Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків

Інноваційні методи оцінки банківського капіталу


Теоретичні та інституційні засади вартості банківського капіталу


Актуальність проблеми інтеграції банківського капіталу загострилась із посиленням вимог НБУ до статутного капіталу банків а також із необхідністю залучення додаткових коштів для покриття неповернених кредитів. Одним із напрямів консолідації банківського капіталу є можливість зменшити операційні витрати внаслідок скорочення кількості дублюючих підрозділів та витрат на утримання персоналу. Однак економічна доцільність операцій об'єднання банківських структур залежить від адекватної оцінки банківського капіталу. 2012 рік продемонстрував катастрофічне падіння вартості банківського капіталу, за нашими оцінками, вартість банків оцінюється на рівні 30 – 40% статутного капіталу. Продажі іноземними власниками українських підрозділів стимулюються впровадженням системи банківського нагляду Базель III, яка передбачає новий етап підвищення капіталів банків країн ЄС, що співпав із борговою кризою. Натомість купівля банківських активів вітчизняними фінансово-промисловими групами за заниженими цінами є передумовою для активізації спекулятивних операцій з купівлі-продажу банківських активів. В свою чергу ефективне управління вартістю капіталу, незалежно від його галузевої приналежності вимагає чіткого визначення категоріального апарату системи регулювання нагромадженням вартості капіталу, який охоплює низку фундаментальних економічних категорій, а саме: “нагромадження", "капітал”, "вартість".

Політекономічний аспект нагромадження капіталу якнайповніше висвітлено в "Економічній енциклопедії" [58], де зазначено, що нагромадження капіталу – процес перетворення додаткової вартості на капітал, у т.ч. на різні типи капіталу. Перетворення додаткової вартості на капітал здійснюється за наявності на ринку додаткових засобів виробництва, додаткової робочої сили і додаткових засобів, необхідних для її залучення.

Існує тлумачення категорії "нагромадження капіталу" як системи відносин, що виникають з приводу спрямування доходу, отриманого економічними суб'єктами (домогосподарствами, підприємствами, державою), на забезпечення розширеного відтворення економіки на всіх її рівнях [14]. Враховуючу виключне значення банківського кредиту для забезпечення безперервності відтворення капіталу всіх секторів економіки, зазначимо, що від стабільності роботи фінансової системи країни залежить стабільність економічного розвитку на національному рівні. В свою чергу стабільність фінансової системи напряму визначається фінансовою стійкістю, ліквідністю та прибутковістю роботи кожної її інституційної одиниці – банку, кредитної спілки, фонду чи іншої організації. Одночасно розв'язання подібних завдань вимагає й забезпечення зростання вартості капіталу, що підвищує цінність банку як ділового підприємства для його власників. Таким чином, створення додаткової вартості банківського капіталу одночасно задовольняє економічним інтересам двох категорій суб'єктів, які є представниками різних ієрархічних економічних рівнів – власників банківського капіталу на мікроекономічному рівні та державних інституцій на макрорівні національної економіки.

