Розділ «13. Особливості машиночитаних документів»

Машиночитані документи

Машиночитаний документ, за логікою самого слова, означає, що для користування ним необхідні спеціальні технічні засоби. Це документ, призначений для автоматичного зчитування інформації, що міститься в ньому.

Основою машиночитаних документів є матеріальні носії інформації, завдання яких полягає в "перекодуванні" повідомлення, що сприймається людиною, у його модифікацію (насічки на грамплатівках, поляризація намагнічених часток на магнітній стрічці, інжекція електронів тощо) для зберігання та передачі в просторі та часі.

Класифікація машиночитаних документів у залежності від їх носіїв уже була розглянута в другому модулі даного посібника (ЗМ 8).

Якщо в першому класі машиночитаних документів зображення чи текст сприймаються людиною в такому ж вигляді (у тій же знаковій системі), у якому воно було записане на носії, хоча й з використанням технічних засобів, то в другому - знакова система зовсім інша.

Перший вид машиночитаних документів називають ще репродуктивними, оскільки їх зміст можна безпосередньо споглядати - видно кадри фотоплівки, негативні копії тощо. Перші засоби розмноження документів саме й функціонували на репродуктивному відтворенні оригінал-макету й називалися також аналоговими"

Зупинимося більш детально на технотронних, а саме на електронних документах та визначенні їх місця в ієрархії документних форм.

Електронний документ, як найбільш наочний приклад технотронного документа, існує від свого зародження в бінарному (двійковому) виді й призначений для "прочитання" тільки за допомогою технічних засобів. При цьому в цифровій формі можуть фіксуватись усі різновиди інформаційного повідомлення (текстові, звукові, візуальні), тобто всі електронні документи, поза залежністю від знакової системи відтворення, мають однознакову "матрицю".

Таке уточнення дає можливість визначити місце електронних документів у загальній системі документів (схема 3.7).

Схема 3.7. Місце електронних документів у загальній системі документів

До особливостей електронних документів відносяться: - існування матриці у формі, що безпосередньо не сприймається людиною (у вигляді цифрових кадрів) і яка є відмінною від її відтворення на екрані монітора;

- можливість зосередження в одному документі кількох форм подання повідомлень (текст, звук, зображення, включаючи динамічне);

- можливість "міграції" повідомлення з одного носія на інший без будь-яких змін, а також можливість існування одного й того ж тексту в різних форматах;

- можливість багаторазового перекодування вихідного тексту, застосування різних способів його фіксації та відтворення;

- уніфікація носія для всіх видів інформації;

- динамічний характер деяких видів електронних документів, що надає можливість його створювачам (а іноді й користувачам) вносити в них зміни;

- можливість багатоканального та одночасного доступу до одного й того ж примірника документа;

- відсутність індивідуального носія для масивів документів, записаних на жорсткому диску комп'ютера.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення інформації, яку він містить, технічними засобами (комп'ютерне оснащення, програмне забезпечення тощо) або на папері (у спосіб переведення його в друковану форму за допомогою сучасних технічних пристроїв) у формі, придатній для сприймання його змісту людиною.