ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Екологічна оцінка та екологічна експертиза

При проведенні ОВНС розробляється робоча гіпотеза можливих змін екологічної ситуації в процесі будівництва. Загальна характеристика інженерно-технічних рішень із позицій ОВНС включає: комплексну схему з охорони природи і раціонального природокористування; екологічні обмеження на розвиток і розміщення об'єктів господарської діяльності; систему природоохоронних заходів з ліквідації негативних наслідків існуючої господарської діяльності. На етапі будівництва досліджуються аномальні об'єкти на території проекту – зони підвищеної седиментації, зони розмиву, ділянки небезпечного (критичного) порушення чи забруднення. Можливі зміни навколишнього середовища у процесі будівництва розглядаються шляхом співставлених розмірів областей прояву небезпечних природних чинників, тектонічних структур фундаменту з довжиною зон їх прямого контакту із споруджуваними будівлями. Особливе положення займає аналіз гідрогеологічних структур. Реальні взаємини будівництва і геологічного середовища потребують спеціального аналізу, оскільки не тільки будівництво впливає на геологічне середовище, але і геологічне середовище впливає на хід будівництва (складність, вартість будівництва і його надійність). При проведенні аналізу формулюються і перевіряються гіпотези впливу будівельних робіт на компоненти геологічного середовища – пошкодження і забруднення грунтового покриву, дренажних шляхів ґрунтових вод і перерозподіл забруднених токсикантами грунтів у межах урбанізованих територій, порушення режиму верхніх горизонтів підземних вод. Можливі впливи геологічного середовища на умови будівництва обумовлені проявами різноманітних гравітаційних процесів, попередження чи обмеження яких інженерними методами представляються досить очевидними. Наприклад, при прокладанні трубопроводу пропонують: проводити на зсувонебезпечних ділянках і берегах, що підмиваються, необхідний комплекс берегоукріплювальних заходів і організувати моніторинг за зсувом (закладання спостережних монолітів чи реперів для інструментального контролю деформації грунтів тощо).

При складанні ОВНС необхідність визначення значимості очікуваних впливів виникає, зокрема, при: ухваленні рішення про необхідність проведення їх докладного дослідження; виборі альтернатив (порівняння очікуваних соціально-економічних вигод і прогнозованих екологічних збитків від здійснення планованої діяльності); складанні інформації для громадськості з метою показати важливість здійснення проекту. Значимість являє собою необхідну перехідну ланку між величиною того чи іншого впливу і рішенням, прийнятим на основі інформації про цей вплив. Прогнозна оцінка значимості впливів планованої діяльності на довкілля – одна з найбільш важливих стадій процесу ОВНС. Мета цієї стадії – встановлення змін, які можуть відбутися у довкіллі в результаті здійснення кожної з розглянутих альтернатив, а також оцінка важливості чи значимості цих змін. Ця мета досягається шляхом: вивчення компонентів довкілля, чутливих до впливів планованої діяльності; прогнозу й аналізу можливих змін у довкіллі в результаті здійснення планованої діяльності; оцінки значимості прогнозованих змін. Стадія прогнозу й аналізу впливів на довкілля тісно пов'язана з більш ранньою стадією виявлення значимих впливів і уразливих об'єктів природи, оскільки саме вони підлягають детальному аналізу. Як й інші задачі, що виконуються під час ОВНС, прогноз впливів на довкілля є засобом підготовки інформації для осіб, що приймають рішення, а також інших зацікавлених сторін. Спираючись на результати оцінки впливу, органи, влади, особи, що приймають рішення, громадськість й інші зацікавлені сторони зможуть сказати, який із пропонованих варіантів планованої діяльності кращий.

Методи екологічного прогнозування найбільш розроблені для глобальних оцінок, при яких здійснюється аналіз моделей розвитку. На регіональному, локальному й об'єктному рівнях застосовують конкретніші моделі, поступово змішуючись у бік оцінок екологічних впливів по процедурі ОВНС і ЕЕ. До середини 1980-х pp. було більше 15 глобальних прогнозів, що одержали назву "моделі світу". Проте глобальні економічні моделі не в змозі робити кількісні прогнози. їх основне завдання – виявлення тенденцій і послідовна упорядкована оцінка розвитку обговорюваних технологічних напрямків, що дозволить підготувати обгрунтовані державні рішення. Прикладами можуть слугувати інтенсивні громадські обговорення проблем озонового шару і парникового ефекту, у ході яких розглядається діапазон рішень від "чекати і спостерігати" до "стабілізувати викиди руйнуючий озон препаратів (чи вуглекислого газу, у другому випадку)" через відповідний світовий податок, що повинно серйозно змінити набір технологій і світову економіку у майбутньому. Тобто арсенал рішень буде як і раніше обмежений удосконалюванням нормативної бази екологічного права, технологій виробництва й очищення, міжнародними обмеженнями на обсяги продукції тощо.

