Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Організація фінансового моніторингу в банках

Другий сектор — країна основного злочину / нелегальність. Відбувається збирання грошей, що пройшли попереднє відмивання, у пул й підготовка їх до контрабанди.

Третій сектор — країна відмивання грошей / нелегальність. У цьому секторі проводиться підготовка до введення грошей в легальну фінансову систему.

Четвертий сектор — країна відмивання грошей / легальність. Тут здійснюються маскувальні дії у вигляді переказів, інвестицій тощо.

На різних стадіях відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом, використовуються специфічні методи перетворення коштів та маскування їх нелегального походження. Розглянемо деякі з цих методів по відношенню до трифазової моделі, як найбільш відомої.

Найчастіше стадія розміщення відбувається в установах фінансового сектора, які виконують широкий спектр фінансових операцій й діють на підставі ліцензії або дозволу, виданих відповідними наглядовими органами. До них відносяться банки (комерційні, інвестиційні, кооперативні, ощадні тощо), а також спеціалізовані фінансово-кредитні інститути — кредитні спілки, пенсійні фонди, пайові та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, фінансові компанії, страхові компанії та ін. Проте у процесі легалізації злочинних доходів можуть бути задіяні й брокери, які працюють на ринках цінних паперів та дорогоцінних металів, організації, що надають поштові послуги та послуги з обміну чеків на готівку, гральні заклади, букмекерські контори, антикварні та ювелірні магазини, ресторани, готелі, туристичні компанії, будівельні фірми та ін.

Методами розміщення коштів, одержаних злочинним шляхом, є:

• структурування операцій з готівкою, або смарфінг (англ. smurfing— термін з банківського жаргону, що почав застосовуватися у 1980-х роках й має походження від назви бельгійського мультиплікаційного фільму за участю великої кількості маленьких вигаданих істот). Полягає у подрібненні значної суми нелегальних коштів та проведенні численних операцій з внесення їх на вклади або здійснення переказів без перевищення встановленої законодавчими актами межі, починаючи з якої відбувається контроль та реєстрація таких трансакцій. Для виконання цих дій злочинцями, як правило, залучаються підставні особи, які називаються смарфами;

• обмін дрібних банкнот на купюри більшого номіналу, які простіше у подальшому переміщувати, або проведення операцій з обміну "брудних" грошей на іноземну валюту. Обмінні пункти опиняються у полі зору злочинців тому, що їх діяльність не у всіх країнах підлягає державному регулюванню й входить до сфери протидії легалізації коштів. Проведення операцій з великою кількістю випадкових клієнтів не сприяє їх належній ідентифікації. Тому дії Національного банку України наприкінці 2011 року щодо внесення змін до порядку проведення валютно-обмінних операцій з точки зору посилення вимог до ідентифікації клієнтів обмінних пунктів можна вважати цілком закономірними та необхідними;

• встановлення контролю з боку злочинної організації над фінансовими установами або над діяльністю їх персоналу. Таке підпорядкування спрощує розміщення незаконних грошей, їх подальший розподіл й інтеграцію, оскільки ці операції свідомо виконують працівники банків, внаслідок підкупу або загроз. Найпростіше встановити кримінальний контроль над невеликими банками, проте історія боротьби з легалізацією брудних коштів надає й приклади тривалого функціонування на користь злочинців великих міжнародних фінансових інститутів, зокрема, британського Bank of Credit and Commerce International (1981-1991 pp.). Опосередковано такий контроль може бути встановлено через володіння господарськими структурами, які стають основними клієнтами певного банку;

• незаконне використання винятків із закону, якщо у певній країні законодавство щодо протидії відмиванню злочинних доходів звільняє банки від контролю за операціями з готівкою, що перевищують встановлену межу, за умови, що вони є нормальним явищем для деяких сфер бізнесу;

• створення помилкового паперового сліду — навмисне використання документів, що маскують справжні джерела, власників та місця знаходження незаконно отриманих доходів. Наприклад, це може бути зроблено шляхом заповнення фальшивої форми звітності про рух готівки з метою "узаконити" готівку, отриману всередині країни, яка пізніше буде покладена на рахунки в банках або вивезена за межі країни;

• злиття законних та незаконних фондів засновано на використанні з метою відмивання грошей таких підприємств, де значні суми готівки є звичайним та законним явищем (ресторани, бари, готелі, компанії-власники торгових автоматів тощо). При цьому використовуються дві основні схеми. У першому випадку незаконні доходи приховуються у масі законних операцій реально функціонуючих фірм. В іншому випадку створюється фіктивна компанія, яка не здійснює реальної економічної діяльності, проте показує у фінансовій звітності гроші, що легалізуються як дохід;

