Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу

Інноваційні методи оцінки банківського капіталу

• 4) вивчити одноразові й надзвичайні статті видатків, які можуть фігурувати у фінансовій звітності за минулі роки, але в майбутньому не зустрінуться;

• 5) визначити амортизаційні відрахування виходячи з нинішньої наявності активів і з майбутнього їхнього приросту й вибуття;

• 6) розрахувати витрати на виплату відсотків на основі прогнозованих рівнів заборгованості;

• 7) зрівняти прогнозовані видатки з відповідними показниками для підприємств-конкурентів або з аналогічними середньогалузевими показниками.

Головним щодо виробничих витрат виступає розумна економія. Якщо вона систематично досягається без шкоди для якості, продукція підприємства залишається конкурентоспроможної. Для правильної оцінки цієї обставини необхідно насамперед чітко виявляти й контролювати причини виникнення окремих категорій витрат.

Ефективне й постійне управління витратами нерозривно пов'язане із забезпеченням адекватної і якісної інформації про собівартість окремих видів продукції що випускається. Уміння постійно "тримати руку на пульсі" поточних витрат дозволяє коректувати номенклатуру виробленої продукції на користь найбільш конкурентоспроможних позицій, будувати розумну цінову політику фірми, реально оцінювати діяльність окремих структурних підрозділів, з огляду на їхній внесок і ефективність роботи.

Класифікація витрат може проводитися по декількох ознаках:

• 1) по складу – планові, прогнозовані або фактичні;

• 2) стосовно обсягу виробництва – змінні, постійні, умовно-постійні;

• 3) по способі віднесення на собівартість – прямі, непрямі;

• 4) по функціях керування – виробничі, комерційні, адміністративні.

Для оцінки бізнесу важливі дві класифікації витрат. Перша класифікація – це розподіл витрат на постійні й змінні, тобто залежно від їх зміни при зміні обсягів виробництва. Постійні витрати не пов'язані зі зміною обсягів виробництва (приміром, адміністративні й управлінські видатки; амортизаційні відрахування; видатки по збуту, за винятком комісійних; орендна плата; податок на майно й т.д.). Змінні витрати (сировина й матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу; видаток палива й енергії на виробничі потреби) звичайно вважають пропорційними зміні обсягів виробництва. Друга класифікація – рознесення витрат на прямі й непрямі. Вона застосовується для віднесення витрат на певний вид продукції. Чіткий і однаковий поділ на прямі й непрямі постійні витрати особливо важливий для підтримки однорідної звітності по всіх підрозділах. На одному рівні звітності постійні витрати можуть бути прямими, а на іншому (більш детальному) вони можуть стати непрямими [50].

Величина власного оборотного капіталу – це різниця між поточними активами й поточними зобов'язаннями. Вона показує, яка сума оборотних коштів фінансується за рахунок коштів підприємства.

Розрахунок величини грошового потоку для кожного року прогнозного періоду. На практиці доцільно використовувати розрахунок грошового потоку підприємства по різних сценаріях розвитку, наприклад, по трьох можливих сценаріях: песимістичному, найбільш імовірному й оптимістичному. Можна виділити показники, характерні для різних сценаріїв.

Визначення ставки дисконтування. З технічної, тобто математичної, позиції ставка дисконтування – це відсоткова ставка, яка використовується для перерахування майбутніх грошових потоків, які може бути кілька, у єдину величину поточної вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. В економічному змісті в ролі ставки дисконтування виступає необхідна інвесторами ставка доходу на вкладений капітал у порівняні за рівнем ризику об'єкти. Інакше кажучи, це необхідна ставка доходу по наявних варіантах інвестицій з порівняним рівнем ризику на дату оцінки.

Якщо розглядати ставку дисконтування з боку підприємства як самостійної юридичної особи, відособленого й від власників (акціонерів), і від кредиторів, то можна визначити її як вартість залучення підприємством капіталу з різних джерел. Ставка дисконтування або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох факторів. Перший – наявність у багатьох підприємств різних джерел залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації. Другий – необхідність урахування для інвесторів вартості грошей у часі. Третій – фактор ризику. У цьому випадку ризик визначається як ступінь імовірності одержання очікуваних у майбутньому доходів.

Існують різні методики визначення ставки дисконтування, найпоширенішими з яких е:

• а) для грошового потоку для власного капіталу: модель оцінки капітальних активів та метод кумулятивної побудови;

• б) для грошового потоку для всього інвестованого капіталу: модель середньозваженої вартості капіталу.

Розрахунок ставки дисконтування залежить від того, який тип грошового потоку використовується як база для оцінки. Для грошового потоку щодо власного капіталу застосовується ставка дисконтування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків

  • Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою

  • Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Розділ 2. Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Сутність вартісного оцінювання капіталу фінансових організацій

  • Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

  • Специфіка оцінки банків за витратним підходом

  • Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу
  • Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика

  • Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі порівняльного підходу

  • Розділ 3. Удосконалення процедур обчислення вартості капіталу банків засобами теорії нечітких множин

  • Нечітка система Мамдані-Ларсена як засіб обґрунтування величини дисконтної ставки

  • Оцінювання капіталу банків за допомогою фаззі-алгоритму типу Сутано

  • Гібридні нейро-нечіткі мережі у контексті оцінювання потенціалу нагромадження вартості банківського капіталу

  • Методики прогнозування грошових потоків банків за допомогою гібридних нейро-нечітких мереж

  • Висновки