Наукове прогнозування (на відміну від різноманітних форм ненаукового передбачення) – безперервне, спеціальне, що має свою методологію і техніку дослідження, яке проводиться у рамках управління з метою підвищення рівня його обгрунтованості й ефективності. Дослідження майбутнього поділяється на два якісно різних напрямки – пошукове і нормативне прогнозування. Пошукове прогнозування – аналіз перспектив розвитку існуючих тенденцій на певний період і визначення на цій основі ймовірних станів об'єктів управління в майбутньому за умови збереження існуючих тенденцій у незмінному стані чи проведення тих або інших заходів за допомогою управлінських впливів. Нормативне прогнозування ("прогнозуванням навпаки", оскільки в цьому випадку дослідження йде у зворотному напрямку від майбутнього до сьогодення) – спроба раціонально організованого аналізу можливих шляхів досягнення цілей оптимізації управління; його предметом виступають суб'єктивні чинники (ідеї, гіпотези, припущення, етичні норми, соціальні ідеали, цільові настанови), які можуть вирішальним чином змінити характер процесів, що протікають, а також стати причиною появи якісно нових непередбачуваних феноменів дійсності.

Значний вплив на розвиток екологічного прогнозування зробили ідеї сталого розвитку. Регіональні прогнози мають свої особливості, в яких уже стає недостатнім використання осереднених даних про екологічні можливості біосфери і розрахунок асиміляційної ємності екосистеми необхідно здійснювати виходячи з "середніх" концентрацій шкідливих речовин у розрахунку лише на обсяг тих її частин, які слугують природними пастками забруднень (прибережні зони, ділянки гідродинамічних бар'єрів тощо). Прогноз на найближчу і середню перспективу здійснюється методами екстраполяції, можливий вплив окремих чинників досліджується методами граничних переходів (при мінімальному і максимальному значеннях). Висхідним результатом ОВНС повинен бути аналіз поточного стану довкілля та його прогноз у перспективі (без впливу проекту). Саме цей прогнозований стан є тим початком відліку, стосовно якого повинні оцінюватися прогнозовані зміни. Потім виконується прогноз майбутніх наслідків здійснення проекту, тобто яким міг бути стан довкілля у майбутньому. Розглянемо приклади, що ілюструють типові прогнозні ситуації.

Приклад 1. Планована дорога проходить недалеко від незайманої ділянки, земля на якій відведена під будівництво котеджів. В існуючих умовах шум і забруднення від дороги не представляють серйозної проблеми, однак у майбутньому мешканці котеджів будуть мати значні незручності. Тому аналіз шумового забруднення повинен бути включений у ЗВИС і при оцінці його значимості повинні враховуватися незручності жителів майбутнього селища.

Приклад 2. Планується будівництво підземного водозабору. Є підстави для того, що цей водозабір певним чином вплине на поверхневий стік, а також, ймовірно, на стан водно-болотних угідь, розташованих у районі водозабору. Для того, щоб оцінити вплив водозабору на стан цих угідь, необхідно максимально точно оцінити динаміку природних змін. В іншому випадку буде неможливо вичленити вплив водозабору на тлі сумарних змін. При цьому цикл природних коливань може становити кілька чи десятки років.

Прогноз природної екодинаміки вимагає значних ресурсів і часу для проведення моніторингових спостережень, іноді набагато більших порівняно з іншими витратами. Тому на практиці часто доводиться шукати компроміс між обмеженням обсягів досліджень і зниженням точності прогнозів при недостатніх рядах спостережень.

