Аміак – газ з різким запахом, сильно подразнює слизові оболонки. Він утворюється при розкладанні калу і сечі. Невчасне видалення гною з теплого приміщення призводить до значного накопичення аміаку. В результаті подразнення слизових оболонок на них утворюються мікротріщини, куди легко проникають мікроорганізми, а потім розвиваються запальні процеси в носовій порожнині (риніти), бронхах (бронхіти), легенях (бронхопневмонії) та ін. Всмоктуючись в кров, аміак викликає зниження вмісту в крові гемоглобіну, кількості еритроцитів, може викликати ураження центральної нервової системи і навіть загибель тварин. Його концентрація в повітрі приміщень для дорослих тварин не повинна перевищувати 20 мг/м3, для молодняку – 10 мг/м3.
Пил в приміщеннях для тварин складається з частинок корму, підстилки, висохлого калу, лусок шкіри, волосся тощо. Осідаючи на поверхню шкіри і слизових оболонок, пил подразнює їх, сприяючи розвитку запалення шкіри (екзема, дерматит), слизових оболонок очей, носа, трахеї, бронхів і легенів. Пил може забруднювати корм і несприятливо діяти на слизові оболонки травного тракту. У прямій залежності від запилення повітря знаходиться його бактеріальне обсіменіння. Цьому сприяють недостатній повітрообмін і освітленість приміщення.
Для зменшення запилення приміщень необхідно підтримувати чистоту усередині і на оточуючій території, вільні ділянки землі засівати багаторічними травами і висаджувати чагарник. Багато видів дерев не тільки затримують пил на своєму листі, але і виділяють фітонциди – специфічні речовини, що згубно діють на мікроорганізми. Не слід проводити в приміщенні чищення тварин, перетрушувати корм і підстилку, а також у присутності тварин проводити сухе прибирання приміщень. Необхідно своєчасно видаляти з приміщень тварин, хворих заразними хворобами, не допускати сторонніх осіб.
Освітлення повинно забезпечити умови, необхідні для догляду і обслуговування тварин. Штучне освітлення від 900 до 1700 години повинно відповідати природному.
Оптимальна природна освітленість СК повинен становити 1:12, тобто площа підлоги у 12 разів більша за площу вікон. При штучному освітленні потужність джерела світла слід обирати з розрахунку 5 – 7 Вт/м2 – його застосовують взимку для профілактики "світлового голодування", яке обумовлює порушення обміну речовин, зниження продуктивності. У нічний час корівник повинен освітлюватися електролампочкою потужністю не більше 25 Вт. Тривалість світлового дня для лактуючих корів – 16 год. Особливо корисний моціон на свіжому повітрі.
Все електричне обладнання, на вимогу світової організації торгівлі, повинно бути недосяжне для тварин, відповідно ізольоване, заземлене і повинно регулярно перевірятися. Тварини не повинні мати доступу до електроприладів і пунктів освітлення (лампи, вимикачі). Особливої уваги вимагає ізоляція приладів для доїння та охолодження молока Під час використання аварійних електричних агрегатів необхідно виконати додаткові необхідні вимоги щодо живлення і використання обладнання.
Постійний догляд за шкірою тварин не тільки очищає її від бруду, масажує, а й підвищує загальний тонус організму. Чистять корову до годівлі поза приміщенням, щоб не забруднювати в ньому повітря. Корову необхідно чистити щіткою, дуже забруднені місця мити теплою водою з милом і витирати насухо. Можна також користуватися пилососом. У літній період тварин корисно купати при температурі води +18-(+20) °С протягом 10-15 хв. У спеку прохолодна вода поліпшує адаптацію організму до змін температури, освіжає, загартовує, підвищує стійкість до простудних захворювань.
При тривалому стійловому утриманні без систематичних прогулянок у корови сильно відростає копитний ріг, який сковує рухи й може стати причиною кульгавості, розтягнення сухожиль та зв'язок. Нерідко копита обламуються, утворюючи глибокі тріщини і запалення. Внаслідок цього тварина більше лежить, через відсутність апетиту швидко худне, знижує продуктивність. Корів, яких утримують прив'язаними, необхідно щодня випускати до загону, з доступом до питної води. Тому для вільного вигулу біля корівника з підвітряного боку огороджують майданчик (15 м2), де корова може перебувати взимку весь погожий день, а в негоду – кілька годин. Для загорожі використовують дріт у три ряди між стовпчиками, дошки-обаполи, жердини, щити із хмизу тощо. Поверхня загонів повинна бути тверда, міцна, чиста, з системою каналізації та дренажу, з метою дотримання необхідних санітарних норм і недопущення забруднення навколишньої території.
Недалеко від приміщення нижче по рельєфу місцевості і з підвітряного боку відносно приміщень для тварин вибирають місце для складування гною. Гній слід регулярно прибирати й складати в купу, де створюються умови для його знезараження та збереження органічних речовин. При неправильному зберіганні цінність гною як добрива втрачається.
Гноєсховище роблять з урахуванням виходу гною за рік, який залежить від складу кормів, кількості і виду підстилки та в середньому складає 10-12 т на корову. Для тваринного двору цілком достатнє гноєсховище розміром 2,5 χ 2,5 м, а влаштовують його поряд із стіною корівника, яку ззовні обкладають каменем. Глибина котловану може складати близько 0,5 м. У місцях з високим рівнем ґрунтових вод гноєсховище влаштовують на поверхні землі. Якщо місце піщане, дно вистилають шаром глини висотою 20-30 см. Стіни котловану обкладають каменем на цементному розчині.
Дно роблять з нахилом у бік колодязя для стоку рідини, що накопичується. Над гноєсховищем влаштовують навіс. Гній укладають штабелями заввишки 1 – 2 м, після чого накривають шаром торфу або дрібної соломи завтовшки 10-15 см і періодично поливають рідиною або водою.
Поряд із гноєсховищем влаштовують колодязь (діаметр 1 м і глибина 1 м). Стіни колодязя і дно обмазують шаром глини. У колодязь із корівника прокладається труба, якою стікає сеча. Під стінкою корівника труба повинна проходити на глибині нижче за промерзання ґрунту. Така ж труба виводиться в колодязь і з гноєсховища Зверху колодязь закривають дерев'яним або металевим щитом. Навколо гноєсховища і колодязя риють канаву для відведення поверхневих вод, які повинні стікати в збірний колодязь.
Згідно вимог Європейського Союзу пристрої для видалення і транспортування гною до гноєсховища поряд із корівником повинні бути у відповідний спосіб експлуатовані та ремонтовані. В глибоких скотарнях, де підлога щільна, гній може зберігатися під тваринами до 0,5 року. Каналізація, що видаляє гній до герметичних резервуарів поза корівником, повинна бути захищена (сифони, стічні грати) від проникнення гризунів і газів.
Для грубих кормів (сіна і соломи) будують сарай з дощок. Він може бути завдовжки 10 м, шириною – 4 м і заввишки – 3 м. У такому сараї поміщається річний запас сіна на корову (2,5 – 3 т) і 1 т озимої соломи на підстилку. Сіно і солому можна зберігати і в копиці під навісом на чотирьох жердинах.
Утримання корів у зимовий період
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Системи утримання тварин» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання великої рогатої худоби у приватному секторі“ на сторінці 3. Приємного читання.
