Розділ «ТЕМА 3. Облік товарних операцій в роздрібній торгівлі»

- кредитування покупців за допомогою залучення коштів банків;

- кредитування покупців безпосередньо підприємством роздрібної торгівлі;

- кредитування покупців шляхом залучення коштів підприємств, на яких вони працюють.

В спеціалізованих магазинах покупці можуть скористатися споживчим кредитом. Визначення поняття "спеціалізований магазин" дано в Наказі Державного комітету статистики України "Про затвердження Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства" від 24.10.2005р, №327 [69]. Спеціалізований магазин- це різновид магазину, у якому здійснюється торгівля широким асортиментом товарів однієї або декількох (не більше чотирьох) товарних груп. Можуть продаватись товари інших товарних груп, але кожна з них не повинна перевищувати 5% обсягу роздрібного товарообороту магазину. Вид спеціалізації визначається за найбільшою за обсягом продажу товарною групою.

Для надання споживчого кредиту на товар споживачам керівництво роздрібного господарюючого суб'єкту та фінансової установи - банку підписують договір про співробітництво. Покупець може придбати товар в кредит через банк на повну його вартість або сплатити частину вартості товару готівкою в касу магазину, а на залишок- оформити споживчий кредитна товар.

Споживчий кредит- кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції [81]. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Одним із різновидів споживчого кредиту виступає реалізація товарів підприємствами роздрібної торгівлі із розстрочкою платежу [77]. Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку, який укладається між суб'єктом господарювання та фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки та у розмірах, передбачених договором.

Відповідно Податкового кодексу України торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент [41].

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску завдатку з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

При продажу товарів у розстрочку покупець сплачує відсотки від наданого кредиту, розмір яких встановлює суб'єкт господарювання. Погашення кредиту, наданого покупцю при продажу товарів у розстрочку, здійснюється шляхом внесення грошей готівкою в касу суб'єкта господарювання або шляхом безготівкового перерахування через установи банків підприємствами (установами) суми чергового платежу і відсотків за наданий кредит.

При реалізації товарів у розстрочку їх продажна вартість повністю включається в обсяг роздрібного товарообороту за датою фактичного відпуску товарів покупцю. Тому на всю вартість проданих у кредит товарів робиться запис за дебетом рахунку ЗО "Каса" - на суму початкового платежу за товари, здійсненого покупцями; та рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" - на решту вартості товару, проданого в кредит.

Відсотки, що підлягають сплаті покупцями за наданий кредит, за спеціальним розрахунком відносяться на доходи майбутніх періодів і відображаються на рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів".

3.3.4. Облік реалізації товарів, прийнятих на комісію

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини, які виникають між сторонами за договором комісії, регламентуються главою 69 ЇДКУ [96]. Тобто предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, які мають особистий характер.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії [20].

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити йому про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 ЦКУ).

При прийманні товарів на комісію у фізичної особи комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик, які підписуються фахівцем-оцінником і комітентом. Перший примірник квитанції видається комітенту, другий залишається у комісіонера і прикладається до товарного звіту.

Якщо комітент здає на комісію декілька одиниць одного товару, то комісіонер виписує на ці товари одну квитанцію у двох примірниках, а на кожну одиницю цих товарів виписується товарний ярлик [20].

Товарний ярлик прикріплюється до прийнятого на комісію товару. До дрібних речей прикріплюється цінник. При продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається.