Український степовий заповідник - 2768 га. Створений у 1961 р. на базі трьох ділянок цілинного степу: Хомутівський степ (1028 га), Кам'яні Могили (404 га). Михайлівська цілина (202 га) в Донецькій, Запорізькій та Сумській областях. Охороняються еталонні екосистеми лучних, наскельних і різнотравно-ковилових степів. Флора налічує коло 1000 видів вищих рослин. У 1992 р. був розширений за рахунок приєднання ще кількох масивів.
Ялтинський гірсько-лісовий заповідник - 14584 га. Створений у 1973 р. в західній частині Кримського півострова. Представлені ділянки Південного берега з середземноморськими ялівцево-дубовими лісами, букові й соснові ліси та яйли Головного пасма Кримських гір. Надзвичайно багата флора налічує 1360 видів судинних рослин, у т.ч. численні релікти й ендеміки, 80 з яких занесено в Червону книгу. Трапляється 37 видів ссавців, 150 - птахів, 10 - плазунів, 4 - земноводних.
Як видно, більшість заповідників України за площею невеликі і мають важливу особливість: вони невеликими острівками вкраплені в зони інтенсивної господарської діяльності людини. Ці суміжні землі часто негативно впливають на природні комплекси заповідників. Звідси випливає необхідність посиленої охорони і створення навколо заповідних масивів захисних буферних зон, куди б увійшли і частково порушені людиною землі. Принцип такого функціонального зонування території застосовується в біосферних заповідниках (резерватах).
26 листопада 1993 р. Указом Президента "Про біосферні заповідники в Україні" було затверджено перелік біосферних заповідників, що включені до міжнародної мережі резерватів біосфери згідно з програмою ЮНЕСКО "Людина і біосфера", створеною з метою збереження природи і проведення наукових та моніторингових досліджень у найцінніших екосистемах Землі. Станом на 1,01.2000 р. статусу біосферного резервату (БР) набули 5 колишніх природних заповідників України: Асканія-Нова, Дунайський, Карпатський, Кримський, Чорноморський.
БР "Асканія-Нова" (Херсонська обл.) є одним з найстарших заповідних об'єктів в Україні. Засновник асканійського заповідного комплексу Ф.Е.Фальц-Фейн був широко освіченим біологом і чудовим організатором. До 1889 р. він зумів створити унікальний акліматизаційний зоологічний парк, який став відомим далеко за межами Росії. У 1898 р. Фальц-Фейн виділив ділянку цілинного степу в 500 десятин і оголосив її "захисною на вічні часи". Це й було заснуванням степового заповідника Асканія-Нова - одного з перших приватних заповідників України. Державний статус "Асканія-Нова" отримала в 1927 р. Згодом її територію неодноразово перекроювали, а в період 1956-1965 рр. вона була "Українським НДІ тваринництва степових районів" - тобто своєрідною акліматизаційно-тваринницькою фермою. До 1993 р. "Асканія-Нова" існувала як природний заповідник і мала площу 11054 га. В листопаді 1993 р. заповідник отримав статус біосферного, а його територія розширилася до 33397 га. Заповідним ядром біосферного резервату стали дві останні найбільші в Європі ділянки цілинного типчаково-ковилового степу - Південна (6,6 тис.га) та Північна (2,1 тис.га), розділені шосейною дорогою. Флора "Асканії-Нова" налічує 451 вид судинних рослин, 18 з яких занесені в Червону книгу. Тут зареєстровано 630 видів комах, 3 - земноводних, 5 - плазунів, 17 - ссавців, 206 - птахів. В Червону книгу занесено 41 вид тварин. На території резервату функціонують зоопарк і дендропарк.
Дунайський БР створений у 1996 р. на базі природного заповідника "Дунайські плавні" (Одеська обл., 14851 га), який до 1981 р. був філіалом Чорноморського заповідника. Зараз його площа - 46103 га, в т.ч. 6890 га акваторії. Територія резервату охоплює українську частину дельти Дунаю - плавні, острови і протоки з високою концентрацією водоплавних птахів. Флора нараховує 563 види судинних рослин і виділяється багатством ендемічних для чорноморсько-каспійського регіону видів. Трапляються 92 види риб і 225 - птахів.
