Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля

Екологічна оцінка та екологічна експертиза

Рис. 4.7. Спрощена "покрокова" матриця впливів

Серйозним засобом проведення ОВНС є картографічне моделювання, в якому ефективно поєднуються змістовно- географічні аспекти, наочність у представленні об'єкта, що вивчається, в картографічному матеріалі й можливість комплексного аналізу основних закономірностей структури і процесів функціонування складних геосистем. При цьому може бути використана існуюча картографічна основа з подальшим її відпрацюванням відповідно до цілей і задач представлення конкретного об'єкта оцінки чи експертизи. Якщо проводиться експертиза, що зачіпає швидко змінні процеси та явища – сезонна зміна зеленого покриву, виявлення зон деформації дерев, поширення лісових пожеж, забруднення водних об'єктів, розповсюдження синьо-зелених водоростей, розподіл фітопланктону, а також реєстрація викидів шкідливих речовин в атмосферу, аналіз техногенних теплових потоків в атмосфері й водному середовищі – виникає необхідність у динамічному картографуванні з використанням аеро- і космічних зображень.

Поєднання методів і прийомів, що використовуються в екологічній експертизі складних багатопараметричних систем із застосуванням географічних і картографічних досліджень, дає можливість отримання принципово нової змістовної інформації для оцінки стану і прогнозування розвитку складних процесів взаємодії конкретних об'єктів спостереження (груп об'єктів) чи наслідків впливу проектів на компоненти довкілля. Метод синтезу предметних моделей (математичних чи картографічних) практично реалізується у комплексні складні моделі, орієнтовані на цілі ОВНС, експертизи чи системи територіального управління. У методах картографічного моделювання використовується предметно-орієнтойаний картографічний матеріал, дані спостережень, результати прогнозних розрахунків з використанням математичних моделей, а також узагальнені матеріали експертних оцінок предметних фахівців. Синтезована таким чином інформація може бути представлена у вигляді тематичних мап у традиційному вигляді чи на автоматизованих картографічних системах. У методі екологічного картографування використовуються мапи-схеми сучасного стану компонентів природного середовища й аналітичні (оціночні) мапи-схеми, що характеризують інтенсивність регіонального природокористування у різних напрямах. Методика розробки аналітичних мап-схем передбачає їх періодичне коректування й уточнення відповідно до реальної обстановки і зміни планів регіонального розвитку. Складання екологічних мап-схем для регіону чи окремої території має велике значення для початку роботи з перспективного планування і може розглядатися як спосіб підготовки агрегованої цільової інформації. Безперечна перевага методу екологічного картографування – використання комплексного підходу для вирішення конкретних задач на якісному рівні. Проте достовірність прогнозних оцінок шкідливих впливів на довкілля у кожному конкретному випадку вимагає підтверджень за наслідками додаткових досліджень. Відсутність кількісних критеріїв оцінки, необхідних для використання автоматизованих експертно-інформаційних систем, значно звужує області практичного застосування методу екологічного картографування.

До основних методів якісної оцінки впливу відносять метод поєднаного аналізу мап, який запропонований у Пенсільванському університеті. Відповідно до цього методу досліджувана територія розбивається на географічні "комірки", що виділяються на координатній сітці з урахуванням топографічних особливостей місцевості. Для проведення ОВНС використовуються аерофотознімки, топографічні мали і матеріали державного земельного кадастру, польові спостереження, а також результати громадських обговорень, експертні оцінки фахівців і методи випадкової вибірки. Для кожного необхідного чинника складається окрема мапа аналізованої території (для аналізу рекомендується використовувати не більше 10 мап). Проведення процедури ОВНС полягає у суміщенні комірок окремих мап послідовно чи у певному поєднанні й аналізі на якісному рівні агрегованого впливу результатів реалізації обговорюваного проекту. Сутність методу полягає у наданні інформації у вигляді схем, планів чи діаграм, які потім у заданій експертом послідовності накладаються одна на одну. Головна перевага методу полягає у наочності надання інформації про просторовий розподіл об'єктів і джерел впливу, що дозволяє прогнозувати можливі наслідки від реалізації великих регіональних проектів. Метод найбільш корисний при оцінці альтернативних варіантів для лінійних типів проектів (нафтопроводів, автодоріг тощо), оскільки дозволяє виявляти вузли накладання різних впливів. Проблеми, що виникають при використанні цього методу, полягають у складності визначення меж і неоднорідності впливів. Розмитість природних меж, що не враховується на мапах, іноді може призвести до зміщеності оцінки ситуації у двох природних виділах, які знаходяться поряд. Окрім того, при зображенні даних на малі значний об'єм детальної інформації може бути втрачений і не використаний у процесі оцінки.

