Розділ «2.2.4. Ефіроолійні культури»

Догляд за плантацією починається рано навесні і включає розгортання саджанців, обрізування гілочок на 3-5 бруньок, міжрядні розпушування грунту, систематичне обривання бутонів до їх розкриття.

На другий рік догляд за плантацією включає ранньовесняне обрізування пагонів на 1/2-1/3 довжини, видалення ослаблених і загиблих пагонів, міжрядні розпушування грунту, боротьбу з бур'янами, поливи та інші заходи. На добре розвинених кущах другого року вегетації троянду допускають до цвітіння.

Промислова експлуатація троянди починається на третій рік вегетації. Догляд за плантацією включає міжрядні обробітки ґрунту, мульчування, обрізування, внесення гербіциду, осіннє переорювання міжгрядь на глибину 12-18 см.

Важливим заходом догляду за плантаціями є своєчасне обрізування рослин – формувальне й на квітування.

На другий рік після садіння рослини обрізують, щоб надати кущеві відповідної форми і забезпечити утворення міцних основних пагонів. Із усього приросту залишають звичайно не більше 6 міцних симетрично розміщених пагонів, а решту вирізають. Залишені 1-2 центральних пагони з 6-7 бруньками обрізують на висоті близько 25 см від поверхні ґрунту; інші пагони – периферичні з 4-5 бруньками обрізують на висоті 20 см.

Плантації з насадженнями від 3 років і старше щороку обрізують на квітування для вирощування великих, повновагих, купчасто розміщених на кущі квіток і одержання стабільних високих урожаїв. При щорічному обрізуванні на квітування повністю видаляють насамперед слабкі, старі гілки із закінченим ростом, які складаються майже повністю з дрібних квіткових гілочок із сухими квітконіжками. Потім обробляють складні гілки, які мають ростові пагони і великі квіткові гілочки. Складну гілку спочатку вкорочують на 1/4-1/3 розгалуженої частини, при обрізуванні переводять гілку на сильний пагін. Ростові пагони, якщо вони йдуть уздовж рядка, вкорочують на 1/5-1/4 частини, а якщо йдуть у бік міжряддя, – на 1/3-1/2 частини. Квіткові гілочки вкорочують на 1-3 бруньки залежно від їх довжини, аналогічно обрізують гілки із закінченим ростом. Жирові пагони на 6-7-річних плантаціях повністю вирізують, на старіших – залишають і обрізують на висоті 100-120 см. Обрізують також ростові пагони, які відходять від основи куща.

У період експлуатації плантації рекомендується один раз у 2-3 роки під осіннє переорювання міжрядь вносити перегній 20-30 т/га.

Щороку під час осіннього або весняного обробітку грунту рослини підживлюють мінеральними добривами у дозі 50 кг/ra NPK.

Троянда дуже чутлива до зрошення. Основний спосіб поливу – по борознах. У кожному міжрядді нарізають по дві борозни на відстані 50-60 см від ряду кожна. З урахуванням неоднакової потреби троянди у воді протягом вегетації поливи проводять: перший – під час бутонізації, другий – після цвітіння, третій – у період посиленого росту однорічних пагонів. Поливна норма становить 450-500 м3/га.

Троянда ефіроолійна найбільше ушкоджується трояндовою попелицею, павутинним кліщиком, а із хвороб – іржею, чорною плямистістю і борошнистою росою. Проти шкідників і хвороб троянди проводять своєчасно протягом року комплекс заходів.

Збирають квітки троянди вручну щодня протягом усього періоду цвітіння. Максимальний вміст ефірної олії у квітках після їх розпукування – о 5-6 год ранку. Після 12 год дня вміст олії' зменшується на 30%. Тому збирати квітки треба вранці, з 5 до 10 год. Переробляють їх у свіжому вигляді.

2.2.4.7. Лаванда справжня

Господарське значення. Лаванду вирощують для виробництва ефірної олії, яка накопичується в усіх частинах рослин, але найбільше в суцвіттях (0,8-3,0%). Основними компонентами лавандової олії є ліналілацетат (30-56%), ліналоол (10-12%), а також гераніол, нерол, камфора тощо. Олію та продукти її переробки, застосовують у парфумерно-косметичній, харчовій, фармацевтичній, миловарній та інших галузях промисловості.

Батьківщина лаванди – Альпи. Дуже поширена в багатьох районах Малої Азії, Північної Африки, Близького Сходу. В Європі лаванду почали культивувати наприкінці XVI ст. В Росію була завезена в другій половині XIX ст., але промислові плантації почали закладати лише в 1929 р. в Криму, де нині найбільші її насадження. Середній урожай суцвіть 20-30 ц/га, у сприятливі роки 40-46 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Лаванда звичайна (Lavandula vera DC) належить до родини губоцвітих (Lamiaceae). Це багаторічна кулястої форми вічнозелена напівкущова рослина заввишки 35-60 см.

Протягом вегетації лаванда справжня проходить такі фази: відростання, поява квітконосів, цвітіння. Цвіте лаванда з середини червня протягом 20-35 днів. Запилення перехресне, але можливе й самозапилення. Заміна листя у неї (як у вічнозеленої рослини) відбувається через кожні два роки восени, коли рослини вступають у період відносного спокою. За правильної агротехніки лаванда може рости і давати врожай протягом 20-25 років.

Як гірська рослина лаванда досить холодостійка. Витримує зими з морозами до мінус 20°С, а при наявності снігового покриву товщиною 25 см – до 28°С. Сходи у фазі 4-5 пар листків витримують заморозки до мінус 8-10°С. Протягом вегетації для лаванди кращою є тепла, а під час цвітіння – жарка погода.

Лаванда – світлолюбна рослина. В умовах затінення її пагони сильно витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст олії в них. До вологи найбільш вибаглива від початку вегетації до початку цвітіння. Нестача води в грунті в цей час при низькій відносній вологості повітря і суховії зумовлюють значне зниження врожаю.

Лаванда невибаглива до грунтів. Кращими для неї є карбонатні чорноземно-супіщані і суглинисті ґрунти з домішками щебеню, гальки й каміння. Важкі холодні грунти з підвищеною кислотністю, високим заляганням грунтових вод для неї непридатні.

Технологія вирощування. Як багаторічну рослину лаванду розміщують поза сівозміною. Під її насадження відводять ділянки, добре освітлені, захищені від північних і північно-східних вітрів, з невеликим уклоном південної і південно-західної експозиції.