У 1989 і 1990 pp. в Україні було виявлено всього два випадки, а в 1991 – шість.
У 1997 році в Україні вже було зареєстровано понад 16 тисяч ВІЛ- інфікованих, в цьому ж році ВІЛ вперше був виявлений у вагітної жінки.
За статистикою ВООЗ серед країн СНД Україна утримує перше місце з розповсюдження СНІДу. Щомісяця в Україні реєструється 800-900 нових випадків інфікування. За припущеннями експертів ООН, кожен сотий дорослий українець може бути носієм ВІЛ. Європейськими лідерами за кількістю хворих є Іспанія, Італія, Франція, Німеччина, Великобританія. У світі перше місце по розповсюдженню ВІЛ належить Центральноафриканським країнам, звідки, як вважає більшість учених, і почалася хвороба. Друге місце за кількістю ВІЛ- інфікованих і хворих на СНІД займають Сполучені Штати Америки.
Синдром набутого імунодефіциту – це хронічне інфекційне захворювання, яке зумовлює порушення діяльності імунної системи, внаслідок чого організм втрачає здатність до захисту від патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, і характеризується комплексом клінічних проявів.
Збудник СНІДу – ретровірус, який у 1986р. дістав назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини). Він має складну будову та хімічний склад, чутливий до фізичних і хімічних факторів. У зовнішньому середовищі при 2S°C вірус зберігає здатність до зараження протягом 15 діб, при 37°С – 11 діб. Нагрівання вірусовмісних рідин при температурі 50°С протягом 30 хв. знешкоджує ВІЛ, але він легко переносить температуру нижче нуля (до -70°С). Часткова інактивація вірусу відбувається під впливом іонізуючого й ультрафіолетового випромінювання. Збудник гине від ацетону, ефіру, 20% етилового спирту та деяких інших дезінфікуючих речовин.
ВІЛ характеризується високою генетичною варіабельністю: виявлено два основних штами – ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Останній менш патогенний і розповсюджений у регіонах Західної Африки. Збудник має багато варіантів структурних білків, що різняться рядом властивостей: одні штами пошкоджують Т-лімфоцити, інші – макрофаги.
В організмі однієї й тієї ж людини, зараженої вірусом, може бути одночасно декілька штамів вірусу, дуже схожих між собою за генетичною структурою. В міжнародній генетичній базі даних накопичено інформацію про 75000 різних геномів ВІЛ.
Клінічна картина хвороби, викликаної Віл-1 і ВШ-2 подібна.
Єдиним джерелом збудника для людини є людина, хвора на СНІД, або носій ВІЛ. Інфікування ВІЛ відбувається такими шляхами:
• 1. Статевий (70-80%):
– а) гомосексуальний – між чоловіками або між жінками;
– б) гетеросексуал ьний – від чоловіка до жінки і від жінки до чоловіка.
• 2. Через ВІЛ-інфіковану кров (18-26%):
– а) переливання крові та її препаратів;
– б) використання спільного шприца, наркоманами для парентерального введення наркотиків (внутрішньовенно або внутрішньом'язово);
– в) ураження, забрудненими ВІЛ-інфікованою кров'ю інструментами, слизових оболонок або шкіри;
– г) трансплантація органів (зареєстровані випадки ВІЛ-інфікування реципієнтів після трансплантації нирок, серця, печінки, підшлункової залози, кісток, шкіри; ризик інфікування становить 1:250000);
– д) штучне запліднення (за даними різних авторів ризик інфікування жінок при штучному заплідненні становить 0,75-1,8%);
– ж) надання невідкладної допомоги ВІЛ-інфікованим на догоспітальному етапі при відкритих травмах і різних видах кровотеч та при хірургічному втручанні.
• 3. Перинатальный або вертикальний (1%).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Федик С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інфекційні хвороби крові.“ на сторінці 3. Приємного читання.
