Необхідність застосування ГІС пов'язана з: наявністю великих обсягів екологічної й іншої інформації та значної кількості параметрів, що відстежуються в природно-антропогенних системах, унаслідок чого стає неефективним (зачасту й неможливим) використання традиційних неформалізованих методів обробки емпіричних даних; динамічним характером досліджуваних процесів у природно-антропогенних системах, що не залишає часу для "ручної" обробки інформації і потребує оперативного прийняття рішень; ймовірнісним і багатоваріантним характером розвитку подій, який диктує визначення наслідків екологічного, економічного й соціального характеру для різних сценаріїв; потребою в прогнозуванні зміни ситуації з розрахунком ймовірності реалізації того чи іншого сценарію; впливом на процес прийняття рішень суб'єктивної інтерпретації оброблюваних даних з боку персоналу. FIC – це сучасна комп'ютерна технологія для картографування й аналізу об'єктів довкілля, а також реальних подій, що відбуваються в ньому. Результати екологічного моніторингу завжди мають географічну прив'язку, тому оптимальним способом організації аналізу даних про стан довкілля буде той, який грунтується на ГІС (у багатьох випадках ГІС – це ти типова СУБД). Вони призначені для створення цифрових мап й аналізу подій, що відбуваються в довкіллі. В українському законодавстві (Національна програма інформатизації) дано таке тлумачення ГІС – це сучасні комп'ютерні технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території (електронне відображення мап, схем, космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).
Оцінка стану довкілля і прогноз його розвитку спираються на територіальний або ландшафтний підхід. Еколого-географічне картографування зародилося в 70...80-х роках XX ст. у природоохоронній сфері для отримання й відображенні просторової інформації про реакцію екосистем на техногенний вплив. Більшість елементів топографічних мап (рельєф, гідрографія, рослинність, грунти, соціально-економічні об'єкти тощо) є джерелом інформації, яка використовується під час оцінки природних умов і господарського освоєння територій, а також під час аналізу взаємозв'язків екосистем. Перелік тематичних мап, що використовуються для цілей екологічного управління, досить різноманітний: мали Грунтового покриву; мали рослинного і тваринного світу; геологічні, геоморфологічні, кліматичні, соціально-економічні мали тощо. Зазначені мали дають інформацію про природний потенціал території, її характеристики, здатність витримувати антропогенні навантаження. їх основне призначення – систематизація інформації про компоненти природного й антропогенного середовища, які є чинниками; що впливають на формування екологічної ситуації на відповідній території. Екологічні мали являють собою просторове відображення взаємодії живих організмів, людини і середовища. Окремим видом картографічної інформації є матеріали космічного моніторингу (новий вид мап, які являють собою космічні знімки поверхні Землі з роздільною здатністю від 3,5 км до 5 м). У ПС мали, подані в електронному вигляді, називаються цифровими. Процес перетворення просторової інформації з паперових мап на електронний вигляд називається відцифруванням. Керування даними – це введення інформації після попередньої обробки в базу даних, поновлення, вилучення даних та їх пошук. Залежно від типів і форматів даних, програмного забезпечення ПС, а також її проблемної орієнтації можуть використовуватися різні способи організації зберігання, розподілу та доступу до даних. В основі роботи ГІС лежить система управління базами даних (містять екологічні показники, дані їх територіальної і часової прив'язки, джерела їх отримання тощо), які структурно складаються з блоків, що акумулюють інформацію, згруповану за певними напрямами: геолого-геоморфологічний, грунтовий, гідрологічний, біологічний, кліматичний, економічний, соціальний тощо. Такі набори даних дають змогу виконувати інтегральну оцінку стану довкілля й отримувати характеристику комплексного антропогенного впливу.