Прогноз впливів в Україні зазвичай здійснюється для окремих компонентів довкілля. Згодом може бути проведений аналіз того, як зміни у різних середовищах можуть взаємодіяти одна з одною, а також аналіз загальної значимості впливу на компоненти довкілля: повітряне середовище; поверхневі води; грунти і підземні води; шумову обстановку; екосистеми, рослинний і тваринний мир; ландшафт і земельні угіддя; соціально-економічну обстановку (включаючи здоров'я населення); культурно-історичну спадщину. Значимість впливу безпосередньо залежить від природи джерела (викиди певних речовин у повітря, шумове тощо), потужності дози та ймовірності виникнення збитку. Поняття дози охоплює інтенсивність впливу, його тривалість і масштаб поширення (оцінюється як у термінах площі забруднення, так і у термінах збитку – чисельність постраждалого населення, деградація особливо охоронних природних територій тощо). Найбільш простим методом оцінки значимості є їх порівняння з нормативами і стандартами (наприклад, ГДК забруднюючих речовин і обмеження для певних видів господарської діяльності на охоронних природних територіях залежно від її статусу). Проте застосування цього методу має низку обмежень: для багатьох видів впливу нормативи відсутні; стандарти засновані на понятті про "пороговий вплив", хоча багато видів впливу не мають порогового значення, а ефект малих доз представляє самостійне завдання екологічного нормування; неможливий розрахунок кумулятивних і поєднаних впливів декількох чинників. Дуже близький до порівняння зі стандартами метод оцінки значимості, що грунтується на порівнянні величини впливу з осередненими значеннями даного параметра для місцевості, що розглядається. Цей підхід привносить в оцінку значимості елемент обліку місцевої ситуації. До такого самого типу методів відноситься порівняння параметрів стану довкілля з фоновими значеннями.

Порівняння величини впливу зі стандартами чи фоновими значеннями прийнятне для оцінки значимості окремого виду впливу. При необхідності оцінити сумарну значимість низки впливів різної природи застосовують процедури "нормування й зважування". Прогнозовані впливи спочатку нормуються, тобто приводяться до безрозмірних показників за єдиною шкалою, щоб надати їм властивості адитивності (нормування може здійснюватися, наприклад, діленням очікуваної концентрації забруднюючої речовини на ГДК чи на фонове значення). Потім проводять ранжування впливів від кожного чинника чи джерела (можливі експертні й формальні оцінки вагових функцій, використання опитувань). Далі нормовані показники множаться на їх вагу і додаються. Таке додавання може відбуватися окремо для кожного з компонентів природного середовища або навіть для всіх компонентів разом. Результуючий показник вважається кількісним визначенням значимості впливу для варіанту, що розглядається. Потім він може порівнюватися з показниками значимості впливів інших варіантів, підрахованих таким самим способом, і результати можуть враховуватися при виборі між цими варіантами. Л.Кантер наводить приклад "шкали значимості" впливів: 1) юридичний поріг – перевищення стандартів, встановлених законом (найвища значимість); 2) функціональний поріг – неминучі впливи, що призводять до незворотного руйнування екосистем (дуже висока значимість); 3) поріг прийнятності – впливи, що порушують сформовані місцеві норми (висока значимість); 4) поріг конфлікту – впливи, що викликають конфлікт між групами суспільства із приводу ресурсу (помірна значимість); 5) поріг переваг – впливи, що стосуються переваг тих чи інших груп (низька значимість). Ця шкала є системою бальних оцінок і для її застосування необхідно мати великий і надійний еталонний матеріал. Найбільш значимі впливи перевищують встановлені стандарти (це означає, що заходи з усунення таких впливів повинні бути прийняті в обов'язковому порядку чи планована діяльність не може бути здійснена). Другий рівень значимості впливів складають неминучі впливи, які незворотним чином руйнують екосистеми. Треті за значимістю впливи – ті ефекти, чиї наслідки порушують

сформовані соціальні норми і звички (діяльність, при якій необхідне переселення людей, може представляти приклад впливів такого типу). Останні дві групи впливів стосуються інтересів і переваг різних груп суспільства. Серйозною перешкодою у визначенні значимості є конфлікт інтересів різних соціальних груп. Особливе значення має використання достовірних даних, кількісних методів прогнозу і залучення у процес ОВНС всіх зацікавлених сторін.