Із самого визначенні категорії "нагромадження капіталу" випливає домінуюча роль макрорівня як індикатору виміру результативності досліджуваного процесу. У такому аспекті категорія "капітал" має розглядатись як сумарна вартість активів, нагромаджених економічною системою, причому наявній сукупності активів притаманна властивість приносити дохід у майбутньому. На схемі (рис. 1.1) виконано декомпозицію економічної ролі капіталу в процесах створення вартості. Цілком погоджуючись із Р. А. Косінським [26], наведемо міркування цього автору стосовно основних характеристик капіталу: по-перше, капітал – це економічні відносини. Однак, на відміну від підходу К. Маркса, який визначає капітал як відносини експлуатації, більш логічно розуміти його як відносини між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг. З цієї характеристики випливає те, що він являє собою об'єкт власності і розпорядження та об'єкт купівлі-продажу. І.О. Бланк [6] виділяє ці характеристики в окремі групи, проте, оскільки капітал являє собою економічні відносини, це припускає і відносини власності: по-друге, капітал – це потоки грошових коштів і капітальних благ. Капітал підприємства в процесі відтворення переміщується з однієї групи ресурсів в іншу. Ці ресурси представлені у вигляді капітальних благ (факторів виробництва: засобів праці, предметів праці, робочої сили) [62] і грошових коштів. Чим частіше капітал змінює ряд форм, тим активніше проходять ділові операції підприємства. Капітал – це засоби, що знаходяться в безперервному русі, у процесі якого відбувається послідовне перетворення однієї його форми в іншу. Розуміння капіталу як постійного руху, розвитку всіх його елементів, можна використовувати на конкретному рівні практичної діяльності суб'єктів господарювання. І, по-третє, капітал – це накопичені економічні блага. Ця характеристика капіталу традиційно розглядалася багатьма дослідниками і визнавалася ними як одна з основних [3, 35, 62, 84]. У цій якості капітал визначається як раніше накопичений запас продуктів минулої праці на певний момент часу. По-четверте, капітал – це фактор виробництва, оскільки без використання економічних благ для створення нової вартості самі ці блага капіталом не бувають. З цієї характеристики випливає те, що капітал є інвестиційним ресурсом. По-п'яте, капітал – це джерело доходу. Цей дохід капітал приносить як економічний ресурс, що використовується в економічному процесі. Куди б не був спрямований капітал як економічний ресурс – у сферу реальної економіки або у фінансову сферу – він завищи потенційно здатен приносити дохід його власнику за умови ефективного його використання. Як джерело доходу, капітал є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту його власників. Як відомо, одержання доходу завищи пов'язано з ризиком, тому капітал є носієм фактора ризику. Також, у зв'язку зі здатністю капіталу приносити дохід, він є носієм фактора ліквідності. Ліквідність капіталу є об'єктивним чинником, що обумовлює вибір конкретних його форм і видів при формуванні необхідного рівня його прибутковості в процесі підприємницької діяльності. Нарешті, по-шосте, капітал – це об'єкт регулювання та управління, оскільки його складові можуть приносити дохід і відтворюватися тільки завдяки здійсненню керуючих впливів на процес їхньої взаємодії з зовнішнім середовищем. Виходячи з цього, автор пропонує капітал і процес управління ним досліджувати шляхом аналізу двох найбільш динамічних його елементів – грошових і матеріальних потоків, що дозволить більш ефективно здійснювати управління ним, вирішувати проблеми кризи і банкрутства, пов'язані зі сповільненням руху капіталу, трансформації капіталу в капітальні блага.

У сучасній українській і російській економічній літературі існує велика кількість визначень поняття капіталу підприємства, які відображають погляди їх авторів на його сутність. Так, С. Панчишин ототожнює поняття “капітал” з поняттям “капітальні блага” і розуміє під ним “усі виготовлені виробничі знаряддя” [52, с. 11].

Декомпозиція значення капіталу в процесах утворення його вартості (Опрацювання [9, 10, 20, 25, 26])

Рис. 1.1. Декомпозиція значення капіталу в процесах утворення його вартості (Опрацювання [9, 10, 20, 25, 26])

Таке визначення доповнюється автором двома наступними зауваженнями: по-перше, відзначається дефіцитність капіталу, яка обумовлюється тим, що капітал “завжди є результатом попередньої праці людей”, по-друге, звертається увага на те, що капітал призначається не для безпосереднього споживання, а для подальшої участі у процесі виробництва. Видно, що таке визначення капіталу співзвучно поглядам сучасних західних науковців і відображає виключно речовий аспект його сутності.

Інший український науковець, І. Бланк розглядає капітал як накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, які залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі засновується на ринкових принципах і пов'язано з чинниками часу, ризику і ліквідності [6, с. 21]. Приведене визначення капіталу також випливає із матеріально-речового трактування капіталу, але у складі капіталу виокремлюються також грошові кошти, які, очевидно, розглядаються як інвестиційний ресурс, хоча останнє поняття автором не розкривається, і не зрозуміло, як співвідносяться поняття “капітал" і “інвестиційні ресурси”. Крім того, І. Бланк відзначає, що таке визначення капіталу свідомо виключає з поля досліджень теорії капіталу усі абстрактні його поняття, які відображають характеристику цієї категорії як форми суспільно-економічних відносин [6, с. 12].

