заказники зберігають унікальні й типові ландшафти для кожного окремого ботаніко-географічного району, і для всього природного комплексу. В заказниках цього типу заборонено будувати споруди для обслуговування відпочиваючих, промислові підприємства та ін. Будівництво дозволяється лише на периферії на площі, що не перевищує 5% території заказника.
Лісові заказники призначені для збереження типових для кожного ботаніко-географічного району, продуктивних і стійких лісових угруповань з метою використання їхнього генофонду для відновлення повноцінних у біологічному відношенні лісів України. Забороняються випасання худоби, заготівля сіна, всі види рубок крім санітарних та деякі інші види діяльності.
Ботанічні заказники забезпечують охорону рідкісних і зникаючих, а також цінних для науки і господарства видів рослин та їх угруповань. Залежно від специфіки видів чи угруповань, що підлягають охороні, в ботанічному заказнику можуть бути заборонені різні види діяльності - випасання, викошування, рубки лісу, збір ягід, рекреація тощо.
Зоологічні заказники створюються з метою охорони, відтворення і збільшення чисельності рідкісних видів тварин чи їх комплексів. Більш конкретні завдання мають орнітологічні (охорона птахів, створення сприятливих умов для їх гніздування, міграцій та зимівлі), іхтіологічні (охорона місць нересту, нагулу і скупчення цінних видів риби), ентомологічні (охорона рідкісних і зникаючих видів комах, їх комплексів, угруповань та оселищ) заказники.
Гідрологічні заказники призначені для охорони водойм, боліт, джерел, які мають водоохоронне, водорегулююче значення або цінні в естетичному плані.
У геологічних заказниках охороняються рідкісні й унікальні геологічні утвори - відслонення, печери, скам'янілості тощо. Тут забороняється добування корисних копалин, каміння, вибухові роботи, розкопки, збір мінералів і окам'янілостей, будівництво тощо.
В Україні створено понад 200 державних заказників загальнодержавного значення, і декілька сотень - місцевого (обласного) значення. Крім своїх основних завдань, передбачених положеннями, заказники мають ще одне важливе значення. Вони є своєрідними "резервними" територіями, що можуть бути використані для створення нових заповідних об'єктів вищого рангу. Після 1991 р. створення практично всіх нових та розширення багатьох існуючих заповідників і національних парків відбувалося на базі створених раніше заказників і пам'яток природи. З одного боку, саме в них було сконцентровано найбільше природних об'єктів, що потребують охорони, з іншого - на густозаселеній та освоєній території нашої країни важко виділити більш-менш великі площі під заповідник чи національний парк, якщо вони досі не охоронялися. У цьому плані перспективним є створення нових заповідників на базі заказників, у яких охороняються останні найбільші лісові масиви степової і лісостепової зон - Савранський ліс (8400 га), Чорний ліс ( 3500 га) у Одеській та Кіровоградській областях; оригінальні ландшафти Мошногірського і Мізоцького кряжів у Черкаській та Рівненській областях та ін.
Указ Президента України "Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду", у якому визнано збереження і розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду пріоритетним напрямком державної політики в галузі охорони довкілля, вселяє в нас надію, що наші нащадки одержать у спадок не голу пустелю, а різноманіття рослинного і тваринного світу. Отже, головна наша мета - не допустити руйнування унікальних природних куточків, створити стратегічний резерв заповідання в умовах, коли реалізується земельна реформа, почався процес приватизації земель. І якщо завданням державних інституцій є забезпечення надійної охорони існуючих і майбутніх природних резерватів (яка, на жаль, часто взагалі відсутня через нестачу коштів), то кожна освічена людина повинна усвідомити необхідність збереження різноманіття рослинного і тваринного світу, заповідних територій, сприяти поширенню й популяризації ідей охорони природи. Втративши останні залишки неторканої природи, ми тим самим втратимо генетичний зв'язок із нашою землею і самі основи процвітання й прогресу для нації.
Правові аспекти охорони природи в Україні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система природно-заповідного фонду України“ на сторінці 3. Приємного читання.