"Заява про екологічні наслідки діяльності" (висновок), що є юридичним документом щодо суті цих наслідків і гарантій виконання природоохоронних заходів із забезпечення безпеки довкілля на весь період здійснення планованої діяльності, складається замовником і генпроектувальником або за їх дорученням виконавцем ОВНС. Це резюме матеріалів ОВНС, підсумковий документ з ОВНС, який повинен в першу чергу сприяти ухваленню інформованого рішення (чи рішень) з планованої діяльності, а також надавати інформацію про плановану діяльність та її можливі впливи для зацікавлених осіб і організацій. Тому важливо, щоб ця документація містила основні висновки ЕО проекту в стислій і зрозумілій формі. До складу підсумкових матеріалів ОВНС входять: 1) загальні відомості (про замовника, назва об'єкта, декларація про наміри, обґрунтування інвестицій, техніко-економічне обґрунтування, робочий проект, пояснювальна записка; 2) характеристика планованої господарської діяльності (мета, характер, кошти і терміни) й обґрунтування місця розміщення з описом можливих альтернатив; 3) фізико-географічна й екологічна характеристика території, особливо тих її компонентів, які можуть бути потенційно залучені в ОВНС як об'єкт досліджень; 4) аналіз і оцінка стану компонентів довкілля у районі планованої діяльності, на які може вплинути ця діяльність; 5) опис місцезнаходження і стану існуючих джерел забруднення, оцінка їх впливу на біогеоценози, а також зміни фонових характеристик, викликані їх впливом (проводяться окремо за трьома сценаріями планованої діяльності – будівництво, експлуатація й аварійна ситуація); 6) характеристика соціального середовища і стану соціально-екологічних аспектів; 7) характеристика проектованого відбудуться під час будівництва, які згодом можна тільки компенсувати чи пом'якшити (можливості для втручання у такі впливи ширші).

Розглянемо на прикладі розвитку транспортної інфраструктури у Нідерландах процес проходження проекту за правилами ЄС на всьому його шляху – від формулювання стратегічного задуму до експлуатації об'єкта. Національний план (національна політика) розвитку транспорту (NWP) встановлює стратегічну політику до 2020 р. і координує політику розвитку транспорту безпосередньо із секторами планування водного господарства, регіонального економічного розвитку й управління охорони довкілля. Окрім того, NWP містить список головних проектів інфраструктури, що пропонуються для реалізації. На цьому етапі здійснюється постановка проблеми, формулюється стратегічна мета, визначаються обмеження, обгрунтовується підтримка політики при реалізації проекту, показується взаємозв'язок проекту з головними програмами розвитку. Ініціативна діяльність полягає в тому, що щороку Міністерство транспорту готує Програму МІТ – Програму перспективних дій з розвитку інфраструктури і транспорту, яка конкретизує виконання NWP і прописана в бюджеті цього Міністерства. В ній передбачаються: проведення рекогносцирувальних досліджень; опис мотивації діяльності, що планується у майбутньому проекті, та її мета; вибір головних структурних частин проекту; альтернативи будівництву (наприклад, інтенсифікація використання існуючих потужностей),' порівняльна оцінка вартості варіантів; оцінка пріоритетності проекту. Спочатку регіональний підрозділ Міністерства транспорту (діє як розробник ОВНС) складає повідомлення про намір, що описує загальну схему запропонованого проекту розвитку і визначає обсяг досліджень з ОВНС. На цьому закінчується перше коло консультацій і громадських обговорень для визначення маршруту майбутньої траси.

На наступній стадії процесу планування – розробка проекту – регіональний підрозділ Міністерства готує план траси й інфраструктури (маршрутний план), у якому проектна пропозиція та її альтернативи розглядаються з погляду ОВНС (часто розробляються детальніші варіанти для певних вузьких місць). Маршрутний план звертає увагу не тільки на ОВНС, але також і на організацію руху, просторові й соціально-економічні міркування. Цей план – основа для другого кола обговорень, під час яких міністр транспорту разом з міністром довкілля вибирає кращу альтернативу. Згодом проект розробляється детальніше і направляється на третє громадське обговорення, після якого міністри затверджують маршрут. Після цього відповідні провінційні й муніципальні влади повинні включити маршрут у їх регіональні плани і плани використання землі відповідно. У проекті приводяться опис попереднього задуму, пропозиції з розміщення, розробка кращої альтернативи, пом'якшуючі й компенсаційні заходи та розрахунок вартості проекту. Склавши робочі проекти, одержавши землевідведення і перенісши його в натуру, оформивши необхідні дозволи, регіональний підрозділ Міністерства транспорту розпочинає будівництво (реалізується проект). На цій стадії одночасно починається моніторинг, що стосується положень ОВНС проекту, а також готується програма експлуатаційного моніторингу, який обов'язковий відповідно до голландського законодавства з проведення ОВНС. На цій стадії детально опрацьовуються технічні рішення, проект переноситься в натуру, одержуються екологічні дозволи, уточнюються пом'якшуючі й компенсаційні заходи. Щодо будівництва й експлуатації, то, зокрема, будівництво здійснюється за графіком, виконання якого контролюється відповідним управлінням Міністерства транспорту. В якості післяпроектних заходів виконавцем проекту готуються Програми екологічного менеджменту на період експлуатації. Міністерство транспорту в особі спеціального підрозділу (Генеральної дирекції громадських робіт і управління водним господарством) у процедурі ОВНС транспортної інфраструктури є і компетентною повноважною владою, і замовником, і розробником. Цей підрозділ несе відповідальність від початку до кінця процесу планування, включаючи стратегічні плани, проекти, будівництво і дію національної мережі інфраструктур. При цьому враховуються різні типи інфраструктури (автодороги, залізниці, порти, греблі), відновлення земель, зміна водних рівнів, днопоглиблення, розробка родовищ будівельних матеріалів. У завдання підрозділу входить розвиток нових моделей і методів ОВНС, (наприклад, громадські відкриті обговорення планів, врахування думки громадян, економічна оцінка впливу, оцінки безпеки, оцінка вартості, аналіз вигоди, розробка ГІС, фрагментації середовища проживання, шумового і повітряного забруднення, методів для зменшення різного роду впливів, розрахунок компенсації, контроль тощо).

