Розділ «Тема 8. Форми та види забезпечення банківських кредитів»

1. Висока ліквідність предмета забезпечення (можливість реалізації предмета забезпечення у найкоротший термін).

2. Здатність до тривалого зберігання предмета забезпечення (як мінімум, на строк користування кредитом).

3. Можливість реального оцінювання вартості предмета забезпечення та стабільність цін на заставлене майно.

4. Мінімальні витрати на зберігання та реалізацію забезпечення.

5. Адекватність вартості майна, що надається у забезпечення, розміру кредиту.

З огляду на це можна охарактеризувати основні заходи банку для прийняття забезпечення за кредитом:

1) банківська установа має впевнитись у наявності забезпечення, яке надається позичальником. Слід перевірити документи про власність чи володіння майном, а також його наявність у натурі. Запропоноване забезпечення повинно реально існувати, не бути фіктивним або суттєво обтяженим іншими зобов'язаннями;

2) банк мусить визначити рівень ліквідності забезпечення, тобто можливість швидкої здатності активів (товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вимог до третіх осіб тощо) до конвертації в готівкові кошти;

3) банк маг самостійно або за допомогою професіонала провести грошове оцінювання вартості забезпечення. Вартість забезпечення повинна бути адекватною розміру кредиту. Загальною вимогою до вартості забезпечення є перевищення її ринкової вартості над сумою основного боргу та процентів за кредитом з урахуванням розміру можливих витрат на реалізацію предмета забезпечення;

4) банку слід здійснювати аналіз ринку наданого забезпечення з метою визначення стабільності цін на запропоноване позичальником майно. При цьому банк повинен передбачити, щоб вартість цього забезпечення не знизилася;

5) банк мусить приймати у забезпечення майно, яке має здатність до зберігання, як мінімум, на строк користування кредитними коштами позичальником. При цьому слід враховувати можливість виникнення потреби у зберіганні забезпечення, що може викликати додаткові витрати. Такі витрати мають бути мінімальними;

6) банку необхідно встановити відповідний рівень контролю за використанням і станом забезпечення кредиту. Зокрема, банк повинен визначати, чи не погіршилась якість наданого забезпечення, що може призвести до зниження його вартості, чи знаходиться дане забезпечення під відповідним контролем банку і чи буде він здатен до негайної реалізації забезпечення у випадку невиконання позичальником кредитного зобов'язання.

Залежно від того, наскільки заставлене майно відповідає вказаним вимогам, визначається розмір кредиту. Він встановлюється у відсотку від ринкової вартості заставленого майна на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту компенсує ризик втрати в результаті зміни цін на майно. У випадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізувати заставу для погашення із виручених коштів боргу клієнта та видатків, пов'язаних з реалізацією застави. Залишок виручки повертається позичальнику. Якщо вирученої суми буде недостатньо, кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

Отже, у практиці банківських установ можуть використовуватися різноманітні форми та види забезпечення кредитів, а зокрема, застава рухомого і нерухомого майна, гарантія, порука третьої сторони, страхування кредитного ризику, застава майнових прав, цінних паперів, дорогоцінних металів тощо. Саме від правильно обраної форми, виду та способу забезпечення кредитних зобов'язань клієнта залежить ефективність кредитної операції та зниження ступеня ризику непогашення кредиту позичальником.

8.2. Застава як вид майнової форми забезпечення банківських кредитів

Одним із найпоширеніших у банківській практиці видів кредитного забезпечення є застава. Застава - це вид забезпечення кредитного зобов'язання, у силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання за кредитним договором одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Банк укладає з позичальником окремий договір застави, який є додатком до кредитного договору.

Відповідно до Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути:

- майно та майнові права;

- майно, яке відповідно до законодавства України, може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення;

- майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.