Розділ «2.2.4. Ефіроолійні культури»

Садіння. М'ята перцева майже не утворює насіння, тому розмножується вегетативно – кореневищами, зрідка – розсадою. Насінням її розмножують лише в селекції.

При вирощуванні м'яти кореневищами або пагонами (батогами) після весняного обробітку фунту нарізають борозни на глибину 8-10 см. Ширина міжрядь 45-70 см. Висаджують кореневища або пагони в перші дні весняних робіт водночас із сівбою ранніх ярих вручну або за допомогою машин, укладаючи їх на дно борозни у вологий фунт однією або двома суцільними сфічками і відразу присипають вологим фунтом. Для механізованого садіння використовують культиватор КРН-4,2, обладнаний пристосуванням ПП-6. Висаджують 12-15 ц/га кореневищ. Глибина садіння їх навесні 6-8 см, восени 10-12 см. Відразу після садіння поле коткують.

Садять м'яту також розсадою, яку вирощують на плантаціях маточників. її висаджують у попередньо политі борозни. Ширина міжрядь, як і при садінні кореневищами, 45-70 см, відстань між рослинами в рядку 12-15 см.

Догляд за посівами м'яти першого року життя починають у досходовий період проведенням 2-3 боронувань. Через 3-6 днів після садіння і не пізніше як за 5-6 днів до появи сходів вносять гербіциди. В період сходи – повне галуження проводять 2-3 міжрядних обробітки і прополюють бур'яни в рядках.

Важливим заходом підвищення врожайності м'яти є підживлення її мінеральними добривами. Найефективніші ранні підживлення, проведені під час першої і другої міжрядних культивацій. Вносять NPK з розрахунку 10-15 кг/га.

Догляд за плантацією м'яти другого і наступних років життя залежить від рівня забур'яненості плантації. На чистих від бур'янів ділянках через місяць після збирання врожаю вносять добрива в дозі N135P180K135, заробляючи їх боронами. Рано навесні до відростання рослин застосовують один з названих вище гербіцидів і проводять 1-2 досходових боронування.

При значній забур'яненості плантації м'яти восени, на початку стійкого похолодання, проводять оранку на глибину 16-18 см з повним обертанням скиби, а в посушливі роки – рано навесні. Навесні плантації боронують і дискують. За 5-6 днів до появи сходів вносять гербіциди. Як тільки з'являться сходи, культиваторами з ножовими лапами або проріджувачами нарізують міжряддя завширшки 45-70 см. У подальшому догляд за дворічними плантаціями такий самий, як і за однорічними.

Найчастіше м'ята пошкоджується м'ятним жуком-листоїдом, м'ятною блішкою, м'ятною попелицею; уражується іржею, борошнистою росою. Система боротьби проти шкідників передбачає агротехнічні і хімічні заходи. Проти іржі м'яти застосовують цинеб або анілат у дозах 2,5 і 3,0 кг/га препарату; проти попелиць проводять обприскування 0,2 %-им розчином фоСфаміду.

Збирають м'яту в період масового цвітіння. Перед збиранням виполюють великі бур'яни, а також засмічувачі м'яти – драголюб, м'яту кучеряву і сизу. Скошують м'яту на низькому зрізі (6-8 см). Після прив'ялювання скошену масу згрібають у невеликі валки і залишають на 1- 2 дні для підсушування. Коли вологість маси досягне 30-40%, її підбирають підбирачем-завантажувачем і відправляють на переробку. Висушені рослини обмолочують. При вирощуванні високоментолових сортів для добування ефірної олії використовують листя і стебла.

М'яту, вирощувану на листя, просушують у валках до підв'яленого стану, потім підбирають і перевозять на тік, де досушують до повітряносухого стану листя і обмолочують.

Маточники. Для вирощування садивного матеріалу закладають маточники. На кожний гектар площі м'яти при садінні кореневищами потрібно 0,1-0,15 га маточників, а при садінні розсадою – 0,1 га. Під маточники залишають площі, де збирають найбільші врожаї м'яти і які розміщені в захищених від холодних вітрів місцях.

На маточниках проводять видове прополювання, а врожай збирають пізніше, ніж на товарних посівах, – у період повного цвітіння. Це сприяє кращому розвитку кореневищ і підвищує їх зимостійкість. Рослини скошують на висоті 15 см, щоб узимку затримувався сніг. Залишені на зиму маточники укривають соломистим гноєм, торфокришкою, а взимку проводять снігозатримання. Рано навесні плантації розкривають і вибирають кореневища. Для цього використовують коренезбиральний проріджувач КПМ-2 або культивують площу вздовж і впоперек і вичісують кореневища боронами.

2.2.4.5. Шавлія мускатна

Господарське значення. Шавлію мускатну вирощують з метою виробництва ефірної олії, яка міститься в суцвіттях (0,11-0,3%) та інших надземних частинах рослини. В плодах шавлії до 31% жирної висихаючої олії. Головною складовою частиною ефірної олії є складні ефіри (50-77%), серед яких переважають ліналілацетат (58-70%), ліналоол (10-15%) та інші речовини.

Ефірна олія шавлії мускатної має своєрідний приємний запах амбри, апельсину, бергамоту. Крім того, вона має фіксуючі властивості – закріплює в композиції речовини, які легко звітрюються, приємно пахнуть, та інші компоненти. Олію шавлії і продукти її переробки використовують у парфумерно-косметичній, кондитерській, лікеро- горілчаній, тютюновій та інших галузях промисловості. З відходів переробки виробляють цінний продукт скляреол, який використовують для синтезу пахучих речовин із запахом амбри. Висихаючу жирну олію використовують для виробництва оліфи високої якості, що йде для анфлеражу та закріплення ефірних олій. Шавлія мускатна – добрий медонос.

Шавлію мускатну культивують недавно. Вперше її почали вирощувати у Франції. В Україні шавлію вирощують з 1929 р. Основні площі розміщені в Запорізькій області і Криму. Середній урожай суцвіть шавлії в Україні становить 35-40 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Шавлія мускатна (Salvia sclarea L.) – однорічна, дворічна і багаторічна трав'яниста рослина родини ясноткових (Lamiaceae). На промислових плантаціях вирощують переважно як дворічну культуру. Рослини з великими серцеподібними листками, висотою 100-150 см. В перший рік вегетації у шавлії звичайно утворюється лише литкова розетка, а на другий – з'являються квітконосні пагони. Суцвіття – волоть з розгалуженнями першого і другого порядків. Насіння шавлії дрібне. Маса 1000 насінин 3-5 г.

Ріст і розвиток шавлії складається з фаз: сходи, розетка, стеблування, цвітіння, технічна стиглість сировини, достигання насіння.

Характерною біологічною особливістю шавлії мускатної є дуже повільний ріст на початку вегетації і тривале перебування у фазі розетки.

Шавлія мускатна характеризується порівняно високою холодо- і морозостійкістю. Оптимальна температура проростання 10-12°С, сходи з'являються через 12-14 днів. Молоді сходи здатні витримувати температуру мінус 6-8°С, а дорослі рослини у фазі утворення розетки – до мінус 28°С.