• придбання тайна або цінних паперів за готівку. Купівля предметів розкоші, машин, яхт, літаків, нерухомості переслідує одночасно три цілі: переведення підозрілих великих сум готівки у коштовні, але менш підозрілі активи; придбання майна, яке використовуватиметься зі злочинною метою; підтримання розкішного стилю життя;

• штучне завищення торговельної виручки під час реалізації товарів, що продаються злочинцям, яким необхідно легалізувати готівку, за значно вищими цінами, ніж звичайно. Внаслідок цього "брудні" гроші набувають вигляду законної виручки від продажу, яка потім без перешкод розміщується на банківських рахунках.

Фаза розшарування, або заплутування слідів, яка у процесі легалізації злочинних доходів є наступною за їх розміщенням, як правило, накладається на інші стадії, тому тут складно виділити якийсь специфічні методи. Втім, дуже часто використовується перетворення депонованої у фінансових установах готівки на грошові інструменти — дорожні чеки, депозитні сертифікати, передплачені платіжні картки, банківські векселі та акредитиви, насамперед, оформлені на пред'явника, а також цінні папери, що полегшує подальше вивезення незаконних доходів з країни.

На цій стадії може мати місце інвестування брудних коштів у нерухомість та у легальний бізнес, переважно, у сфери туризму й відпочинку. Іншим варіантом є придбання фірми, що знаходиться у занепаді, для того, щоб у майбутньому показувати нелегальні доходи як реальну виручку від її мовби активної діяльності.

Якщо розміщення коштів відбувалося шляхом придбання майна високої вартості, то згодом воно може бути перепродано усередині країни або вивезено й продано за кордоном. Це призводить до подвійного результату: ускладнюється пошук джерела злочинних доходів й стає важче знайти і конфіскувати відповідне майно.

Ефективним методом заплутування слідів є здійснення чисельних електронних переказів, основною перевагою яких є швидкість проведення. Проте повної анонімності у сучасних умовах досягти неможливо, оскільки міжнародним банківським співтовариством прийняті чіткі стандарти оформлення платіжних документів із вказуванням значного обсягу інформації щодо відправника та бенефіціара коштів. Тому у подібних схемах використовуються реально існуючі, але за своїм характером підставні компанії, що мають мінімальний термін існування ("компанії-одноденки"), відкриті, у тому числі, в офшорних зонах. Підставою для перерахування коштів виступають удавані комерційні угоди. Отже, такий механізм забезпечує так званий "розрив ланцюжка", який дозволяє надійно приховати джерела та обсяги злочинно одержаних доходів.

На стадії інтеграції, що є заключною фазою відмивання кримінальних доходів, можуть застосовуватися такі методи:

• продаж нерухомості, в яку попередньо були інвестовані брудні кошти. Часто такі операції здійснюються через "коралову" або "оболонкову" компанію (англ. shell company), тобто офіційно зареєстровану, але яка не має активів й не веде реальних операцій. Виручка від продажу нерухомості вже вважається цілком законним доходом;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація фінансового моніторингу в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ

  • Створення та діяльність Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF)

  • Зміст та міжнародне значення Рекомендацій FATF

  • Міжнародні організації у сфері протидії легалізації коштів та фінансуванню тероризму й участь у них України

  • Зарубіжний досвід формування правових основ боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму

  • ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В УКРАЇНІ

  • Суб'єкти первинного фінансового моніторингу та основні завдання їх діяльності

  • Повноваження суб'єктів державного фінансового моніторингу

  • Державна служба фінансового моніторингу України

  • Термінологічний словник

  • ТИПОЛОГІЇ ВІДМИВАННЯ "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ НА МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ

  • Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом
  • Типові схеми відмивання коштів у міжнародній практиці

  • Типології легалізації злочинних коштів в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ УКРАЇНИ

  • Статус та повноваження працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу

  • Внутрішні документи банку з питань здійснення фінансового моніторингу

  • Система управління ризиками легалізації кримінальних доходів та фінансування тероризму

  • Контроль за здійсненням банками фінансового моніторингу з боку Національного банку України

  • ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

  • Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими установами

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осіб

  • Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

  • Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтів

  • Встановлення осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності

  • Термінологічний словник

  • ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ ТА ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ФІНАНСОВОМУ МОНІТОРИНГУ

  • Порядок аналізу, виявлення та реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу

  • Порядок надання банками інформації Держфінмоніторингу України

  • Порядок зупинення банками певних видів фінансових операцій

  • Термінологічний словник