Розділ «ПІСЛЯМОВА»

Наука в розвитку рослинництва має велике значення у зв'язку з багатогранністю й складністю процесів, які забезпечують акумуляцію сонячної енергії і перетворення її в органічну речовину – джерело життя на Землі. Процес створення врожаю пов'язаний з наявністю багатьох кількісних та якісних зовнішніх умов, з їх динамікою в часі, з різною здатністю рослин використовувати фунтові й кліматичні фактори, протистояти несприятливим фізичним і біологічним чинникам, позитивно реагувати на додаткові агрономічні заходи (обробіток грунту, внесення мінеральних та органічних добрив, застосування пестицидів тощо).

Сучасне рослинництво базується на сукупності багатьох наук – біології, хімії, фізики, грунтознавства, економіки, кліматології та інших, які у свою чергу під час взаємодії з аграрною наукою диференціювалися і стали її складовими елементами. Весь цей комплекс наук є найефективнішим при вірному плануванні та впровадженні в агровиробничі системи науково обгрунтованих складових елементів, які повинні забезпечувати високі й стабільні урожаї при одночасному підвищенні родючості ґрунту, створенні сприятливих умов для рослин, отриманні максимальної економічної ефективності та зниженні техногенного впливу на агроекосистеми.

У третьому тисячолітті головним завданням рослинництва й землеробства є отримання максимально можливої кількості біологічної продукції з одиниці площі за умов ощадливого використання агроресурсів. Існують ще значні потенційні можливості підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь. Використовуючи тільки 2% фотосинтетично-активної радіації (ФАР), на території України впродовж вегетаційного періоду можливо щорічно одержувати до 130 ц/га сухої маси органічної речовини.

В сучасних природно-економічних умовах необхідно розробляти і впроваджувати в рослинницьку галузь на рівні конкретного господарства, з урахуванням кліматичних, грунтових, технічних, господарсько- економічних та інших умов. При цьому необхідно враховувати такі чинники:

• формування технологій вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням природних грунтоутворюючих факторів, законів формування екосистем і агроценозів, відновлення родючості грунтів;

• обов'язкове включення в структуру посівних площ бобових куль-

тур з метою біологічної фіксації азоту бульбочковими та іншими бактеріями для накопичення його в грунті; внесення добрив і мікродобрив необхідно проводити тільки з урахуванням вмісту елементів живлення в грунті (грунтовий моніторинг, балансові методи розрахунку доз добрив, тощо), а також – відповідно до програмованого рівня врожайності сільськогосподарських культур;

• вибір найстійкіших видів, сортів і гібридів відповідно до місцевих умов, фітосанітарного стану агрофітоценозів, технічних і економічних можливостей господарств;

• біологічне розпушування й структурування грунту кореневими системами рослин, мікроорганізмами та іншими елементами агроценозів для зниження питомої ваги застосування важких сільськогосподарських знарядь і механізмів, зменшення витрат енергоносіїв;

У впровадження інтегрованого захисту рослин від шкідливих об'єктів з максимальним використанням агротехнічних заходів, оптимізації сівозмін, цілеспрямованим обмеженням чисельності бур'янів комплексом природних чинників (волога, світло, повітря, поживні речовини), використання біостимуляторів і мікроелементів, раціональне застосування пестицидів;

• оптимізація водного режиму рослин, науково-обгрунтоване застосування зрошення або осушення для забезпечення культур необхідною кількістю вологи;

• інноваційні технології вирощування сільськогосподарських культур, які передбачають використання високопродуктивних сортів і гібридів інтенсивного типу, застосування сучасної широкозахватної техніки, новітніх пестицидів і агрохімікатів, планування систем землеробства за допомогою інформаційних технологій, моделювання та оптимізації агровиробничих систем.

Таким чином, актуальним та дієвим напрямом підвищення ефективності рослинництва в теперішній час і на найближчу перспективу буде використання останніх досягнень науки в біологічній, технологічній та інформаційній сфері. Для кожного господарства існує необхідність оптимізації технологій вирощування сільськогосподарських культур, які необхідно спрямувати на підвищення врожайності та якості продукції, довгострокову підтримку та покращення потенціалу родючості грунтів, зниження енерговитрат на одиницю продукції та отримання максимальної економічної ефективності.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!