О. Амоша і Є. Іванов визначають сутність капіталу як суспільне відношення, яке проявляється у формі вартості, що самозростає у процесі виробництва [3, с. 246-247].

У “Економічній енциклопедії”, за визначенням С. Мочерного, капітал – це “сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об'єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, привласнення чужої неоплаченої праці" [40, с. 719].

Як зазначає Л. Лахтіонова [31, с. 114 – 115], поняття "капітал" багатозначне, оскільки може розглядатися в теоретичному (як специфічна економічна категорія вартості, що дозволяє отримати додану вартість) та прикладному (сума наявних на підприємстві засобів, активів, утворених за рахунок використання певної кількості джерел – пасивів) аспектах. Прикладний аспект "капіталу" з точки зору його науково- економічного аналізу викладений у таких основних двох концепціях [31, с. 114 – 115]:

• концепція фінансової природи капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметно-речової структури активу балансу та визнання капіталу домінантою пасиву;

• концепція предметно-речової природи капіталу, відповідно до якої капітал визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, як домінанта активу. Ця ідея належить У. Патону. Саме ця концепція капіталу обґрунтовує виділення у його складі капіталу основного – немобільного, на тривалий час виведеного з обороту, що включається в суму загального капіталу за залишковою вартістю та мобільного оборотного капіталу, який постійно знаходиться в обороті і впливає на розмір прибутку саме за рахунок змін швидкості цього обороту.

За визначенням Г.В. Савицької [61], капітал – це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою отримання прибутку, розкриваючи структуру капіталу через структуру пасивів. Аналогічного підходу при визначенні капіталу дотримується Т.В. Теплова [68], зазначаючи, що “фінансові джерела розділяються на довгострокові та короткострокові... Довгострокові джерела носять найменування капіталу" [2, с. 103]. Інший російський економіст І. Ніконова відмічає, що “у більшості досліджень під капіталом розуміють довгострокові пасиви, до яких входять як власний капітал, так і довгострокові позичкові кошти”, але вважає, що більш правильно під капіталом розуміти усі пасиви підприємства, тобто “усі джерела його фінансування, включаючи короткострокові” [47, с.29]. Такої самої точки зору дотримуються і окремі українські науковці, зокрема О. Терещенко: “Капітал підприємства – це зазначені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображене в активах; він показує джерела фінансування придбання активів” [69, с.12]. О. Терещенко ототожнює поняття капітал і пасиви, при цьому визначає їх як зобов'язання підприємства перед кредиторами та власниками [69, с. 12].

Зарубіжні автори визначають основний капітал як “економічні ресурси компанії, тривалістю використання понад один рік, котрі мають принести доход у результаті очікуваних операцій" [70], тобто економічні ресурси вони розглядають як активи фірми, тобто підсумок активу балансу У цьому ж розумінні визначає основний капітал і П.Самуельсон

• “основний капітал – це ті статті активу балансу, які за допомогою звичайних операцій не можна перетворити на готівку” [62] Основні активи підприємства визначаються, виходячи з цих же позицій: “основні (постійні) активи (fixed assets) – майно, що має вартість і купується компанією з метою виробництва товарів або послуг, а не для перепродажу і яке не може бути перетворене у грошові кошти протягом 12 місяців” (де актив (майно) – дещо, що має вартість, те, чим володіє компанія) [90]. Fixed assets – в залежності від перекладу – “постійні активи”, “основні активи”, “основний капітал” (дослівно з англійської: fixed

• нерухомі, незмінні, assets – активи).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків
  • Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою

  • Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Розділ 2. Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Сутність вартісного оцінювання капіталу фінансових організацій

  • Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

  • Специфіка оцінки банків за витратним підходом

  • Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу

  • Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика

  • Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі порівняльного підходу

  • Розділ 3. Удосконалення процедур обчислення вартості капіталу банків засобами теорії нечітких множин

  • Нечітка система Мамдані-Ларсена як засіб обґрунтування величини дисконтної ставки

  • Оцінювання капіталу банків за допомогою фаззі-алгоритму типу Сутано

  • Гібридні нейро-нечіткі мережі у контексті оцінювання потенціалу нагромадження вартості банківського капіталу

  • Методики прогнозування грошових потоків банків за допомогою гібридних нейро-нечітких мереж

  • Висновки