Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

Резиденти також мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями в іноземній валюті на підставі документів:

- заяви про купівлю іноземної валюти;

- оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов'язань в іноземній валюті (у тому числі за процентами, комісією, неустойками тощо), та його копії;

- копії кредитного договору (договору позики), засвідченої уповноваженим банком - агентом Кабінету Міністрів України, що підтверджує потребу виконання зобов'язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті (у тому числі за процентами, комісією, неустойками тощо), залученими державою або під державні гарантії (далі - гарантовані кредити), та її другого примірника;

- оригіналу реєстраційного свідоцтва (додатка), індивідуальної ліцензії (додатка) Національного банку на одержання резидентом кредиту від іноземного кредитора та його копії.

Резидент, який залучив кредит від нерезидента через розміщення коштів на рахунку за межами України, має подати уповноваженому банку, який обслуговує цей кредит, довідку територіального управління Національного банку про обсяг фактично одержаного резидентом кредиту і стан погашення заборгованості за кредитом, оскільки обсяг іноземної валюти, що купується, обмінюється та перераховується суб'єктом ринку у зв'язку з виконанням резидентом зобов'язань, не може перевищувати суми фактичних зобов'язань резидента, яка має засвідчуватися відповідним документом.

Тому, суб'єкт ринку, що купив, обміняв іноземну валюту, робить відповідну відмітку про куплену, обміняну іноземну валюту, а суб'єкт валютного ринку, що надав кредит, робить відповідну відмітку на оригіналі кредитного договору позичальника та на його копії, яка залишається на зберіганні в кредитора.

Уповноважений банк, що обслуговує кредит, залучений резидентом від нерезидента, робить відповідну відмітку на оригіналі реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії). Уповноважений банк, що залучив кредит від нерезидента, також робить відповідну відмітку на оригіналі кредитного договору.

2. Строкові угоди з іноземною валютою - це валютні угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення, за курсом, за фіксованим на момент її укладення (більше, ніж через два робочих дні після її укладення).

Виникнення і поширення строкових угод з іноземною валютою обумовлено як необхідністю хеджування валютних ризиків, так і можливістю отримувати спекулятивний прибуток за рахунок прогнозної оцінки змін курсів іноземних валют.

Хеджування - це метод зниження валютного ризику, який ґрунтується на проведенні операцій з похідними фінансовими інструментами (деривативами) на строкових фінансових ринках.

Відповідно, під валютним деривативом розуміють стандартний документ, що засвідчує право (зобов'язання) купити, продати або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому.

У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти. На даний час в Україні Правилами випуску та обігу валютних деривативів, затвердженими постановою Правління НБУ від 7 липня 1997 р. № 216 регулюється механізм випуску та обігу тільки форвардних валютних контрактів.

Основними різновидами строкових валютних операцій є:

1. Форвардні операції - угоди щодо купівлі - продажу іноземної валюти протягом певного періоду або на певну дату в майбутньому за валютним курсом, що узгоджується на дату укладення угоди і називається курсом аутрайт.

Термін аутрайт означає, що покупець хоче у майбутньому купити названу суму валюти (або продавець продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод.

Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання, і укладаються переважно з метою реальної купівлі або продажу валюти. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, але часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою. Останнім часом, форвардні угоди широко використовуються і для неторговельних операцій, пов'язаних із рухом капіталів: кредитування іноземних філій, вкладення інвестицій, придбання цінних паперів іноземних емітентів, репатріація прибутків тощо.

Основні умови форвардних валютних контрактів:

- валютний курс фіксується в момент укладення форвардної угоди;

- реальна поставка валюти здійснюється, як правило, через певний обумовлений стандартний проміжок часу;