Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

- під час підписання угоди ніякі авансові платежі не здійснюються; обсяги контрактів не є стандартизованими.

Основою форвардної угоди є договір купівлі-продажу іноземної валюти на дату в майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення. Форвардні контракти є терміновими контрактами міжбанківського валютного ринку.

Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від інших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Великі банківські установи (маркет-мейкери) та професійні дилери оперують показниками, вираженими у десятитисячній частині валютного курсу, що відображають різницю між курсом "спот" і курсом "форвард". Ці показники називають форвардною маржею (форвардний диференціал, спред, пункти, піпи), і на практиці здійснюється котирування не валютних курсів "аутрайт", а відповідних різниць (форвардної маржі).

Основним чинником, який формує динаміку та рівень форвардного валютного курсу, є різниця у відсоткових ставках за міжбанківськими кредитами та депозитами у відповідних валютах на відповідному ринку позичкових капіталів (форвардний курс перевищує поточний курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки для валюти котирування (грн.) перевищують відповідні їх значення базової валюти (долар США, євро)).

2. Валютні ф'ючерси - це строкові операції з купівлі та продажу стандартизованої у контракті суми іноземної валюти за узгодженим курсом, крім того детально регламентуються інші умови - термін, метод розрахунку тощо. Виконання таких строкових валютних операцій не передбачено українським валютним законодавством. Учасники ф'ючерсної угоди одержують право і зобов'язання конвертувати стандартизовану суму певної валюти в іншу валюту в установлені терміни в майбутньому за курсом, визначеним на момент укладення угоди.

Фінансовий зміст хеджування за допомогою валютних ф'ючерсів полягає в тому, що хеджер може перекласти певну частку своїх ризиків на професійних спекулянтів, які забезпечують ліквідність ринку. Відповідно, чим значніше коливаються ціни на фінансові інструменти, які покладені в основу ф'ючерсного контракту, тим більший обсяг попиту на ці ф'ючерси з боку хеджерів.

По суті, валютні ф'ючерси - це стандартизовані форварди, які мають такі власні особливості:

♦♦♦ обсяг операцій є фіксованим для кожної з валют і обмежується обсягом стандартизованої валютної партії,

♦♦♦ біржі встановлюють обмеження денних коливань курсів ф'ючерсів;

♦♦♦ контракти виконуються в певні узгоджені дати (третя середа місяця) але встановлюється вільний режим закриття позицій по угодах;

♦♦♦ валютними ф'ючерсами торгують тільки на біржах у Чікаго, Лондоні, Токіо, Сіднеї та ще в декількох інших;

♦♦♦ за ф'ючерсами відбувається безперервний потік платежів;

♦♦♦ для визначення ціни валютного ф'ючерсу застосовується непряме котирування.

Оскільки здійснення операцій з валютними ф'ючерсами відбувається тільки на біржовому ринку, це значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків. На міжнародних валютних ринках вони особливо активно використовуються в останні 10-20 років. Наприклад, на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф'ючерсів контракти укладаються на англійський фунт стерлінгів (GBR 25 000); японську єну JPY 12 500 000) та швейцарський франк (CHF 125 000) до курсу долара США, а також на долари США (USD 50 000) за євро.

Валютні ф'ючерсні контракти на кожній біржі мають свою стандартну специфікацію, яка включає: назву контракту, вид контракту (з постачанням базового активу чи без постачання), протилежні сторони контракту (контрагенти), суму контракту,найменування базового активу, розмір гарантійного внеску, одиницю визначення ціни, ціну реалізації, строк реалізації, відповідальність сторін за невиконання умов контракту, порядок розгляду суперечок тощо.

У цілому, високий ступінь стандартизації ф'ючерсних контрактів, обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну, а також висока ліквідність таких контрактів та надійність укладених угод дозволяють за незначних початкових витрат оперувати значними сумами. Відповідно, основними учасниками ф'ючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які діють на фондовому ринку, члени й спеціалісти ф'ючерсної біржі.

3. Валютні опціони - це строкові угоди, за якими власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити (опціон кол - call) або продати (опціон пут - put) йому визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за фіксованою в контракті ціною протягом обумовленого періоду (американський опціон) чи у визначений день (європейський опціон).

При цьому, опціони "кол" використовуються переважно імпортерами для страхування від операційного валютного ризику, що виникає в результаті підвищення валютного курсу.

Опціони "пут" використовують переважно експортери з метою хеджування від знецінення валюти платежу за зовнішньоторговельним контрактом.

За таке придбання права купити чи продати валюту сплачується премія, яка втрачається, якщо це право не використовується. Об'єктом валютного опціону можуть бути як іноземна валюта так і ф'ючерсні контракти, які бувають тільки американські. Вартість опціону є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Ця вартість визначається як різниця між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання). У цілому, опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії.