Розділ «13. Особливості машиночитаних документів»

Електронний документ та його основні специфічні характеристики

Документи на перфорованих носіях інформації

Перфораційна карта (перфокарта) являє собою прямокутник стандартних розмірів з тонкого еластичного картону, призначений для запису інформації шляхом пробивання отворів.

На лицьовій стороні перфокарти (рис. 3.1) нанесена цифрова сітка, яка розділяє її на вертикальні колонки і горизонтальні ряди - рядки, що визначають положення пробивань (отворів).

Перфораційні карти використовувались при формуванні масивів інформації у лічильно-аналітичних машинах, у системах керування потоковими лініями, верстатами та іншим обладнанням.

Рис. 3.1. Перфораційна карта

Запис інформації на перфокарту здійснювався оператором за допомогою електромеханічного пристрою - перфоратора. Наявність отворів означало код 1, а його відсутність - код 0.

Уважається, що перша лічильно-аналітична машина з уведенням інформації на перфокартах була створена в США в п'ятдесятих роках XX ст.

Перфострічка - стрічка з певною структурою - пробитими отворами (нагадує перфокарту), на яку нанесена певна інформація у вигляді математичних чи логічних значень. На сьогоднішній день практично не використовується, хіба що на телетайпах у віддалених поштових відділеннях чи в програмних верстатах.

Документи на магнітних носіях інформації

Голографічні документи

Голографія (метод точного запису, відтворення та зміни хвильових полів), дозволяє забезпечити дуже високу щільність запису при збереженні максимальної швидкості доступу до даних.

Голографічний образ (голограма: грецьке hob- весь, повний; graph - запис; gramma - лінія) кодується в один великий блок даних, що записується усього за одне обертання. Для зчитування чи запису блоків голографічно збережених на світлочутливому матеріалі (за основний матеріал прийнятий ніобат літію, LiNb3) даних ("сторінок") використовуються лазери.

Теоретично, тисячі таких цифрових сторінок, кожна з який містить до мільйона біт, можна помістити в пристрій розміром зі шматочок цукру. Причому теоретично очікується щільність даних у 1ТБ на кубічний сантиметр (TB/sm3).

Практично, дослідники очікують досягнення щільності порядку 10GB/sm3, що теж вражає, якщо порівнювати з магнітним способом - порядку декількох MB/sm2 (це без обліку самого механічного пристрою). За такої щільності запису оптичний шар, що має товщину близько 1cm, дозволить зберігати близько 1ТВ даних. А якщо врахувати, що така запам'ятовуюча система не має частин, що рухаються, і доступ до сторінок даних здійснюється паралельно, можна сказати, що пристрій буде характеризуватися щільністю в lGB/sm3 і навіть вище.

Поява у недалекому майбутньому задач, що вимагатимуть швидкого і якісного збереження та передачі інформації, змушує вже зараз звертатися до пошуку нових технічних рішень.

Голограма - це надскладна мікроструктура, що створює візуальне відчуття об'ємності зображення. Запис голографічної інформації відбувається у процесі лазерної інтерференційної зйомки. Ця технологія дозволяє отримувати елементи з надзвичайно яскравим і чітким зображенням.

Голографічний документ - це оптичний об'єкт, який змінює кольори по всьому райдужному спектру видимого діапазону світла. При зміні кута зору спостерігача, змінюється форма й видимі розміри зображень (анімація) об'єктів голограми, які стають об'ємними.

Однією з головних переваг голографічного документа є висока якість збереження записаної інформації. У той час як дефект на поверхні магнітного диска чи магнітної стрічки руйнує важливі дані, дефект у голографічному середовищу не приводить до втрати інформації, а викликає "потускніння" голограми.

Для зміни кута нахилу променя використовує акустично-оптичний дефлектор (кристал, властивості якого змінюються при проходженні через нього звукової хвилі), то за загальними оцінками, час витягу суміжних сторінок даних складе менш 10ms.