Карпатський БР отримав свій статус у 1993 р. В його заповідне ядро ввійшла територія колишнього Карпатського заповідника, створеного у 1968 р. в Закарпатській області на площі 12,7 тис.га. Зараз територія резервату розширена до 57880 га. Його заповідну зону складає низка масивів: Чорногірський, Мармароський і Свидовецький - з гірськими буковими й смерековими лісами, поясом субальпійських та альпійських лук і сланців; Угольсько-Широколужанський - з унікальними не лише для України, а й для Середньої Європи буковими пралісами; Кузійський - з реліктовими лісами із скельного дуба на верхній межі поширення у Карпатах; Чорна і Юлівська гори - з дубовими лісами, степовими ділянками і реліктовими чагарниковими заростями середземноморського типу - у передгірному поясі Карпат; нарешті, знаменита Долина нарцисів - єдиний у Середній Європі осередок масового зростання нарцису вузьколистого. У флорі понад 1200 видів судинних рослин, 92 з яких - рідкісні і зникаючі. У Червону книгу занесені 74 види тварин, що трапляються на території заповідника.
Кримський БР створений на базі однойменного заповідника, що в період з 1957 по 1992 р. існував як "заповідно-мисливське господарство". Його територія займає найвищу частину Головного пасма Кримських гір з їх найвищою вершиною - Роман-Кош (1545 м). Тут переважають дубові, букові й соснові ліси (75% території), які вище 1000 м змінюють своєрідні гірські степи - яйли. Флора налічує 1165 видів судинних рослин, 76 з яких занесено до Червоної книги. У фауні 39 видів ссавців, 150 - птахів, 10 - плазунів, 4 -земноводних. Площа резервату - 44175 га, у т.ч. - Лебедині острови в Каркінітській затоці (52 га суші й 9500 га акваторії).
Чорноморський БР заснований як природний заповідник ще в 1927 р. Зараз його площа становить 92038 га (14138 га сухопутна частина, 77900 га акваторія). Включає ділянки Кінбурнського і Ягорлицького півостровів, узбережжя, острови, коси й акваторію Тендрівської й Ягорлицької заток Чорного моря (Миколаївська і Херсонська обл.). Рослинний покрив представлений дубовими й березовими перелісками, ділянками степової й солонцевої рослинності, заростями очерету. Важливе місце гніздування і зимування водно-болотних птахів; зареєстровано 300 видів.
Як було зазначено вище, функціональне зонування БР передбачає виділення 3-х зон: заповідної - з режимом повної охорони; буферної - з режимом часткової охорони; транзитної - з обмеженням на деякі форми господарського використання. В останній можуть бути населені пункти, шляхи сполучення і сільгоспугіддя. Метою такої організації території є узгодження завдань охорони природи з соціально-економічними інтересами місцевого населення, тобто гармонізація відносин людини і природи.
В останні роки в Україні й сусідніх країнах почали створюватися транскордонні біосферні резервати. Таким є БР "Східні Карпати" на стику кордонів трьох країн, у склад якого входять словацький НП "Полонини", польський Бещадський парк народовий і українські НП "Ужанський" та регіональний ландшафтний парк "Надсянський". В перспективі планується створення польсько-українських БР "Розточчя" і "Західне Полісся" (з українського боку в їх склад входитимуть заповідник "Розточчя", національні парки "Яворівський" і "Шацький"), а також румунсько-українського БР "Мармароські гори", до якого в Україні будуть включені ділянки гірських масивів Мармарош і Чивчини.