Мережевий метод розроблений для визначення впливів другого, третього і послідуючих порядків. Мережа за своєю суттю є діаграмою, представленою у вигляді послідовності матриць. Таким чином, мережам властиві всі переваги і недоліки методу матриць, за винятком можливості обліку віддалених наслідків, невловимих методом матриць. Мережі (рис. 4.8) відображають взаємодії в екологічних системах і дозволяють виявити непрямі впливи планованої діяльності. Недоліком методу є "розростання" мережі на кожному кроці, оскільки алгоритмічно неможливе відсікання малозначимих гілок мережі.

Виявлення впливів за допомогою мережі

Рис. 4.8. Виявлення впливів за допомогою мережі

Створення і практичне використання кількісних методів ОВНС щодо наслідків, очікуваних внаслідок реалізації проектів господарської діяльності, були реалізовані у лабораторії Бателле (США). Метод Бателле базується на аналізі чотирьох основних категорій чинників (сфер) – екологічної, фізико-хімічної, сфери чутливого сприйняття і сфери людської діяльності. Вперше цей метод був використаний для оцінки впливу на довкілля очікуваними наслідками реалізації проектів розвитку водних ресурсів, контролю якості води, планів будівництва автомагістралей тощо. Для кожного чинника у методі був розроблений індекс якості навколишнього середовища, ранжований від 0 до 1 за методом значимої функції. Кожний чинник – індикатор впливу – задавався як різниця між існуючим на момент оцінки станом довкілля і його станом після реалізації впливу. У класифікації чинників довкілля кожному з них була присвоєні відносні вагові значення. Прийнятий підхід дозволив використати кількісну оцінку чи "числове зважування" чинників для прогнозу рівнів впливу і визначити різницю змін в об'єктах і компонентах середовища при реалізації альтернативних варіантів планованих проектів. Використання методу Бателле для цілей ОВНС передбачає систематичні дослідження довкілля, що надають достовірну статистичну інформацію, і наявність єдиної методики складання заяв про очікуваний вплив при розгляді проектів. Зазначені вимоги є головними складовими надійності й достовірності методу. Проте він має і недоліки. Висхідна інформація для ОВНС є ретроспективною, а надання кількісних значень вазі для деяких з показників впливу носить досить суб'єктивний характер (наприклад, при прогнозуванні соціальної реакції різних груп населення).

