Розділ «Модуль 3. Операції банків в іноземній валюті»

3) для кредитування клієнта.

Це дозволяє клієнту при здійсненні операцій "своп" економити на маржі - різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою. Операції "своп" також є зручними для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечує необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу.

Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків сприяє пошукові й виникненню нових видів "свопів", які поєднують у собі форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди.

5. Валютний арбітраж - це особливий вид валютних угод, основною метою проведення яких є одержання прибутку шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків, зокрема використання різниці в котируваннях на міжнародних валютних ринках. Тобто, це особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в здобутті прибутку та уникненні можливих валютних збитків шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків, зокрема, різниці в котируваннях на міжнародних та національних валютних ринках. Основний його принцип - купити валюту дешевше та продати дорожче. Передумовою для здійснення таких операцій є незбіг курсів на різноманітних валютних ринках, а також курсів різноманітних платіжних засобів на одному й тому ж ринку.

У сучасних умовах, коли всі банки-учасники валютного ринку пов'язані між собою ефективними та надійними каналами зв'язку і мають оперативне інформаційне забезпечення, валютні курси на різних валютних ринках різко відхиляються на величину, яка перевищує чи дорівнює різниці між курсами покупця та продавця, що й дає змогу практикувати конверсійний (обмінний) арбітраж. При проведенні такої валютної операції мета арбітражиста - найбільш вигідно купити інвалюту (наприклад, для погашення боргу кредитору). Тут початкова та кінцева валюти можуть не збігатися.

Крім того, вказаний різновид валютного арбітражу, на відміну від інших видів валютних операцій, сприяє короткостроковому вирівнюванню валютних курсів на різноманітних валютних ринках. А саме, на валютному ринку, де валюта має відносно низький курс, арбітражні операції збільшують попит на неї, в результаті чого курс валюти починає підвищуватися. І навпаки, на валютному ринку, де валюта має високий курс, такі операції збільшують її пропозицію і курс починає падати.

Існують і інші різновиди валютного арбітражу:

- Вирівнюючий арбітраж ділиться на прямий та непрямий. Прямий арбітраж - використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора. У непрямому вирівнюючому арбітражі бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу.

- Часовий валютний арбітраж - валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

- Відсотковий арбітраж - капітал прагне в ті країни, де існують високі відсоткові ставки. Він пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів та включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі; розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі.

- Просторовий (локальний) валютний арбітраж: - валютна операція з метою одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.

- Валютно-відсотковий арбітраж - різновид відсоткового, заснований на використанні банком різниць відсоткових ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.

Тим самим, на відміну від звичайної валютної спекуляції при валютному арбітражі дилер орієнтується на короткостроковий характер операції та намагається змінити свою тактику залежно від коливань курсів у короткий проміжок між угодами. Мета ж валютної спекуляції - тривала підтримка довгої позиції у валюті - кандидаті на знецінення.

Як уже зазначалося, принцип валютного арбітражу полягає у купівлі певного фінансового активу якнайдешевше з метою його подальшого перепродажу якнайдорожче. Це пов'язано з відхиленням валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на переказ цієї валюти з одного валютного ринку на інший. У випадку, коли курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка й називається валютним арбітражем, саме тому такий різновид валютних операцій в Україні не здійснюється.

Слід зазначити, що ринок строкових валютних операцій (в першу чергу ф'ючерсів і опціонів) в Україні (після серпневої кризи 1998 р.) практично перестав функціонувати і, як наслідок, інструменти цього ринку на сьогодні не можуть використовуватися для хеджування валютного ризику, за виключенням форвардних угод.

Тема 15. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

Вивчаючи дану тему, студенти повинні визначити економічний зміст неторговельних валютних операції. Основну увагу варто приділити готівковим валютно-обмінним операціям та їх класифікації. Зокрема, необхідно розглянути порядок здійснення операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти за готівкові гривні у фізичних осіб, операції зворотного обміну готівкових гривень на готівкову іноземну валюту, операції з конвертації однієї готівкової іноземної валюти на іншу, а також операції фізичних осіб з дорожніми чеками, що номіновані в іноземній валюті.

Поточні неторговельні валютні операції - це операції, що не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

За економічним змістом поточні неторговельні операції поділяються на наступні розрахунки:

- виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;