Розділ «2.2.4. Ефіроолійні культури»

Під кмин вносять гній (25-30 т/га) і повне мінеральне добриво по 30-40 кг/га NPK. При розміщенні його після угноєних культур вносять лише мінеральні добрива.

Основний обробіток ґрунту складається з лущення стерні й оранки на глибину 25-27 см. Весняний обробіток грунту включає ранньовесняне боронування і передпосівну культивацію на глибину 4-5 см.

Кращим строком сівби є ранній весняний на початку польових робіт. Проте ефективна й літня сівба в липні після ранніх зайнятих парів. Для весняної сівби можна використовувати пророщене насіння. Висівають кмин широкорядним способом з шириною міжрядь 45 або 60 см. Норма висіву насіння 8 кг/га, глибина загортання 2-3 см, на легких грунтах 3-5 см.

Догляд за посівами кмину до появи сходів полягає в знищенні бур'янів та грунтової кірки легкими боронами або ротаційними мотиками. Після з'явлення сходів і до початку зимування рослин застосовують міжрядний обробіток і прополюють бур'яни не менше 4-5 разів.

У перший рік вегетації посіви підживлюють повним мінеральним добривом з розрахунку 20-30 кг/га д. р.: вперше і– навесні і вдруге – восени. Загущені посіви у період утворення 3-4 справжніх листків проріджують, залишаючи по 8-10 шт. на 1 м рядка. Навесні посіви кмину другого року вегетації боронують упоперек рядків, а після відростання рослин застосовують міжрядний обробіток, який припиняють після змикання міжрядь. Під час першого весняного розпушування фунту рослини підживлюють повним мінеральним, добривом з розрахунку 20-25 кг/га д. р., загортаючи добрива на глибину 10-12 см. На дуже засмічених полях для боротьби з бур'янами під передпосівну культивацію застосовують гербіцид трефлан або інші препарати.

Збирання. Плода кмину достигають неодночасно, а дозрілі обсипаються. Збирання врожаю роздільним способом починають у період побуріння 35-40%, прямим комбайнуванням – 50-60% плодів. Просушені валки відразу обмолочують. Вологість насіння під час зберігання не повинна перевищувати 10-11%.

2.2.4.4. М'ята перцева

Господарське значення. М'яту вирощують для виробництва дуже цінної ефірної (ментолової) олії, яка міститься у всіх надземних органах рослини: листі (2-4%), суцвіттях (4-6%), стеблах (до 0,3% від маси сухої речовини). В якості сировини використовують усю надземну частину рослин у підв'яленому стані або сухе листя. М'ятна олія містить ментол (41-92 %), ментон (9-25%), пінен, лімонен та інші речовини. М'ятну олію і продукти її переробки використовують у фармацевтичній, харчовій, парфумерно-косметичній, миловарній та лікеро- горілчаній промисловості; листя м'яти – у медицині, для квашення овочів, приготування квасу тощо. Відходи переробки м'яти можна використовувати на корм худобі.

Батьківщиною м'яти вважають Англію, де її вирощують з XVI ст. В Україні її стали вирощувати на початку XVIII ст., а нині основні площі її розміщені в лісостеповій зоні – в Чернігівській, Черкаській, Сумській, Полтавській та Київській областях. За високої агротехніки кращі господарства збирають на великих площах по 15-20 ц сухого листя, а окремі – по 25-30 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. М'ята перцева (Mentha piperita L.) – багаторічна трав'яниста рослина родини ясноткових (Lamiaceae). Утворює кореневища, які залягають на глибині 0-10 см. Кожне кореневище або його частина здатні давати кілька надземних стебел. Основна маса коренів розміщується в шарі 10-30 см.

Стебло у м'яти гіллясте, досягає висоти 50-100 см і більше. Листки вкриті з обох боків дрібними маслянистими залозками, в яких накопичується ефірна олія.

М'ята цвіте рясно, але насіння майже не утворює. Плід складається з чотирьох однонасінних червоно-бурих горішків, маса 1000 шт. яких 0,065 г.

У м'яти перцевої виділяють такі фази вегетації: сходи, галуження, бутонізація, початок і масове цвітіння. Остання фаза збігається з технічною стиглістю рослин. Період вегетації 120-130 днів. У початковий період розвитку м'ята росте повільно, в період галуження інтенсивність росту посилюється і у фазі бутонізації досягає максимуму. В період цвітіння приріст сповільнюється.

М'ята перцева невибаглива до тепла. Навесні відростання починається при 3-5°С, оптимальна температура для її росту 18-20°С. Високі температури в літні місяці стримують галуження, урожайність і олійність при цьому знижуються. Кореневища не мають періоду спокою, що є однією з причин їх загибелі за несприятливих умов перезимівлі (сильні морози без снігового покриву, відлиги, які змінюються похолоданням). Кореневища витримують морози до мінус 13°С, а при наявності снігового покриву до мінус 18-30°С. Сходи м'яти витримують заморозки до мінус 8°С.

М'ята – світлолюбна рослина довгого дня. Навіть при затіненні і в умовах короткого світлового дня (менше 12 год) урожайність, олійність і вміст ментолу в олії знижуються. Це вологолюбна рослина. Особливо вибаглива до вологи у період від початку галуження до масової бутонізації. Оптимальна вологість грунту для м'яти – близько 80% НВ, вона добре реагує на поливи.

М'ята дуже вибаглива до родючості грунту. Кращими для вирощування її є наносні заплавні ґрунти в долинах річок при короткочасному затопленні навесні. Найбільш придатними ґрунтами для неї є легкі за механічним складом чорноземи та окультурені торфовища зі слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (pH 5-7). З урожаєм сухої речовини надземної маси в 45 ц/га виносить 98 кг азоту, 34 фосфору і 44 кг калію.

В Україні вирощують сорт Лебедина пісня.

Технологія вирощування. Враховуючи високу вибагливість м'яти до родючості ґрунтів, посіви її розміщують у спеціальних сівозмінах, розташованих на низинних родючих ділянках. Кращими попередниками для неї є овочеві культури, багаторічні трави, удобрені озимі. На одному місці її звичайно вирощують 2-3 роки підряд, проте рослини при цьому дуже уражуються іржею.

Добрим вносять обов'язково. Під зяблеву оранку слід вносити гній 30-40 т/га і повне мінеральне добриво: азоту 60-70 кг/га, фосфору 45-50 і калію 60-70 кг/га, на окультурених торфовищах вносять лише фосфорно-калійні добрива.

Обробіток ґрунту під м'яту аналогічний обробітку під інші технічні культури. При розміщенні її після удобрених озимих проводять лущення, а потім – оранку на глибину 22-25 см. Після овочевих культур, багаторічних трав, махорки орють поля відразу після збирання врожаю. Рано навесні проводять боронування і передпосівну культивацію фунту на глибину 10-12 см з одночасним внесенням гербіциду трефлану (6-8 л/га) і боронуванням.