Відповідно екологічна освіта в означеному аспекті охоплює низку завдань та проблем, а саме:
• 1) організацію і проведення досліджень;
• 2) опанування і поглиблення інформації про охорону природного довкілля не лише в контексті його естетичної привабливості чи народногосподарської доцільності, а й в контексті використання його потенціальних можливостей для охорони і збереження здоров'я (валеологічна і вітальна цінності);
• 3) формування екологічної культури і, насамперед, відповідальності за стан найближчого оточення в житті дітей і дорослих, а надалі – модифікація правил співжиття із природним довкіллям задля збереження його придатності для наступних поколінь.
Досягнення від означених завдань шляхом їхнього розв'язання за участю дітей стимулюватимуть прогресивний поступ екологічної освіти, уможливлюючи її утвердження в теорії та практиці дошкілля як обов'язкову й необхідну складову загальної навчально-виховної діяльності вихователя в дошкільному закладі. Відповідно дітям слід забезпечити:
• 1) добір завдань і засобів для їхнього розв'язання із спрямуванням на виховання основ гуманного ставлення до природного довкілля;
• 2) поетапність у вихованні згідно певного алгоритму (уявлення і знання; позитивні емоції та почуття; практичні дії адекватні до вікових можливостей дітей), що зумовлює комплексну і неподільну єдність його елементів задля цілісного впливу на особистість;
• 3) безпосередні контакти (можливість безпосереднього пізнання) явищ, об'єктів живої та неживої природи, їхніх популяцій з метою ознайомлення дітей з умовами функціонування природи, різносторонніх проявів її процесів, а також доступності для пізнання і практичної діяльності;
• 4) пізнання об'єктів і явищ природи в умовах функціонування екосистем – озеро, став, парк, ліс, поле та ін., що уможливлює ознайомлення дітей з перебігом фенологічних фаз у розвитку рослин і тварин;
• 5) пізнання природного довкілля, недоступного для безпосереднього контактування, шляхом використання різних дидактичних засобів як от: моделі, муляжі, твори дитячої літератури, ілюстрації, фотографії, дитячі роботи з природних матеріалів та ін., що уможливлює активну предметно-маніпулятивну діяльність у різних формах її організації;
• 6) проектування проблемних ситуацій, постановка проблемних запитань; моделювання проблемних завдань на поінформування та повчання одних дітей іншими, взаємообмін їхнім досвідом поведінки в різних життєвих ситуаціях на лоні природи, організації її охорони за і без участі дорослих;
• 7) організація циклу занять, які актуалізують усі особистісні чинники: морального, фізичного, валеологічного, естетичного, соціального виховання, формування вітального та інтелектуального потенціалу та ін.;
• 8) активність суспільно-корисної діяльності;
• 9) наявність особистого прикладу вихователя як зразка для наслідування;
• 10) систематичний і комплексний вплив на дітей у різних сферах життєдіяльності;
• 11) двовекторність впливу – на дітей та їхніх батьків, який впливає на рівень обізнаності й готовності до практичної діяльності проекологічного змісту;
• 12) кооперація, координація та інтегрування зусиль і засобів (матеріальні, ТНЗ), а також організацій, які реалізують завдання екологічного виховання дітей.
Вихователям дошкільних навчальних закладів у процесі екологічного виховання радимо спиратись на три основні фактори моделювання навчальних ситуацій. А саме:
• 1. Активність: вихователь пропонує, демонструє, розповідає, показує, натомість діти виявляють свою активність спостерігаючи за поведінкою педагога.
• 2. Самостійна діяльність дітей: відповідно до рівня обізнаності й поінформованості із проблемою (завданням) діти виявляють активність, натомість педагог лише опосередковано впливає на їхню ініціативність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні стратегії проекологічної освіти сучасних дітей“ на сторінці 2. Приємного читання.
