Аналіз стану справ у області охорони біорізноманіття дозволяє об'єднувати всі пов'язані з цим проблеми у чотири групи: за рівнями організації життя; за найбільш великими екосистемами - біомами та типами ландшафту; за систематичними групами організмів; за факторами впливу.
Проблеми за рівнями організації життя
Мають свої особливості для кожного з цих рівнів.
На молекулярно-генетичному рівні вони перш за все стосуються дії забруднювальних речовин на молекулярні структури і процеси в клітинах. Найбільшу небезпеку для функціонування біосистем на внутрішньоклітинному рівні мають такі впливи:
• o Порушення генетичних систем унаслідок мутагенної та канцерогенної дії хімічних і радіоактивних речовин.
• o Порушення структури і функціонування клітинних мембран.
• o Порушення структури і дії ферментних систем.
Всі перелічені порушення можуть бути викликані різноманітними забруднювальними агентами антропогенного походження - радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, синтетичними органічними сполуками чи продуктами їх розкладу, а також штамами вірусів, які піддалися мутаціям.
На організмовому рівні будь-які фізико-хімічні фактори, до яких в організму немає еволюційно виробленого пристосування, можуть бути причиною порушень у розвитку, втрати репродуктивної здатності, різноманітних захворювань, порушення поведінки. До таких факторів належать накопичення в організмі токсичних хімічних сполук, штучні електромагнітні поля, радіація, шумове забруднення, стреси тощо.
На популяційному (популяційно-видовому) рівні небезпеку становлять антропогенні впливи на вікову, просторову і статеву структури популяції, на її чисельність і на популяційну структуру виду. Зміни цих характеристик унаслідок безпосереднього знищення частини популяції (мисливство, рибальство та ін.), руйнування місць мешкання (господарська діяльність) чи отруєння організмів, що ЇЇ складають (радіоактивні і хімічні забруднення), призводять до дестабілізації чисельності, втрати генетичного різноманіття, припинення подальшого еволюційного розвитку, і в остаточному підсумку - до зникнення цілих популяцій та видів.
На екосистемному рівні найбільшу небезпеку становлять такі фактори:
• o Зміни видового складу угруповань і екосистем унаслідок поширення занесених людиною чужих видів.
• o Антропогенний вплив на продуктивність і біомасу екосистем, зростання споживання біомаси людиною при відповідному зниженні частки природних консументів.
• o Порушення стійкості і стабільності екосистем в результаті антропогенного вимирання видів, змін та деформацій трофічної мережі, розриву природних регуляторних зв'язків.
• o Незворотні антропогенні зміни у багатьох випадках і зникнення окремих екосистем.
На рівні біосфери головними проблемами антропогенних впливів є порушення біогеохімічних циклів (див. п. 1.2.4), непередбачуваність їхніх наслідків через інерційність розвитку біосферних процесів та можливі зміни теплового режиму біосфери і клімату.
Проблеми за типами ландшафтів і екосистем
Багато проблем охорони живої природи знаходять свій концентрований вияв у антропогенних змінах природних екосистем великого масштабу. У XX ст. ці зміни сягнули небувалого розмаху: людина в тій чи іншій мірі перетворила коло 85% суші (табл. 3. ІЗ), і, слід вважати, в недалекому майбутньому її діяльність суттєво змінить майже всі типи ландшафтів у всіх природних зонах планети. Проблеми збереження біорізноманіття, які при цьому виникають, специфічні практично для кожної з природних зон (біомів).
Головними проблемами збереження тваринного і рослинного світу тундр і арктичних пустель вважаються такі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні проблеми збереження біорізноманіття“ на сторінці 1. Приємного читання.
