Розділ «2. Сучасні погляди на структуру науки про документ»

Слід віддати належне представникам вітчизняної бібліотечної науки, які у своїй більшості довели об'єктивну необхідність широкого розуміння поняття "документ" і розвитку науки про документ як інтегрованої науки і навчальної дисципліни. Хоча, відмітимо, що за життя П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документаційної науки, оскільки категорично виступили проти неї. Причиною такого критичного ставлення був спротив бібліотек проти інформаційної діяльності взагалі, яку пропонував П. Отле.

Із поглибленням процесів диференціації та розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стають очевидними багато спільних теоретичних положень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають окремі види документів.

На сьогодні створена й активно діє міжнародна мережа центрів вивчення документів на базі університетів Берклі (США), Тромс (Норвегія), Монстер (Німеччина) та компанії Ксерокс. Дослідження направлені, в першу чергу, на соціальну сторону значення документа, сприйняття важливості його використання, розробку методики проведення експериментального аналізу.

Активізувалось проведення міжнародних конференцій в Україні з проблем документознавства на базі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв (м. Київ) і Київського національного університету культури.

Наведемо деякі концепції структури документознавства та визначення його місця в системі наук, що знайшли відображення у працях російських та вітчизняних науковців.

Концепція проф. Ю.М. Столярова

Концепція проф. Н.Б. Зінов'євої

У наукових працях професора Краснодарського університету культури і мистецтв Н.Б. Зінов'євої документознавство визначається як фундаментальна й одночасно прикладна наукова дисципліна, джерелом формування якої є книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо [26-28].

Фундаментальні дослідження в документознавстві, вважає автор, повинні бути спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми, змісту та функцій документа в соціумі, дослідження соціокультурних, етнонаціональних та історичних особливостей документування, вивчення проблем сприйняття документа, пошук вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження.

Прикладні дослідження в документознавстві, за Н.Б. Зінов'євою, стосуються питань класифікування документів, їх індексування та реферування, створення пошукового образу документа, дослідження організації документообігу; відбору документів та їх збереження.

Схожість документознавчих концепцій книгознавства, фондознавства, бібліографознавства, науково-інформаційної діяльності та наук про управління обумовлює спорідненість і зв'язки документознавства з ними.

Автор у своїх працях підкреслює, що документознавство становить "органічну єдність" з наукознавством, архівознавством, бібліотекознавством, інформатикою, патентознавством та справочинством, перетинаючись з ними.

На думку науковця, документознавство з одного боку є "методологічною платформою" бібліографії й "включає до власної структури теоретичні розділи книгознавства", але відмежовується від книгознавства як самостійної галузі знання.

З іншого боку, від документознавства, застерігає автор, повинні бути відокремлені як самостійні дисципліни патентознавство та технологія документаційного забезпечення управління [28].

Як зазначає проф. Н.Б.Зінов'єва, документознавство має досить складні взаємозв'язки з історичними науками, оскільки історичні документи є об'єктами дослідження таких дисциплін як історіографія, текстологія, палеографія, сфрагістика та археографія.

Суміжним з документознавством автор вважає комплекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми зберігання документів.

Концепція проф. А.М. Сокової

Концепція проф. Н.М. Кушнаренко

Свій погляд на структуру документознавства висловила послідовник ідей проф. Ю.М. Столярова проф. Н.М.Кушнаренко, поділяючи його на загальне та особливе [45].

Загальне документознавство, на думку дослідниці, складається з трьох розділів: теорії документа, історії документа та теорії документно-комунікаційної діяльності. До теорії документа проф. Н.М. Кушнаренко подала синомічну назву - "документологія".