Розділ «2.2.4. Ефіроолійні культури»

Обробіток ґрунту. Ділянки під плантації лаванди готують завчасно і ретельно, звертаючи особливу увагу на очищення поля від бур'янів і глибину обробки грунту плантації закладають після зернових колосових, зернобобових кормових сумішей. Після їх збирання проводять лущення, через 10-15 днів поле обробляють гербіцидом 2,4Д для боротьби з одно-, дворічними бур'янами і відростаючим осотом рожевим, через 10-20 днів лущення повторюють корпусними лущильниками. Після цього вносять мінеральні (N100-120Р100-120К40-60) й органічні добрива. Плантажну оранку проводять на глибину 45-50 см. Після оранки зяб вирівнюють і залишають на зиму, а протягом весни й літа наступного року витримують у стані чорного пару. Наприкінці вересня – на початку жовтня поле обробляють чизель-культиватором на глибину 20-25 см.

Якщо плантацію закладають на ділянці з-під лаванди, після збирання суцвіть старі кущі викорчовують і орють на глибину 22-25 см з одночасним боронуванням важкими боронами, проводять передпосівну культивацію на 8-10 см і сіють озиме жито як засіб боротьби з коренепаростковими бур'янами. Після збирання жита на зелений корм плантажну оранку проводять не пізніше середини червня. При проведенні плантажної оранки в пізніші строки утворюються брили і знижуються запаси вологи в грунті. Перед садінням лаванди на ділянці нарізують поздовжні (через 400-600 м) і поперечні (через 200-300 м) дороги.

Садіння. Лаванда може розмножуватись насінням і вегетативно – живцями, поділом куща і відгалуженнями. У виробничих умовах її розмножують вегетативно. Живці завдовжки 8-10 см нарізають у вересні-жовтні з однорічних напівздерев'янілих пагонів, які беруть з 4-5-річних маточних кущів, і висаджують у парники, з них виростають саджанці.

Оптимальний строк садіння саджанців на плантації – друга половина жовтня і листопад, але можна й у відлигу взимку, а також рано навесні. Садять лаванду лавандосадильною машиною або вручну за схемою 1,2x0,5 м. Під час садіння кореневу шийку заглиблюють нижче поверхні ґрунту на 5-6 см, кожен саджанець поливають і загортають шаром ґрунту 3-5 см.

Догляд за молодими насадженнями включає боротьбу з бур'янами, розпушування ґрунту в міжряддях, а також своєчасне підсаджування лаванди замість загиблих рослин. Проти бур'янів рано навесні, до початку відростання лаванди, застосовують грунтові гербіциди.

Після вступу у фазу плодоношення лаванду щороку підживлюють мінеральними добривами. Вже на другий рік життя рослини підживлюють навесні азотними добривами в дозі 50-60 кг/га д. р. Крім робіт з утримання ґрунту в розпушеному і чистому від бур'янів стані, щороку після збирання суцвіть проводять легке обрізування кущів, видаляючи сухі й пошкоджені гілочки. Услід за цим кущі омолоджують, зрізуючи їх на 1/2 однорічного приросту підрізувачем-омолоджувачем лаванди ПОЛ-1. Після омолодження рослини під-живлюють мінеральними добривами (Ν60Ρ60). Омолодження плантації повторюють через кожні 5-6 років промислової експлуатації.

Основні шкідники лаванди – совка-гамма, галова нематода, лучний метелик; хвороба – коренева гниль. Проти них застосовують агротехнічні заходи і пестициди.

Збирання. Технічна стиглість лаванди настає у фазі цвітіння і триває 17-20 днів. Збирання починають, коли на кущах розкриється 50% квіток. Зрізують квітконоси завдовжки 10-12 см. Для збирання використовують лавандозбиральну машину "Крим". Скошені суцвіття переробляють у свіжому вигляді.

2.2.4.8. Фенхель

Господарське значення. Насіння фенхелю містить 4-7% ефірної і 18-20% жирної олії. Ефірну олію і основний її компонент анетол (50- 60%) використовують у харчовій, парфумерно-косметичній і фармацевтичній галузях промисловості. Плоди фенхелю як пряну приправу застосовують у кулінарії і виробництві консервів. Знежирені плоди фенхелю містять 18-22% протеїну і використовуються для годівлі худоби. Фенхель – медоносна рослина.

Батьківщиною фенхелю вважають райони Середземномор'я. В Україні його почали вирощувати в 30-х роках XX ст. Основні промислові плантації фенхелю зосереджені в Чернівецькій області. Середня врожайність 8-10 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Фенхель (кріп волоський) (Foeniculum vulgare Mill.) з родини селерових (Аріасеае) – одно-, дво- або багаторічна трав'яниста рослина із стеблом заввишки 1,5-2,5 м, яке щороку відмирає.

Плодоносити починає в перший рік життя. Достиглі плоди легко обсипаються. Вегетаційний період в умовах Чернівецької області триває 135-157 днів.

Насіння фенхелю починає проростати при температурі 6-8°С, а дружне проростання відбувається при 20°С. Сходи витримують заморозки до мінус 8°С. Добре зимує тільки в південних і західних районах України.

Фенхель – світлолюбна культура. Затінення, а також хмарна і холодна погода подовжують період вегетації.

Вибагливий до ґрунтової вологи. Високі вимоги до вологості ґрунту виявляє під час проростання насіння і цвітіння. Суховії в період цвітіння знижують урожай.

Кращі ґрунти для фенхелю – окультурені чорноземи, темно-сірі лісові незмиті. Непридатні – важкі глинисті і заболочені ґрунти.

Із сортів фенхелю в Україні вирощують Кримський, Чернівецький 3, Чернівецький місцевий та ін.

Технологія вирощування. Кращими попередниками для фенхелю є озимі і ярі зернові, цукрові та кормові буряки, картопля й однорічні трави.

Під фенхель восени рекомендується вносити мінеральні добрива в дозі N40-60P60-80K60-80. Органічні добрива з розрахунку 30-40 т/га застосовують під попередник. Під час сівби в рядки вносять 100-150 кг/га нітроамофоски або інше повне мінеральне добриво.