Національні природні парки в Україні створюються з метою збереження природних комплексів, що мають особливу екологічну, історичну та естетичну цінність у зв'язку із сприятливим поєднанням природних та культурних ландшафтів, для використання їх у рекреаційних, освітніх, наукових та культурних цілях. В парках визначають три основні зони - заповідну, буферну і рекреаційну. З господарської діяльності вилучається частина земель (зокрема ділянки заповідної зони парку), що передається в постійне користування національному парку. На решті території землекористувачів зобов'язують підтримувати режим обмеженої експлуатації з метою збереження естетичної, рекреаційної і природоохоронної цінності ландшафтів. Станом на 1.01.2000 р. в Україні було створено 11 національних парків,
Азово-Сиваський НПП - 52154 га, у т.ч. коло 9000 га суші. Створений у 1993 р. на базі однойменного заповідно-мисливського господарства. Розташований біля північно-західного узбережжя Азовського моря, на косі Бирючий острів і на островах східної частини Сиваша з прилеглою акваторією. Віднесений до водно-болотних угідь міжнародного значення як важливе місце мешкання і міграцій птахів.
НПП "Вижтщький" - створений у 1996 р. на площі 7928 га, у 1999 р. розширений до 20 тис.га. Розташований у межах Покутсько-Буковинських Карпат (Чернівецька обл.), включає мальовничу долину р.Черемош і кристалічний гірський масив Чорний Діл - унікальне місце зростання низки рідкісних видів рослин - ендеміків Карпат.
Карпатський НПП- перший національний парк України, створений у 1980 р. в Івано-Франківській обл. Площа - 50303 га (з вилученням 6852 га). Розташований у північно-східній частині Українських Карпат (північно-східні схили хр.Чорногора, басейни р.Прут і Черемош), на висотах 500 - 2061 м. Представлені гірсько-лісові, субальпійські та альпійські природні комплекси. Букові й буково-ялицево-смерекові ліси з ясеном і явором поширені в долинах і на схилах гір до висоти 1200 м. Вище поширені чисті смерекові ліси. На вапнякових скелях юрського періоду збереглися реліктові ділянки тисових і дубових деревостанів, місцями трапляється сосна кедрова. У субальпійському поясі (1500-1800 м) - криволісся з гірської сосни, зеленої вільхи, ялівцю сибірського, вище розташований пояс альпійських лук. Є високогірні торфовища й болота. У флорі парку понад 1000 видів рослин (у т.ч.78 - занесені в Червону книгу); у фауні понад 70 видів ссавців і 180 - птахів. До парку ввійшли наймальовничіші ландшафтні композиції Яремче-Ворохтянського району Карпат.
НПП "Подільські Товтри" - 261316 га (з вилученням 3015 га). Створений у 1996 р. Охоплює південно-східну частину Товтрового кряжу (Хмельницька обл.), ділянки каньйонів Смотрича й Дністра. Поширені грабово-дубові ліси, ділянки лучно- і наскельно-степової рослинності.
НПП "Святі Гори" - 40589 га (з вилученням 11878 га). Створений у 1997 р. в Донецькій обл. Ділянки заплавних дібров долини р.Сіверський Донець, скельні виходи Донецького кряжу по її берегах з наскельно- і крейдяно-степовою рослинністю.
НПП "Симевир" - 40400 га (з вилученням 27208 га). Створений у 1989 p. у Закарпатській обл., в районі знаменитого гірського озера, розташованого на висоті 987 м. Територія охоплює прилеглі хребти Горган з буковими, буково-ялицево-смерековими і смерековими лісами, кам'яними розсипищами.
НПП "Сколівські Бескиди" - 35684 га, у т.ч. 24702 га в користуванні парку. Створений у 1999 р. у Львівській обл. з метою збереження характерних для Бескид гірсько-лісових екосистем і ландшафтів, які мають важливе рекреаційне значення. Розташований у верхів'ях басейнів гірських річок Опора і Стрия. Середня висота парку 900 м, найвища гора - Парашка, висотою 1268 м.
Поширені букові, ялицево-букові і смереково-буково-ялицеві ліси. Особливу науково-природничу цінність становлять корінні, віком понад 100 років буково-ялицеві та смерекові лісові угруповання пралісового характеру. Флора парку включає понад 600 видів судинних рослин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система природно-заповідного фонду України“ на сторінці 2. Приємного читання.
