Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика

Інноваційні методи оцінки банківського капіталу

Якщо ціль оцінки за допомогою методу дисконтування грошових потоків визначається вартістю активів при наявності грошових потоків, темпах росту та ризиках, характерних для підприємства, то ціллю порівняльної оцінки є визначення вартості активів на основі ринкових цін аналогічних по характеристикам ділових підприємств.

Порівняльний підхід припускає, що ринкова вартість компанії може бути визначена за допомогою порівняння з цінами, за якими реалізуються на відкритому, або закритому ринках, акції подібних підприємств. В рамках порівняльного підходу вартість оцінюваної компанії визначається на основі таких методів [50, с. 216]:

• Метод компаній – аналогів, або метод ринку капіталу, заснований на використанні цін, сформованих відкритим фондовим ринком. Базою для порівняння слугує ціна однієї акції акціонерних товариств відкритого типу. Отже, у чистому виді даний метод використовується для оцінки міноритарного (неконтрольного) пакету акцій.

• Метод угод, або метод продажів, орієнтований на ціни придбання підприємства в цілому або його контрольного пакету акцій. Це визначає найбільш оптимальну сферу застосування даного методу – оцінка 100% капіталу або контрольного пакету акцій.

• Метод галузевих коефіцієнтів, або метод галузевих співвідношень, заснований на використанні співвідношень, що рекомендуються, між ціною и певними фінансовими параметрами. Галузеві коефіцієнти враховуються спеціальними аналітичними організаціями на базі статистичних спостережень за співвідношенням між ціною власного капіталу підприємства і його найважливішими виробничо-фінансовими показниками.

Порівняльна оцінка включає два основних компонента. Перший полягає у наступному: для того щоб визначити вартість активів, ґрунтуючись на їх порівнянні, ціни слід привести в стандартизований вид, що звичайно досягається за допомогою конвертації цін в мультиплікатори прибутку, об'єму продаж, або балансової вартості. Другий компонент полягає в знаходженні подібних для порівняння фірм. Це зробити дуже важко, оскільки це існує двох фірм з ідентичними ознаками. Окрім того, в одному та тому ж бізнесі підприємства можуть відрізнятися за такими параметрами як ризик, потенціал росту та грошові потоки. В цьому випадку ключовим є питання, як пом'якшити ці відмінності при зіставленні кількох фірм.

Однак, незважаючи на згадану простоту, цей метод вимагає високої кваліфікації й професіоналізму оцінювача, тому що припускає внесення складних коректувань для забезпечення максимальної порівнянності оцінюваної компанії з аналогами. Крім того, оцінювач повинен визначити пріоритетні критерії порівнянності, виходячи з конкретних умов, цілей оцінки, якості інформації.

Розрахунки при порівняльному підході до оцінки бізнесу багато в чому схожі з розрахунками методом капіталізації доходів: оцінювач визначає вартість компанії, опираючись на величину доходу компанії. Головна відмінність між ними полягає в способі перетворення величини доходу у вартість компанії. Метод капіталізації заснований на конвертації річного доходу у вартість за допомогою коефіцієнта капіталізації. Останній побудований на ринкових даних. Порівняльний підхід також оперує ринковою ціновою інформацією й величиною доходу, досягнутого подібною фірмою. Разом з тим у цьому випадку дохід множиться на величину співвідношення між ціною й доходом.

Оцінка підприємства методом компанії-аналога включає сім етапів:

• 1) збір необхідної інформації;

• 2) зіставлення списку аналогічних підприємств;

• 3) фінансовий аналіз;

• 4) розрахунок цінових мультиплікаторів;

• 5) вибір величини мультиплікатора, що доцільно застосувати до оцінюваної компанії;

• 6) визначення підсумкової величини вартості методом зважування проміжних результатів;

• 7) внесення підсумкових коректувань.

Оцінка бізнесу методом компанії-аналога заснована на використанні двох типів інформації: ринкової і фінансової інформації. Ринкова інформація включає дані про фактичні ціни купівлі та продажу акцій компанії, подібної з оцінюваною фірмою, а також інформацію про кількість акцій в обігу. Кількість акцій, на яку поділений власний капітал компанії, впливає на вартість однієї акції. Дві компанії, що мають однакову цінність власного капіталу, можуть мати різну вартість однієї акції, якщо їхнє число в порівнюваних компаніях є різним.

Якість і доступність цінової інформації залежать від рівня розвитку фондового ринку. Фінансова інформація насамперед представлена офіційною бухгалтерською й фінансовою звітністю, а також додатковими відомостями, перелік яких визначається безпосередньо оцінювачем залежно від конкретних умов оцінки. Додаткова інформація дозволить знайти ступінь подібності аналогів з оцінюваною компанією. На її основі оцінювач може провести необхідні коректування, що усувають розходження у фінансових і виробничих параметрах, методах ведення обліку й складання звітності, виявити надлишок або недолік власного оборотного капіталу, наявність не функціонуючих активів, внести виправлення на екстраординарні події й т.д.

Фінансова інформація повинна бути представлена звітністю за поточний рік і попередній період. Історична інформація збирається звичайно за 5 років. Однак цей період може бути іншим, якщо умови діяльності підприємства будуть істотно відрізнятися від тих, у яких воно працює на момент оцінки. Фінансова інформація повинна бути зібрана не тільки по оцінюваній компанії, але й по аналогах. Коректуванню підлягає вся звітність по повному списку підприємств, відібраних оцінювачем, тому порівняльний підхід є надзвичайно трудомістким і дорогим. Крім того, як показує практика, ретельний аналіз інформації може дати негативний результат. Оцінювач доходить висновку про відсутність необхідної подібності й неможливості застосування даного методу, хоча час і гроші витрачені.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Концептуально-прикладні засади формування вартості капіталу банків

  • Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою

  • Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Розділ 2. Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

  • Сутність вартісного оцінювання капіталу фінансових організацій

  • Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

  • Специфіка оцінки банків за витратним підходом

  • Особливості процедури оцінювання банків в рамках доходного підходу

  • Порівняльний підхід до оцінки банківського капіталу, його характеристика
  • Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі порівняльного підходу

  • Розділ 3. Удосконалення процедур обчислення вартості капіталу банків засобами теорії нечітких множин

  • Нечітка система Мамдані-Ларсена як засіб обґрунтування величини дисконтної ставки

  • Оцінювання капіталу банків за допомогою фаззі-алгоритму типу Сутано

  • Гібридні нейро-нечіткі мережі у контексті оцінювання потенціалу нагромадження вартості банківського капіталу

  • Методики прогнозування грошових потоків банків за допомогою гібридних нейро-нечітких мереж

  • Висновки