Міжнародна співпраця в галузі охорони природи

Екологія довкілля. Охорона природи

Оцінка наслідків активного впливу людини на біосферу й охорона природи стають першочерговими проблемами діяльності в сфері міжнародної політики та економіки. Зростає значення проблем боротьби з голодом, ліквідації небезпечних захворювань, освоєння космосу і Світового океану, розумного вирішення демографічних проблем, комплексного вивчення і раціонального використання природних ресурсів, розвитку енергетики і охорони довкілля, природоохоронної освіти.

Система міжнародних відносин у галузі охорони довкілля визначається двостороннім і багатостороннім співробітництвом країн, діяльністю різних міжнародних організацій. Кількість урядових і неурядових організацій, котрі займаються природоохоронною діяльністю, безперервно зростає, збільшуються їх фонди, розширюються можливості здійснення практичних заходів.

Серед численних напрямків міжнародної співпраці з охорони природи дуже важливим є розвиток освіти з даного питання. Про це свідчать різноманітні програми, проекти та інші заходи в області формальної і неформальної освіти стосовно навколишнього середовища у масштабах окремих країн, континентів, усього світу.

Необхідність співробітництва держав і націй в обговоренні напрямків розвитку природоохоронної освіти у світі була визнана ще на початку XX століття.

У1913 р. вчені з 18 держав (Австралії, Австрії, Аргентини, Бельгії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Норвегії, Португалії, Росії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Швейцарії і Швеції) зібралися в Берні (Швейцарія) на першу Конференцію з міжнародної охорони природи. Але тільки з 1948 р., коли під егідою ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) був організований Міжнародний союз захисту природи (у 1956 р. отримав назву Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів - UICN - МСОП), міжнародна співпраця в галузі охорони природи почала приймати конкретні форми і зміст.

Важливими напрямками роботи МСОП є розробка стратегічних і тактичних засобів охорони природи, збір даних про рідкісні і зникаючі види рослин і тварин, що публікуються в періодично доповнюваних томах Міжнародної Червоної книги, а також інформаційна і стандартизаційна діяльність у галузі територіальної охорони природи.

Велике значення для розвитку природоохоронної стратегії в світі мало прийняття XVII сесією Генеральної Асамблеї ООН резолюції "Економічний розвиток і охорона природи" (18 грудня 1962 р.), у якій висловлювалася підтримка аналогічної резолюції XII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО "Економічний розвиток і охорона природних ресурсів, флори та фауни" (12 грудня 1962 р.).

У подальшому намагання ЮНЕСКО сприяти розвитку просвітницької діяльності в галузі охорони природи чітко виявилося при проведенні у 1968 р. Міжурядової конференції експертів з наукових основ раціонального використання і охорони ресурсів біосфери. Створена нею спеціальна робоча комісія у своїх рекомендаціях запропонувала приступити до проведення міжнародної програми розширених досліджень і здійснення практичних заходів, пов'язаних з проблемою "Людина і біосфера".

Офіційно програма "Людина і біосфера" (МАВ) була прийнята в 1970 р. на XVI сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. її мета - здійснення в різних районах світу комплексних багаторічних досліджень впливу людини на природні процеси в біосфері, на її основні компоненти та вивчення зворотного впливу змін цих процесів і компонентів на саму людину. Завдання МАВ формулювалися наступним чином:

• 1) визначення й оцінка змін у біосфері в результаті діяльності людини і вплив цих змін на людину;

• 2) вивчення структури, функціонування і динаміки природних, змінених і контрольованих людиною екосистем;

• 3) вивчення взаємозв'язків між природними екосистемами і соціально-економічними процесами;

• 4) розробка шляхів і засобів вимірювання кількісних і якісних змін у навколишньому середовищі з метою визначення наукових критеріїв, які могли б служити основою для раціонального використання природних багатств, охорони природи і вироблення показників якості довкілля;

• 5) розробка заходів з метою підвищення координації щодо вивчення навколишнього середовища;

• 6) сприяння широкому розвитку моделювання й інших методів прогнозування в якості інструмента для вивчення навколишнього середовища і обґрунтування його раціонального використання;

• 7) сприяння природоохоронній (екологічній) освіті.

Важливість різносторонньої міжнародної співпраці в галузі охорони навколишнього середовища в результаті була визнана всіма народами світу Біосфера планети єдина, і впливи на неї не обмежуються кордонами країн.

В межах програми МАБ було запропоновано 14 наукових проектів для спільних міжнародних досліджень. Результатом лише одного з них, наприклад, (Проект №8 - Збереження природних районів і їх генетичного матеріалу) стало створення всесвітньої мережі біосферних резерватів, яка включає понад 300 одиниць у більш ніж 100 країнах світу (див. додаток 5).

У реалізації цих проектів беруть участь різноманітні міжнародні організації: Програма ООН з проблем навколишнього середовища

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародна співпраця в галузі охорони природи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Поняття географічної оболонки

  • Гідросфера

  • Біосфера

  • Властивості живої речовини

  • Кругообіг речовин у біосфері

  • Природні ресурси

  • Людське суспільство і середовище його існування

  • Уявлення давніх українців про природу

  • ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

  • Рівні організації біологічних систем

  • Екологічні фактори і їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Абіотичні фактори

  • Повітря

  • Біотичні фактори

  • Екологія популяцій

  • Етологічна структура популяції

  • Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Енергія і трофічні зв'язки в екосистемах

  • Характеристики екосистем

  • Класифікація екосистем

  • Основні біоми світу

  • Основні закони й постулати екології

  • В. Біогеохімічні закони В.Вернадського

  • Д. Спеціальні екологічні закони й правила

  • ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДОВКІЛЛЯ

  • Демографічні проблеми в Україні

  • Антропогенне забруднення довкілля

  • Радіоактивне забруднення

  • Шумове забруднення

  • Електромагнітне забруднення

  • Основні методи визначення забруднень

  • Енергетика і її вплив на довкілля

  • Атомна енергетика

  • Вітрові електростанції

  • Вплив людської діяльності на літосферу

  • Ґрунт як важливий ресурс і компонент біосфери

  • Вплив господарської діяльності на ґрунтовий покрив

  • Стан ґрунтового покриву України

  • Вплив діяльності людини на гідросферу

  • Органічні забруднення

  • Антропогенний вплив на води Світового океану

  • Світові проблеми прісної води

  • Забруднення природних вод України

  • Людина і атмосфера

  • Антропогенний вплив на живу природу

  • Лісові екосистеми та їх роль у біосфері й соціосфері

  • Поняття про біологічне різноманіття

  • Загальні проблеми збереження біорізноманіття

  • Проблеми по систематичних групах організмів

  • Проблеми за факторами антропогенного впливу

  • Сучасний стан біологічних ресурсів України

  • ОХОРОНА ПРИРОДИ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

  • Сільське господарство

  • Експлуатація біологічних ресурсів

  • Концепція сталого розвитку

  • Охорона природи як інтегральна наукова дисципліна

  • Раціональне землекористування

  • Рекультивація порушених земель

  • Охорона і раціональне використання водних ресурсів

  • Стічні води та способи їх очищення

  • Охорона повітряного середовища

  • Охорона живої природи

  • Червоні книги і списки рідкісних та зникаючих видів

  • Територіальна охорона природи

  • Система природно-заповідного фонду України

  • Правові аспекти охорони природи в Україні

  • Міжнародна співпраця в галузі охорони природи
  • ЛІТЕРАТУРА