Для проведення оцінки фінансового стану клієнта банк використовує такі джерела інформації:
• річну фінансову звітність клієнта — юридичної особи та фізичної особи — підприємця (за наявності), що складена відповідно до вимог законодавства України та отримана банком безпосередньо від клієнта (баланс, витяги, що містять дані про прибутки та збитки господарської діяльності клієнта, податкова декларація з додатками);
• дані щодо руху коштів за рахунками клієнта, відкритими у банку;
• фінансову звітність клієнта — юридичної особи, що опублікована в засобах масової інформації відповідно до вимог законодавства України;
• фінансову звітність клієнта та інформацію щодо фінансового стану, що отримана із спеціалізованих веб-сайтів мережі Інтернет.
Для проведення оцінки фінансового стану клієнта банк може використовувати інформацію, що отримана від самого клієнта, від третіх осіб, від державних органів, додаткову інформацію з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
Банк повинен проводити оцінку фінансового стану клієнтів:
• під час установлення з ними ділових відносин;
• щороку — клієнтів високого рівня ризику;
• не рідше одного разу на два роки — клієнтів середнього рівня ризику;
• не рідше одного разу на три роки — клієнтів інших рівнів ризику;
• до проведення фінансової операції — клієнта, який проводить фінансову операцію без відкриття рахунку на значну суму.
Банки додатково проводять оцінку фінансового стану клієнта відповідно до підпунктів 4.3.1-4.3.3, 4.3.5 пункту 4.3, абзаців четвертого — сьомого, дев'ятого — одинадцятого, чотирнадцятого пункту 4.6 глави 4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, якщо за результатами здійснення щоквартального аналізу фінансових операцій клієнта виявлена невідповідність фінансових операцій клієнта його фінансовому стану та суті діяльності. Така оцінка здійснюється не пізніше кварталу, наступного за звітним, в якому виявлена така невідповідність.
При проведенні ідентифікації клієнтів та вивчення їх фінансових операцій необхідно враховувати, що особливий ризик, з точки зору можливості використання з метою легалізації коштів та фінансування тероризму, притаманний благодійним та неприбутковим організаціям. Як зазначається у пояснювальній записці до VIII Спеціальної Рекомендації FATF по боротьбі з фінансування тероризму, неприбуткова організація (НПО) — це юридична особа, яка, насамперед, займається збором та розподілом кошів для доброчинних, релігійних, культурних, освітніх, соціальних або братських цілей або виконує інші види "доброчинних дій".
Міжнародний досвід свідчить, що неприбуткові організації можуть використовуватися й як пряме джерело прибутку терористичних організацій, так й для прикриття їх діяльності. Однією з можливостей є створення НПО із заявленими доброчинними цілями, але насправді вони існують лише для переведення коштів на користь терориста або терористичної організації. Іншою можливістю є проникнення терористів чи їх прибічників у неприбуткову організацію, створену для цілком законних гуманітарних чи доброчинних цілей. Після того, як зазначені особи обіймуть провідні посади в неприбутковій організації, вони можуть переказати частину коштів, зібраних на благочинні цілі, для прямої чи непрямої підтримки терористичної організації. Як правило, це робиться без відома вкладників та в деяких випадках — без відома працівників та керівництва самої неприбуткової організації.
Крім того, можлива ситуація, коли неприбуткова організація є посередником або прикриттям руху коштів з однієї країни до іншої. У деяких випадках НПО може також сприяти переміщенню терористів та здійснювати їх організаційну підтримку. Тому, на думку Держфінмоніторингу України [30], неприбутковим організаціям доцільно здійснювати ідентифікацію осіб під час прийняття їх як учасників, зокрема, вкладників благодійних фондів, а також звертати особливу увагу на джерела набуття організацією майна.
У свою чергу, суб'єкти первинного фінансового моніторингу, згідно із п. 4 статті 6 базового Закону, зобов'язані, на підставі рекомендацій відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу, стосовно благодійних та неприбуткових організацій вживати заходів для обмеження ризику їх використання з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб“ на сторінці 3. Приємного читання.
