Дослідження тісноти стохастичного зв'язку між фінансовими результатами банківської системи та чинниками макроекономічного оточення виявило, що чистий прибуток банків значно більшою мірою визначаються чинниками мезо- та мікрорівня. Натомість окремі макроекономічні показники виявляють чутливість до змін фінансових результатів банківської системи у найближчій перспективі.
Щоб оцінити еластичність чистого прибутку банківської системи до основних макроекономічних детермінант, кількісно визначаючи інтенсивність впливу факторів зовнішнього оточення на вартість капіталу банків, нами було побудовано регресійні рівняння. Наведемо результати розрахунків для факторів мезо-економічного середовища, які відображають ефективність державного регулювання банківською системою (табл. 1.1).
Оскільки в результаті кореляційного аналізу виявлено істотні розбіжності у значеннях щільності стохастичного зв'язку між залежною та незалежними змінними, для побудови регресійних рівнянь було обрано покроковий метод з виключенням змінних. Як відомо [17, с. 95 – 98], підстава для виключення незалежної змінної з моделі полягає в тому, що t-статистика для j-ϊ факторної ознаки виявляється меншою від критичного значення tкp, знайденого при заданих рівні значущості α та імовірності р за допомогою таблиць t-розподілу. У такому випадку не може бути відхилена гіпотеза про незначущійсть j-го фактора і рівність нулеві регресійного коефіцієнту при ньому.
У випадку одночасного виявлення кількох незалежних змінних, t- статистика яких нижча табличної, насамперед слід виключити ту з них t- статистика якої мінімальна. Для лінійних моделей регресії t-статистиску обчислюють за наступною формулою:
де bj – коефіцієнт множинної регресії j-го фактора;
– стандартна похибка j-го коефіцієнта регресії;
n – кількість коефіцієнтів у множинному рівнянні регресії.
Статистична незначущість фактора є свідченням лише того, що на основі початкової вибірки спостережень неможливо встановити надійні показники впливу даної факторної змінної на результуючу ознаку. Найчастіше реальний вплив таких змінних виявляється опосередковано – у взаємодії з одним чи декількома іншими факторами. Обчислення коефіцієнтів регресійних моделей виконувались у програмному середовищі STATISTICA 8.0, за допомогою модуля Multiple Regression.
Таблиця 1.1.
Результати кореляційно-регресійного аналізу впливу факторів макроекономічного оточення на фінансовий результат банківської
| Beta β | bj | t (число ступенів волі) | p-level | |||
| статистичні характеристик и | Стандартна помилка регресії 187,32 | F- критерій =6,0952 при числі ступенів волі (2,49) | Коефіцієнт множинної детермінації 0,668 | |||
| Beta β | bj | t(56) | p-level | |||
| Вільна константа моделі | bc | 75016.6 | 161.88 | 2.863 | 0.006 | |
| Процентні ставки за | ||||||
| кредитами, наданими у | ||||||
| звітному періоді | *1 | -0.547 | -8370.1 | 52.62 | -3.023 | 0.004 |
| нефінансовим | ||||||
| корпораціям | ||||||
| Середньозважена | ||||||
| ставка рефінансування | І2 | 0.164 | 1998.0 | 46.97 | 0.906 | 0.370 |
| за всіма інструментами | ||||||
Відповідно до табл. 1.1, прибутковість банківської системи обернено залежить від ціни кредитних ресурсів, що надаються нефінансовим корпораціям та прямо пропорційна змінам ставки рефінансування (z1), визначеної як середньозважена за всіма інструментами (z2). Такі, на перший погляд, суперечливі результати економетричного аналізу ретроспективних даних пояснюються зависокими, непосильними для корпорацій реального секторами ставками за кредитними ресурсами, а також можливістю банків залучати кошти з альтернативних джерел, аніж резерви НБУ.
