Охорона повітряного середовища

Екологія довкілля. Охорона природи

Заходи з охорони атмосферного повітря можна розділити на такі групи:

• 1) планувальні - раціональне розміщення промисловості в певних санітарно захищених зонах залежно від виду й потужності підприємства та місцевих умов;

• 2) ефективні способи газоочищення, пиловловлювання і редукції (вловлювання й використання промислових викидів);

• 3) санітарно-законодавчі - розробка норм гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у атмосферному повітрі населених пунктів.

Для зниження забрудненості повітря промисловими викидами застосовують хімічній фізичні методи їх вловлювання з перспективою змін існуючих технологій і переходу на замкнуті безвідходні технологічні цикли.

Хімічне очищення передбачає вловлювання викидів шкідливих газів шляхом абсорбції їх рідинами, адсорбції твердими речовинами, каталітичного перетворення домішок чи доспалювання їх у топках. Такими способами можна вловити 60-80% шкідливих газів.

Абсорбція - найпоширеніший спосіб очищення газів. Він заснований на різній розчинності газів у рідинах і хімічних реакціях, при яких у абсорбційній рідині (як правило, у воді) присутні реагенти, котрі утворюють з уловлюваним компонентом стійкі хімічні сполуки.

Адсорбція базується на здатності дрібнопористих адсорбентів (активоване вугілля, силікагелі, алюмогелі, цеоліти, пористе скло та ін.) вловлювати з газової суміші шкідливі компоненти.

Основу каталітичних методів очищення газів становлять каталітичні перетворення шкідливих газоподібних речовин у нешкідливі сполуки, які викидаються в атмосферу чи використовуються у виробництві.

Фізичні методи очищення засновані на осадженні твердих частинок і рідких домішок - частинок пилу, крапельок туману. З цією метою використовують різноманітні пристрої, котрі працюють за принципами інерційної сепарації, фільтрування через пористі матеріали й перегородки, мокрого очищення газових відходів, електростатичного осадження пилу тощо. Ефективність фізичних методів пиловловлювання сягає 90-99%. Проблема повного вловлювання газів і аерозолів з викидів технічно вирішена і застосовується, наприклад, на підприємствах атомної промисловості.

Для підвищення ефективності й повноти очищення відхідних газів і пилових часток необхідні значні додаткові затрати. Тому віднаходяться додаткові шляхи зниження локального забруднення навколоземного шару повітря в районі джерела викидів. Одним з них є спорудження високих і надвисоких димових труб (180-300 м). Димова труба висотою 100 м дозволяє розсіювати шкідливі речовини в околиці радіусом 20 км, тим самим знижуючи їх вміст практично до нешкідливого для людини рівня. Труба висотою 250 м збільшує радіус розсіювання до 75 км. Застосування високих труб, звичайно, не зменшує кількості викидів шкідливих речовин, а лише сприяє зниженню їх концентрації в повітрі.

Все актуальнішою стає проблема зниження забруднення атмосферного повітря від вихлопних газів автомобілів і літаків. У багатьох країнах світу провадяться інтенсивні роботи з вдосконалення двигунів внутрішнього згоряння і пошуку нових принципів їх роботи. Для вирішення цієї проблеми у містах скорочують використання етилованого бензину, застосовують каталізатори для окислення монооксиду вуглецю, вуглеводнів і відновлення оксидів азоту, замінюють бензин природним газом і водневим паливом.

Згоряння палива в турбінах реактивних літаків відбувається при вищій температурі, ніж у автомобільних двигунах. Тому в вихлопних газах турбін, крім оксидів вуглецю й сірки, міститься підвищена кількість оксидів азоту. Ці домішки можуть протягом тривалого часу знаходитися в стратосфері й взаємодіючи з озоном, знижувати його вміст у повітрі.

У нашій країні використовуються такі критерії шкідливості атмосферних забруднень:

• 1. Допустимим визнається лише такий вміст тієї чи іншої речовини в атмосферному повітрі, який не справляє на людину прямої чи опосередкованої шкідливої або неприємної дії, не знижує працездатності, не впливає на самопочуття й настрій людей.

• 2. Привикання до шкідливих речовин розглядається як несприятливий момент і доказ недопустимості даного рівня їх вмісту.

• 3. Недопустимим є такий вміст шкідливих речовин, котрий несприятливо впливає на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

Для кожної речовини, що забруднює повітряне середовище, встановлено два нормативи: разова й середньодобова ГДК. Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміна біоелектричної активності головного мозку, світлочутливості очей тощо) при короткочасній дії атмосферних забруднень (до 20 хв.), а середньодобова - з метою попередження їх загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та інших хвороботворних впливів.

На даний час гігієнічні нормативи встановлені для 160 речовин і 35 комбінованих атмосферних забруднювачів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія довкілля. Охорона природи» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Охорона повітряного середовища“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Поняття географічної оболонки

  • Гідросфера

  • Біосфера

  • Властивості живої речовини

  • Кругообіг речовин у біосфері

  • Природні ресурси

  • Людське суспільство і середовище його існування

  • Уявлення давніх українців про природу

  • ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

  • Рівні організації біологічних систем

  • Екологічні фактори і їх вплив на життєдіяльність організмів

  • Абіотичні фактори

  • Повітря

  • Біотичні фактори

  • Екологія популяцій

  • Етологічна структура популяції

  • Екосистеми та їх місце в організації біосфери

  • Енергія і трофічні зв'язки в екосистемах

  • Характеристики екосистем

  • Класифікація екосистем

  • Основні біоми світу

  • Основні закони й постулати екології

  • В. Біогеохімічні закони В.Вернадського

  • Д. Спеціальні екологічні закони й правила

  • ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДОВКІЛЛЯ

  • Демографічні проблеми в Україні

  • Антропогенне забруднення довкілля

  • Радіоактивне забруднення

  • Шумове забруднення

  • Електромагнітне забруднення

  • Основні методи визначення забруднень

  • Енергетика і її вплив на довкілля

  • Атомна енергетика

  • Вітрові електростанції

  • Вплив людської діяльності на літосферу

  • Ґрунт як важливий ресурс і компонент біосфери

  • Вплив господарської діяльності на ґрунтовий покрив

  • Стан ґрунтового покриву України

  • Вплив діяльності людини на гідросферу

  • Органічні забруднення

  • Антропогенний вплив на води Світового океану

  • Світові проблеми прісної води

  • Забруднення природних вод України

  • Людина і атмосфера

  • Антропогенний вплив на живу природу

  • Лісові екосистеми та їх роль у біосфері й соціосфері

  • Поняття про біологічне різноманіття

  • Загальні проблеми збереження біорізноманіття

  • Проблеми по систематичних групах організмів

  • Проблеми за факторами антропогенного впливу

  • Сучасний стан біологічних ресурсів України

  • ОХОРОНА ПРИРОДИ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

  • Сільське господарство

  • Експлуатація біологічних ресурсів

  • Концепція сталого розвитку

  • Охорона природи як інтегральна наукова дисципліна

  • Раціональне землекористування

  • Рекультивація порушених земель

  • Охорона і раціональне використання водних ресурсів

  • Стічні води та способи їх очищення

  • Охорона повітряного середовища
  • Охорона живої природи

  • Червоні книги і списки рідкісних та зникаючих видів

  • Територіальна охорона природи

  • Система природно-заповідного фонду України

  • Правові аспекти охорони природи в Україні

  • Міжнародна співпраця в галузі охорони природи

  • ЛІТЕРАТУРА