До інфекційних хвороб крові відносять захворювання, що виникають внаслідок потрапляння збудника безпосередньо у кров людини. Зазвичай перенесення інфекції відбувається паразитичними членистоногими (блохами, вошами, кліщами, комарами, москітами). До цієї групи належать давно відомі людству захворювання, такі як чума, висипний тиф, малярія, кліщовий енцефаліт, лейшманіса). Більшість з них на даний час Україні не загрожують, але в багатьох країнах Південно-східної Азії деякі з них, наприклад, малярія, забирає сотні й тисячі людських життів.
До кров'яних інфекцій відносять також збудника СНІДу. Інфікування вірусом, що викликає дану хворобу, відбувається лише при безпосередньому потраплянні його в кров від однієї людини до іншої. Розповсюдження зазначеної хвороби вже набуло характеру пандемії, що охопила майже всі країни світу, включаючи Україну. На жаль, засобів лікування СНІДу та методів його медичної профілактики ще не винайдено. Єдиним способом попередження захворювання є захищена поведінка, що знижує інфікування.
Малярія – гостре інфекційне захворювання, що супроводжується періодичними нападами гарячки, прояв яких відповідає циклу розвитку збудника малярії. Захворювання знайоме людству здавна і розповсюджене по всій земній кулі, особливо у країнах із жарким кліматом.
Збудником малярії є малярійний плазмодій з класу найпростіших. Іж описано чотири види: тропічний, триденний (2 види), чотириденний. Збудник проходить складний цикл розвитку й організації людини і комара.
Джерелом хвороби е хвора людина, або носій, а переносить збудника самка комара роду Anopheles. Малярія характеризується сезонністю, пов'язаною з активністю комарів.
Шлях передачі інфекцій трансмісивний – при укусі комара, в організмі якого є плазмодій, або при переливанні зараженої крові.
Інкубаційний період. При тропічній малярії – 6-10 діб, при триденній – 10- 14 діб, при чотириденній – 20-25 діб.
Клінічні ознаки. В клінічній картині захворювання викликаного різними видами збудників маляріє, є багато спільного, але й відмінності. Для малярії взагалі характері приступи гарячки, що виникають вранці: раптовий озноб, який трусить упродовж 1,5 години.
При триденній малярії приступи повторюються через добу, при чотириденній – через 2 доби.
Температура тіла під час ознобу швидко піднімається і через 1-1,5 години досягає 41-41,5° С. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, спрагу, біль у крижах, печінці і селезінці. Під час приступу збільшується печінка та селезінка. Потім температура швидко падає до 35,5-36° С, хворий починає пітніти і засинає. Між приступами самопочуття хворого цілком задовільне. Ускладненнями хвороби є розвиток анемії, малярійної та/або гемоглобінурійної коми, що виникає внаслідок прийому хініну.
Діагноз малярії ставиться на основі клінічної картини, епідеміологічних та бактеріологічних досліджень, які не тільки можуть встановити діагноз, але й з'ясувати форму захворювання. Сприйнятливість людей до малярії загальна, особливо часто хворіють діти.
Невідкладна допомога. Потрібно негайно починати системне і комплексне лікування, яке проводиться специфічними протималярійними препаратами з метою припинення нападів малярії, відновлення порушених функцій організму хворого, запобігання рецидиві, а також ліквідації носіїв.
При ранній діагностиці та своєчасному, правильному лікуванні хвороба виліковується.
Профілактика і протиепідемічні заходи. Запобігання укусам комарів роду Anopheles. При виїзді за кордон у країни. Де велика небезпека зараження малярією, проводять індивідуальну профілактику протималярійними препаратами. Протиепідемічні заходи направлені на знищення місць, де розмножуються комарі роду Anopheles (осушування боліт), використання репелентів.
Кліщовий весняно-літній, або тайговий енцефаліт хворобу викликає особливий збудник фільтівного вірусу, який патогенний для людини, а також для деяких видів мавп. Нагрівання до 100° і дія різних дезинфікуючих речовин припинють життєдіяльність вірусу; збудник нестійкий, коли потрапляє в зовнішнє середовище.
Епідеміологія. Кліщовий весняно-літній енцефаліт характеризується вираженою природною вогнищевістю, тобто для його поширення потрібні відповідна рослинність і ландшафт місцевості, певна сукупність кліматичних і ґрунтових умов, що забезпечують можливість існування переносників інфекції – пасовищних кліщів.
Кліщовий енцефаліт зустрічається не тільки у жителів тайгових районів, але також і в інших місцевостях, що є природними вогнищами інфекції; господарське освоєння лісових масивів у цих вогнищах може супроводжуватися випадками захворювання.
Резервуаром вірусу в природі служать головним чином бурундуки, сірі пацюки, миші-полівки та інші гризуни, а додатковим резервуаром інфекції та її переносником від заражених гризунів людині є кліщі. Збереження вірусу в природі відбувається внаслідок передачі мікроорганізмів від гризунів кліщам, що паразитують на них, і назад.
Резервуаром інфекції можуть бути також різні лісові птахи, на яких паразитують кліщі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Федик С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфекційні хвороби крові.“ на сторінці 1. Приємного читання.