Рівняння, що дозволяє встановити залежність фінансових результатів банківської системи від грошово-кредитної політики країни, має наступний вигляд:
(1)
Рівні значимості коефіцієнту регресії, що відповідають імовірності відхилення гіпотези про значимість незалежних змінних, не однакові: найважливішою детермінантою прибутковості банківської системи виявилась середньозважена ставка рефінансування за всіма інструментами (р=0,004). Натомість процентні ставки за кредитами, наданими у звітному періоді нефінансовим корпораціям, мають менш важливий вплив на результативну змінну – у табл. 1.1 відповідні значення з графи p-level перевищують рівень значимості р=0,37. Проте регресійне рівняння адекватно відображає залежність чистого прибутку банківської системи від процентних факторів мезо-рівня фінансового ринку: відповідно до значення коефіцієнту множинної детермінації (R2), отримана формула може пояснити близько 70% загальної дисперсії фінансового результату банків. Вплив непередбачуваних факторів на результативну ознаку, який кількісно визначається розміром стандартної помилки моделі, не перевищує 162 млн.грн., що в масштабах всієї банківської системи не є значним. Значення F-критерія Фішера для моделі, створеної за показниками досліджуваної вибірки, наближаєть 6,1, що перевищує табличне Fтабл=5,067 з рівнем значимості 0,01, числами ступенів волі 2 (відповідно до кількості незалежних змінних в регресійному рівнянні) та 49 (отримане як 52 спостереження – 5 незалежних змінних – 1). Це означає, що використання моделі призведе до помилкового результату тільки в 1% випадків.
Економічний зміст розрахункових коефіцієнтів регерсійної моделі (1) полягає у наступному: вільна константа (75016,6) свідчить, що понад 75 млрд, чистого прибутку банківської системи визначається іншими чинниками ніж процентна політики регулятора (НБУ) чи кожного конкретного банку. Враховуючи низькі значення показників кореляції між факторами реального сектору та прибутковістю банківської системи, варто відзначити, що головну роль у прибутковості банківського капіталу відіграють фактори мікросередовища банків – обсяги операцій, спред між депозитними та кредитними ставками, синхронізація грошових потоків у вигляді сплачених та отриманих відсотків, рівень операційних витрат банків.
Кожен процентний пункт підвищення процентних ставок за кредитами, наданими нефінансовим корпораціям призводить до скорочення чистого прибутку банківської системи на 8370,1 млн. грн. Насамперед таку залежність можна пояснити зростанням резервів під майбутнє непогашення кредитів, зменшенням доходів банку, причинами якого є погіршення плато- і кредитоспроможності позичальників. Натомість кожен процентний пункт підвищення ставки рефінансування регулятором за всіма фінансовими інструментами призводить до підвищення чистого прибутку банківської системи на 1998 млн. грн. Одним із пояснень встановленої залежності може бути наявність часового лагу між застосуванням регулятивного інструменту та реакцією на нього фінансової системи країни.
Серед статистичних характеристик багатофакторної кореляційно- регресійної моделі заслуговує уваги і стандартизований коефіцієнт регресії β, який показує, на скільки середніх квадратичних відхилень (σ сигма) змінюється результативна змінна Profit при збільшенні z1 чи (z2) на одне середньоквадратичне відхилення при умові, що решта показників, які входять до регресійного рівняння, вважати незмінними.
Коефіцієнт β дозволяє порівняти відносний вклад кожної незалежної змінної в майбутній прогноз прибутковості банківської системи. Відповідно та табл. 1.1, потужність впливу на мінливість чистого прибутку банківської системи процентної політики банків вища, аніж у процентної політики регулятора, оскільки варіація цих предикторів на одну σ призводить до різних значень варіації фінансового результату. При цьому спостерігається зворотна залежність для волатильності процентної ставки за кредитами, наданими нефінансовим корпораціям. Так підвищення ставки відсотку по кредитах для нефінансових корпорацій на одну призводить до зниження чистого прибутку банківського сектору в розмірі 0,547 стандартних відхилення і навпаки. Значно менш чутлива динаміка прибутку банківської системи до змін процентної ставки рефінансування за всіма інструментами – варіація фінансового результату зростає на 0,164 σ відносно варіації z2 на одну σ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
