Закон мінімуму (закон Лібіха) - див.п.2.3.1.
Закон толерантності (закон Шелфорда) - див.п.2.3.1.
Закон рівнозначності умов життя: всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі. Звідси випливає інший закон - сукупної дії екологічних факторів (закон
Міттерліха-Тінема на-Бауле): реакція організму залежить не від окремого, навіть лімітуючого фактора, а від всієї сукупності екологічних факторів одночасно.
Загальний принцип лімітуючих факторів (принцип Блекмана): сукупний вплив лімітуючих факторів може перевищити сумарний позитивний вплив інших факторів середовища.
Закон незалежності адаптацій: висока адаптованість до одного з екологічних факторів не означає такого ж ступеня пристосованості до інших факторів, навпаки, вона може обмежувати можливості адаптації через морфологічно-фізіологічні особливості організму.
Закон єдності організму й середовища: життя розвивається внаслідок постійного обміну речовиною та інформацією на базі потоку енергії в сукупній єдності середовища й організмів, що його населяють.
Правило екологічної індивідуальності виду (Л.Г.Рамєнський): кожен вид організмів має властивий тільки йому діапазон пристосованості до різноманітних умов середовища.
Екогеографічні правила Бергмана - Аллена: 1) у межах однорідної групи близьких форм тварини з більшими розмірами тіла поширені в більш холодних місцях; 2) по мірі похолодання клімату придатки тіла тварин стають меншими, а розміри більшими. Ці правила стосуються в першу чергу теплокровних тварин - ссавців і птахів.
Правило взаємопристосованості організмів у біоценозі (правило К.Мебіуса - Г.Морозова): види, що складають біоценоз, настільки пристосовані один до одного, що їх спільнота складає єдине взаємопов'язане ціле.
Принцип формування екосистеми: тривале існування організмів можливе лише в екологічних системах, компоненти яких доповнюють один одного та взаємно пристосовані.
Принципи біотичних взаємовідносин в екосистемі (Ю.Одум):
• 1) негативні взаємодії найсильніше виявляються на початкових стадіях розвитку угруповання;
• 2) у процесі еволюції і розвитку екосистеми роль негативних взаємовідносин зменшується за рахунок позитивних, які підвищують шанси виживання взаємодіючих видів;
• 3) у недавно сформованих або нових угрупованнях імовірність виникнення сильних негативних взаємодій вища, ніж у більш зрілих угрупованнях.
Принцип конкурентного виключення (принцип Гаузе): два види, що займають одну екологічну нішу, не можуть співіснувати в одному місці нескінченно довго. Споріднені організми, що ведуть подібний спосіб життя і мають подібну морфологію, не мешкають в одному місці. Якщо ж вони використовують спільний простір, то різні ресурси і активні в різний час. У випадку обмежених ресурсів два однакових у екологічному відношенні і потребах види співіснувати не можуть, і один з них витісняє іншого.
Закон піраміди енергій (правило Ліндемана): з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому не більше 10% енергії.
Правило біологічної кумуляції: при переході на вищий трофічний рівень екологічної піраміди накопичення ряду токсичних речовин зростає обернено пропорційно до зменшення біомаси даного рівня порівняно з попереднім. Саме тому організми, що займають верхні поверхи екологічної піраміди (хижі ссавці й птахи), а також людина, виявляються найбільш вразливими до забруднення середовища хімічними та радіоактивними речовинами.
Правило екологічного дублювання: зниклий або знищений вид у межах одного трофічного рівня екологічної піраміди замінюється іншим за схемою: дрібніший заміняє більшого, нижче організований - більш високоорганізованого, більш генетично лабільний - менш генетично варіабельного. Організми стають меншими, але загальна біомаса не зменшується.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Д. Спеціальні екологічні закони й правила“ на сторінці 1. Приємного читання.
