Розділ «2.1. ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИ»

2.1.1. Загальна характеристика зернових культур

2.1.1.1. Зернові культури в Україні та в світі

В Україні, як і у світовому рослинництві, зернові культури займають найбільші посівні площі, що свідчить про їх виключно важливе продовольче, кормове і сировинне значення в сільськогосподарській галузі.

Протягом 2006-2013 pp. спостерігалося стійке зростання світового споживання зерна, у той же час обсяги виробництва підвищувались тільки до 2008 р., а потім почали повільними темпами знижуватись (рис. 2.1.1).

Структура світового виробництва зерна наведена на рисунку 2.1.2. Як бачимо, у 2010 р. найбільшу питому вагу в структурі світового виробництва зерна займали кукурудза, пшениця і рис. У динаміці скорочення об'ємів виробництва відбулося в основному через зниження валових зборів ячменю й пшениці.

Рис. 2.1.1. Світове виробництво й споживання зерна за період 2006-2013pp. (за даними ФАО ООН)

Так, обсяги виробництва ячменю скоротилися на 17%, а пшениці – на 6%. В цілому, виробництво решти зернових культур змінилося неістотно.

Рис. 2.1.2. Структура світового виробництва зерна за найважливішими культурами (за даними ФАО ООН)

За інформацією Департаменту землеробства Мінагропроду України, посівна площа сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств під урожай 2014 року прогнозується на рівні 27,9 млн га. У структурі посівних площ зернові культури займатимуть понад 58%.

Найпоширенішою зерновою культурою в Україні є озима пшениця, посіви якої займають, залежно від року, 6,4-7,3 млн га. До 90% площ її зосереджені у степовій і лісостеповій зонах і лише близько 10% – у поліській.

Друге місце за площами посіву належить ярому ячменю, який в окремі роки висівають на 3,5-4,0 млн га. Вирощують його, як і озиму пшеницю, переважно в Степу й Лісостепу. Третє місце – за зерновою кукурудзою, посівні площі якої часто перевищують 1,5-2,0 млн га і розміщені переважно у степовій та лісостеповій зонах.

Інші зернові злакові культури (жито, тритикале, овес, яра пшениця, озимий ячмінь, просо, рис, сорго) висівають в Україні на площі, яка в різні роки коливається в межах 2,5-3,5 млн га.

Озиме жито, тритикале і овес поширені переважно на Поліссі та в Лісостепу; озимий ячмінь – в районах Степу; просо – в усіх зонах України; кукурудза на зерно – в Степу й Лісостепу; рис і сорго – у степових районах.

Зерно й солому багатьох зернових культур використовують як сировину у переробній промисловості. Із зерна виробляють крохмаль, спирт, пиво, декстрин, глюкозу, фітин тощо; із стебел – папір, целюлозу, деревний спирт, картон, поташ та ін. Солому й полову зернових культур і стебла кукурудзи використовують як грубі корми. Зернові культури забезпечують тваринництво також зеленими кормами, силосом, сіном.

Основне значення зернових культур полягає в тому, що вони є не тільки безпосередньо необхідними і незамінними продуктами харчування людей (хліб, крупи, макаронні, кондитерські та інші вироби), а й найважливішим фактором забезпечення людей висококалорійною їжею тваринного походження – м'ясом, салом, молоком, яйцями та іншою продукцією.

2.1.1.2. Загальні поняття про систематику зернових культур

Зернові культури – пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале, просо, кукурудза, сорго і рис – це окремі роди родини злакових (тонконогових) – Роасеае.

Кожний рід за певними морфологічними та іншими ознаками (щільністю колоса або волоті, характером розвитку колосків у колосі, ламкістю стрижня колоса, будовою колоскових лусок тощо) поділяється на види (тверда і м'яка пшениця, посівний і піщаний овес і т. д.), а види – на підвиди (дворядний і багаторядний ячмінь, кремениста та зубовидна кукурудза) або географічні групи (північноросійське і західносибірське жито та ін.).

Вид, підвид і група на підставі інших морфологічних ознак (за забарвленням лусок колосків, наявністю чи відсутністю на лусках опушення, забарвленням зерна і стрижня качана у кукурудзи, формою зерна та ін.) поділяються на різновиди, а різновиди – на сорти.