Основні процедурні кроки, які повинні бути зроблені у кожному процесі ОВНС у країнах ЄС (вище описана формальна процедура), такі: 1) попереднє вивчення (чи потрібно ОВНС для заявленої діяльності?); 2) якщо ОВНС потрібно, то інвестор складає заяву про наміри; 3) громадське обговорення, наради і консультації; 4) висновок комітету з охорони довкілля; 5 краща альтернатива економістів і екологів; 6) розробка проекту і підготовка висновку; 7) громадське обговорення проекту; 8) заключне рішення адміністрації; 9) можливість для заперечень і звертань до суду; 10) ухвалення рішення про землевідведення, узгодження і дозвільна документація; 11) супровід ОВНС (контроль і оцінка). ОВНС проводиться для більшості проектів національного рівня. Для менших регіональних і місцевих проектів зазвичай вона не потрібна і проводиться процедура скринінгу (пілотного обстеження) за такими критеріями: характеристика діяльності; місцерозташування об'єкта; наявність чутливих об'єктів природи й уразливих місць об'єкта; відносини з іншими об'єктами (сукупні впливи) і характеристики негативних впливів. Європейська директива з ЕО вимагає враховувати матеріали ОВНС у процедурі видачі дозволу на здійснення планованої діяльності. Орган, що приймає рішення, повинен проінформувати громадськість про зміст рішення і прикладених до нього умов, причинах і міркуваннях, покладених в основу рішення та заходах зі зменшення і запобігання впливу. Коли Директива ЄС за стратегічною оцінкою (2001/42/ЄС) навколишнього середовища була здійснена в інструкціях Нідерландів, то вона стала обов'язковим елементом ОВНС у цій країні. Зі стадією скринінгу тісно пов'язаний огляд наявних матеріалів.

Таблиця 5.2

Недоліки, характерні для ОВНС у Нідерландах

Приклад проектуНедолік
різні варіанти будівництва автомобільних дорігмета планованої діяльності розглядається занадто вузько: більш загальна мета – переміщення людей і вантажів – може бути досягнута шляхом розвитку залізниць й інших видів транспорту
будівництво промислового підприємстваопис планованої діяльності не охоплює всіх її аспектів- не наведені дані про засоби транспортування сировини і готової продукції
проект полігону для захоронения твердих побутових відходівне передбачені розумні заходи зі зменшення і запобігання впливу – не запропоновано створення системи для збору метану, що виділяється (вибухонебезпечного і токсичного газу)
проект полігону для захоронения твердих побутових і промислових відходівМожливі істотні впливи не описані чи описані неадекватно – відсутній аналіз наслідків можливих порушень у роботі дренажної системи фільтратів мас, що складаються
план соціально-економічного розвитку територіївикористані недостатні, неадекватні чи застарілі висхідні дані, методики чи розрахункові моделі – для оцінки мобільності населення залучені дані, що усереднені в національному масштабі, у той час як доступні аналогічні дані для конкретної місцевості

Принципи і механізми ОВНС у Нідерландах наступні: 1) відбір (так/ні); 2) масштаби (більші/менші); 3) вивчення (оцінка альтернатив, впливів); 4) звітність – заява про вплив на довкілля (заходи з виправлення ситуації, порівняння альтернатив і мотивований вибір); 5) аналіз, участь громадськості; 6) рішення – зовнішній аналіз, введення знань (виявлення невизначеностей і недоліків); 7) наступні заходи (контроль і оцінка). Практика виконання ОВНС у Нідерландах показує їх недоліки і переваги.