Термін "географічна інформаційна система" означає організований набір апаратури, програмного забезпечення, географічних даних і персоналу (оператори, програмісти, системні аналітики тощо), призначений для ефективного введення, зберігання, оновлення, обробки, аналізу і візуалізації всіх видів географічно прив'язаної інформації. Програмне забезпечення дозволяє вводити, зберігати, аналізувати і відображати географічну) інформацію. Ключовими його компонентами є: засоби для введення і маніпулювання географічними даними; система управління базою даних; програмні засоби, що забезпечують підтримку запитів, географічний аналіз і візуалізацію інформації; графічний інтерфейс користувача, що полегшує використання' програмних засобів. ГІС працюють з даними двох основних типів: просторові (синоніми – картографічні, векторні) дані, що описують положення і форму географічних об'єктів, та їх просторові зв'язки з іншими об'єктами; описові (синоніми – атрибутивні, табличні) дані про географічні об'єкти, що складаються з наборів чисел, текстів тощо. Описова інформація організовується у реляційну базу даних – окремі таблиці зв'язуються між собою по ключових полях, для них можуть бути визначені індекси, відносини тощо. Відмінність ГІС від стандартних систем управління базами даних полягає в тому, що ГІС дозволяють працювати з просторовими даними, які надаються у двох основних формах – векторній і растровій. Векторна модель даних грунтується на представленні мали у вигляді крапок, ліній і плоских замкнутих фігур, а растрова модель даних – на представленні мали за допомогою регулярної сітки однакових за формою і площею елементів. Різниця між цими моделями даних пояснюється на рис. 3.4, де показано, як об'єкти місцевості – озеро (замальований багатокутник – полігон), річка (ламана лінія – дуга, початок і кінець цієї ламаної лінії – вузли), поле – зображаються за допомогою векторної моделі лініями і полігонами, а за допомогою растрової моделі – по різному замальованими квадратиками. У цифрових мапах просторова інформація про об'єкти зберігається у вигляді координат (X; У). Точка описується однією парою координат. Відрізок прямої лінії представляється двома парами координат (X; У), що відповідають початку і кінцю відрізка. Ламані лінії описуються впорядкованою послідовністю координат (X; У). Якщо ламана лінія починається і закінчується в одній і тій самій точці, то вона обмежує замкнуту фігуру – полігон. Відповідно перша і остання пари координат ламаної лінії (або першої й останньої з ламаних ліній, коли полігон обмежується декількома дугами) повинні співпадати. Картографічна інформація про об'єкти включає не тільки їх координати, але і різні типи відносин. На цифрових мапах такі відносини описуються за допомогою топологічної моделі, що визначає просторові зв'язки. Географічний аналіз екологічної інформації дозволяє вивчати процеси,. що відбуваються у навколишньому середовищі, шляхом проведення різних логічних операцій над векторними й атрибутивними даними (просторового і табличного аналізу). Для відображення результатів просторового аналізу зазвичай використовуються мапи, а для відображення
результатів табличного аналізу – звіти. Можливість проведення географічного аналізу – це головне, що вирізняє ГІС.
Рис. 3.4. Моделі просторових даних: а -растрова; б – векторна; 1 – крапка; 2 – полігон; 3 – дуга; 4 – вузол
Останнім часом швидко розвиваються інформаційні технології, орієнтовані на формування знань про стан довкілля, які об'єднують поняттям інтелектуальний аналіз даних (data mining). Модулі, що грунтуються на таких технологіях, розвиваються у рамках потужних ПС, але частіше вони формуються в експертно- інформаційні системи, які орієнтовані на прогнозування стану довкілля, оцінку ризику господарської діяльності й підтримку прийняття рішень, що забезпечують сталий розвиток. З наукової точки зору метод інтелектуального аналізу даних (ІАД) – сфера перетину людських знань, машинного навчання, математичного моделювання і баз даних. Спираючись на різні математичні методи (нейронні мережі, дерева рішень, лінійне програмування, нечітка логіка) вдається витягнути з різних, у тому числі й дуже великих, баз даних раніше невідому і достовірну інформацію, що слугує основою для прийняття рішень. Тому ІАД визначають також як метод підтримки прийняття рішень, що грунтується на пошуку й аналізі залежностей між даними. Іноді як синонім використовується поняття "виявлення знань у базах даних" (knowledge discovery in data bases). Слід зазначити, що ІАД грунтується на цілому комплексі методів прикладної статистики, як традиційних, так і нетрадиційних. Особливість нинішнього етапу розвитку методів ІАД полягає в тому, що всі ці достатньо складні методи реалізовані у значній кількості програмних продуктів, доступних широкому колу користувачів. Багато з таких програмних продуктів має модулі когнитивної графіки і надають користувачу великі можливості з інтерпретації результатів аналізу даних. Це, у свою чергу, породжує низку нових проблем, пов'язаних з достовірністю такої інтерпретації, але досвід експлуатації програмних продуктів ІАД при підтримці прийняття рішення підтверджує їх ефективність.