Вищевикладені методи і підходи процедури ОВНС для окремих проектів ініціювали підготовку створення банків даних і баз знань для компонентів і об'єктів природного середовища, а також відомостей про фактичні й прогнозовані впливи реалізованих і планованих проектів у різних секторах економіки. Таким чином, була підготовлена інформаційна і методична основа для наступного кроку у розвитку практики прогнозування і прийняття рішень з використанням імітаційних моделей. Достовірність прогнозу залежить від правильного вибору й обліку всіх значимих чинників негативного впливу й адекватної оцінки реакції біосферного компонента – об'єкта впливу. Формально математичні моделі значною мірою спрощують реальні процеси. Для їх реалізації у системі прогнозування необхідно враховувати багатофакторність реальних процесів. Проте оптимізація проводиться, як правило, за якимось одним параметром, інші задаються у системі обмежень (лімітуючі чинники). У загальному вигляді багатопараметрична оптимізація полягає в розгляді варіантів, у кожному з яких по черзі як критерій оптимізації приймаються різні значимі чинники. Складнощі процесу моделювання багатофакторних систем починаються з процедури присвоєння (інтуїтивного чи шляхом вимірювань) кількісних значень якісним показникам (чинникам). Набір часткових математичних моделей дає можливість підготувати висхідну інформацію й організувати її для вирішення конкретних задач. Виконання прогнозу за цими математичними моделями дозволяє отримати тренди достатньо простих процесія. Саме ці результати допомагають проводити аналіз процесів ї погляду ранжування діючих чинників. Поняття "діючий чинник" адекватне параметру, який визначається однозначно (наприклад, надмірне внесення добрив і підвищений вміст біогенних компонентів у поверхневому стоці з полів і у водоймах. У даному випадку однозначно встановлюються значення поверхневого розподілу добрив. Складна, але принципово можлива кількісна оцінка процесів переходу біогенів у грунтові розчини та їх витрата на живлення рослин, ґрунтових мікроорганізмів, а також процесів вилучення надмірної кількості добрив з поверхневим стоком. Опис процесу схематичний, проте дає можливість кожний його акт представити у вигляді функціонального блоку і сформувати у вигляді балансової моделі відкритого типу. Складні процеси в окремих блоках схеми можуть бути згладжені шляхом визначення кількісних значень вхідних і висхідних потоків біогенів). Інформаційний банк, що включає часткові моделі, дозволяє значно скоротити час розробки прогнозу, оскільки вже є ретроспективний досвід з набором прийомів і рішень стандартних задач. Таким чином, створюються необхідні передумови для створення спеціалізованих баз знань з орієнтацією на цілі ОВНС для конкретної території чи сфери діяльності. Перевага такого підходу реалізується при створенні автоматизованих експертних систем, які дозволяють проводити ОВНС нових проектів, аналоги яких вже є у пам'яті системи. Головний недолік – відсутність механізму виявлення нестандартних проблем, пов'язаних з необхідністю вирішення протиріч при взаємодії протилежних інтересів і запобігання конфліктних ситуацій (цей недолік якоюсь мірою може бути усунений, якщо автоматизована система будується за адаптивним принципом і функціонує у діалоговому режимі з експертом і розробником ОВНС). Розробка сценаріїв для складних комплексних проектів передбачає введення допущень щодо тих діючих чинників, кількісні характеристики яких не піддаються прямому вимірюванню чи формалізації. Автори проекту приводять обгрунтовування прийнятих допущень, що є головною змістовною стороною процесу підготовки заяви (декларації) про очікуваний вплив на довкілля нового об'єкта чи об'єкта, що реконструюється. Саме це обгрунтовування є основною точкою для здійснення ОВНС. Імітаційне моделювання (альтернатива класичному математичному моделюванню) поєднало традиційні математичні методи з алгоритмізацією по суті всіх вищеописаних якісних методів. Сучасні імітаційні моделі грунтуються на потокових діаграмах масоенергообміну з активним використанням (при побудові структури моделей) досягнень мережевих методів. Кількісні оцінки інтенсивності потоків дозволяють коректно відбраковувати малозначимі зв'язки.

Значні можливості надає застосування методів багатомірної статистики – кореляції, регресії, кластерного і факторного аналізів. При порівнянні даних про забруднення чи змін окремих вивчаємих середовищ краще використовувати рангові статистичні моделі (не залежать від типу розподілу чинників впливу за частотою зустрічає мості). Встановлення гранично допустимих шкідливих впливів на екосистеми припускає розробку кількісних методів оцінки стійкості, що є методично складною задачею. Розрахункові методи визначення числових значень цього параметра нині обмежені й можуть використовуватися при детальних дослідженнях окремих компонентів системи стосовно конкретних видів впливів. У процесі вирішення цієї задачі необхідно кількісно охарактеризувати самі дії й обгрунтувати порогові значення для компонентів геосистеми.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННИХ ПРОБЛЕМ ДОВКІЛЛЯ

  • Екологічні проблеми в Україні

  • Проблеми збереження біорізноманіття

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

  • Основні положення Закону України "Про екологічну експертизу"

  • Порівняння й адаптація екологічного законодавства України до чинного в ЄС

  • СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

  • Державний екологічний моніторинг в Україні

  • Екологічне нормування

  • ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Практичне застосування природоохоронних технологій

  • Управління охороною навколишнього середовища на підприємствах

  • Процедури екологічного супроводу планованої господарської діяльності

  • Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля
  • ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Державний екологічний контроль за виконанням вимог висновку ДЕЕ

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