Слабкості ОВНС стосуються таких проблем, як: лінійний підхід до процесу ухвалення рішення, який, по суті є циклічним; труднощі в огляді альтернатив і ефектів (непродуктивні інформаційні перевантаження); тривалий процес виконання ОВНС і планування проектів; обмежена повноцінність використання ОВНС для ухвалення рішення Приклади характерних недоліків при виконанні ОВНС наведенні в таблиці 5.2. Незважаючи на недоліки, ОВНС у Нідерландах розглядається як досить успішний інструмент і щоб розвивати ефективну оцінку впливу, проект повинен включати ситуації "тепер і тут" і "там і пізніше".

Процедура ОВНС, що використовується ЄБРР, називається аналізом екологічного впливу (АЕВ) і є одним з найважливіших видів екологічних оцінок, як необхідних вимог для одержання позики. Відповідно до правил ЄБРР екологічні дослідження проводяться чи замовляються замовником проектів. АЕВ виконується у випадку реалізації проектів, пов'язаних з: певними типами нового будівництва, масштабного розширення чи конверсії– перепрофілювання незалежно від місцерозташування через їхню екологічну значимість чи серйозність загроз виникнення аварій чи заподіяння збитку здоров'ю людей, джерелами яких є ці проекти; негативним впливом на охоронні чи уразливі території (національні парки, інші заповідники національного чи регіонального значення, включаючи райони, що представляють археологічний інтерес, заболочені території тощо). На етапі визначення характеру діяльності й затвердження концепції проекту його замовники повинні надати в ЄБРР екологічну інформацію одночасно з іншими висхідними даними про проект, яка включає відомості про те, чи проводилися попередні екологічні дослідження і наскільки велика ймовірність того, що проект серйозно негативно вплине на стан довкілля. Попередньому розгляду передує етап визначення необхідності АЕВ, під час якого з'ясовуються: потенційні екологічні проблеми, пов'язані з пропонованим проектом; види екологічної інформації, необхідної для оцінки екологічних ризиків, відповідальності, дотримання нормативно-правових вимог, негативних чинників впливу на стан довкілля тощо; національне і регіональне природоохоронне законодавство, норми і правила, що застосовуються; потенційні екологічні вигоди чи поліпшення, які можуть бути передбачені в технічному проекті. На підставі цих відомостей складається Меморандум про визначення необхідності виконання АЕВ і/чи якого-небудь іншого виду ЕО. Проблеми, які необхідно розглянути у ході екологічних досліджень, визначаються і погоджуються всіма зацікавленими сторонами на етапі визначення обсягу АЕВ. Цей етап припускає виконання наступних заходів: підготовка Плану участі громадськості й поширення інформації, у якому визначаються зацікавлені сторони та програма консультацій і оприлюднення інформації, а також методи роботи з висловленими зауваженнями та побоюваннями; підготовка комплекту інформаційних матеріалів із супровідним листом і відповідними кресленнями, мапами тощо, які представляють короткий опис пропонованого до реалізації проекту із визначенням його мети і замовників, альтернатив; аналіз стану довкілля і визначення невистачаючих висхідних даних, розгляд потенційних екологічних, соціальних і культурних наслідків етапу будівництва і заходів щодо їх пом'якшення та потенційних екологічних, соціальних і культурних наслідків етапу експлуатації й заходів з їх пом'якшення; аналіз пропонованих програми моніторингу, змісту АЕВ із визначенням проблем, плану участі громадськості й поширення інформації; проведення наради з визначення обсягу АЕВ; підготовка Протоколу, що включає технічне завдання на виконання АЕВ і зміни, які пропонуються внести в План участі громадськості й поширення інформації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННИХ ПРОБЛЕМ ДОВКІЛЛЯ

  • Екологічні проблеми в Україні

  • Проблеми збереження біорізноманіття

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

  • Основні положення Закону України "Про екологічну експертизу"

  • Порівняння й адаптація екологічного законодавства України до чинного в ЄС

  • СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

  • Державний екологічний моніторинг в Україні

  • Екологічне нормування

  • ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Практичне застосування природоохоронних технологій

  • Управління охороною навколишнього середовища на підприємствах

  • Процедури екологічного супроводу планованої господарської діяльності

  • Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля

  • ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Державний екологічний контроль за виконанням вимог висновку ДЕЕ

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