Необхідність формування та вдосконалення інформаційних систем екологічного управління зумовлюється, по-перше, внутрішніми потребами держави стосовно інформаційного забезпечення процесів прийняття екологічно безпечних управлінських рішень щодо реалізації національної екологічної стратегії, а по-друге, зовнішніми вимогами, додержанням міжнародних екологічних зобов'язань. В Україні нині тільки формується інформаційний простір, спокусований на екологічні проблеми. ІС, які застосовуються в усіх сферах суспільної діяльності, нині перебувають на третьому етапі свого розвитку. Системи першого покоління (за кордоном дістали назву "Системи електронної обробки даних" (Data processing Systems), а в Україні – "Автоматизовані системи управління") базувалися на застосуванні "заданного підходу" (для вирішення кожної проблеми в системі окремо формувалися дані й створювалася відповідна алгоритмічна модель). Системи другого покоління ("Управлінські інформаційні системи" (Management information Systems), інша назва – "Системи управління базами даних" (СУБД)) зорієнтовані на операційну обробку даних, для якої характерний структурований потік інформації, інтеграція завдань з обробки даних. Ці системи мають позитивну особливість – колективний доступ до даних, тобто створення єдиної бази даних із централізованим управлінням. Основним недоліком систем із такою структурою є наявність надмірної бази даних з описом самих даних. Структура ІС третього покоління ("Системи прийняття рішень" (Decision Support Systems)) зорієнтована на спільний аналіз даних і алгоритмічні моделі вироблення рішень. Вони мають не тільки загальне інформаційне забезпечення – базу даних, а й загальне алгоритмічне забезпечення – базу моделей. Саме ІС третього покоління за своїми можливостями і потужністю відповідають класу завдань, що стоять перед системами екологічного управління. В Україні вирішення проблеми впровадження ІС третього покоління поки що має суто теоретичний характер. Більш практичне значення на сьогодні для систем екологічного управління має модернізація і розвиток спеціалізованих ІС екологічного спрямування, до яких належать державні природні кадастри, системи екологічного моніторингу, екологічного картографування, екологогосподарські баланси територій, геоінформаційні системи, екологічна паспортизація. ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає створення і забезпечення роботи Національної екологічної інформаційної системи як одну з головних функцій органів управління в галузі охорони довкілля. Згідно із Законом ця функція належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях. В Україні найбільшого розвитку набули моніторингові й кадастрові інформаційні системи, що закріплено у відповідних законодавчих актах, які стосуються управління окремими природними ресурсами. Цілі й завдання інформаційного забезпечення визначені в Земельному, Водному, Лісовому кодексах і в Кодексі про надра; у Законах "Про охорону атмосферного повітря", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про відходи" тощо. Нині кожен кадастр являє собою окрему інформаційну базу, яка ні структурно, ні функціонально не пов'язана з іншими кадастрами природних ресурсів. У зв'язку з цим виникає завдання створити єдину систему природних кадастрів, яка передбачає узгодження критеріїв і показників обліку природних ресурсів, застосування єдиних підходів до їх економічної оцінки, узгодження завдань щодо використання природних ресурсів на національному, регіональному і місцевому рівнях управління. Розвиваються також спеціалізовані інформаційні системи: заповідних територій, депресивних територій, потенційно небезпечних об'єктів, басейнові інформаційні системи тощо. Діючи в межах регіонів (іноді – на міжрегіональному й між державному рівнях) ці системи потребують належного структурного й організаційного оформлення. Питання їх взаємодії з регіональними інформаційними системами (РІС), які необхідно створювати, потребує насамперед свого законодавчого розв'язання. У цілому в Україні вирішення проблеми формування РІС потребує застосування системного підходу до комплексу методологічних, організаційних, правових й інших питань у сфері інформаційних систем екологічного управління.
Екологічне нормування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державний екологічний моніторинг в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
