Розділ «2.2.4. Ефіроолійні культури»

Морфобіологічні та екологічні особливості. Троянда ефіроолійна – багаторічний гіллястий кущ родини розоцвітих (Rosaceae). У культурі поширені два види троянди: червона (французька, прованська) (Rosa gallica L.) і рожева (казанликська, дамаська) (Rosa dam-ascena Mill.). У нашій країні вирощують троянду червону і гібриди з трояндою рожевою.

Утворює численні дерев'янисті галузисті стебла 1,5-2,5 м заввишки і великі квітки червоного, рожевого або білого забарвлення, залежно від сорту. Квітки розміром 7-8 см, складаються з 30-60 пелюсток, зібрані по 7-13 шт. у зонтикоподібні суцвіття. На кущі буває 800-1000 квіток.

Залежно від виду, сорту та умов вирощування кущ ефіроолійної троянди може жити до 30-50 років. За цей період його гілки періодично замінюються. На кущі, залежно від віку, розрізняють два типи багаторічних гілок – основні (або маточні) і гілки із закінченим ростом та окремо виділяють однорічні ростові або вегетативні пагони. Основні, або маточні, гілки віком до 5-6 років несуть на собі добре розвинені ростові й генеративні пагони. Гілки із закінченим ростом – це старі маточні гілки, на яких розміщені середньо- і слабкорозвинені генеративні пагони та майже повністю відсутні ростові пагони. Ростові пагони – це гілки, які виросли з бруньок цьогорічного ростового пагона завдовжки до 0,5 м і більше. Ті однорічні ростові пагони, які виростають з прикореневої частини куща і досягають висоти 1,5-2 м, мають назву жирових пагонів, або вовчків. Генеративні пагони, або квіткові гілочки, – це короткі (20-30 см) пагони, на вершині яких утворюються квітки.

У троянди визначають такі фази росту: початок весняного відростання, поява листя, поява квіткової зав'язі, цвітіння, скидання листя.

Характерною біологічною особливістю троянди є наявність нестабільного зимового спокою, що визначає нестійкість рослин під час перезимівлі. При різкій зміні температури від плюсової до мінусової спостерігається підмерзання молодих пагонів, а іноді й загибель рослин. У період спокою рослини витримують морози до мінус 20-25°С.

Ростові процеси у троянди відновлюються при температурі 5- 7°С. За такої температури бруньки бубнявіють уже на 5-6-ий день. В умовах Криму сума ефективних температур (понад 5°С), необхідна для вступу рослини у фазу цвітіння, становить 860-900°С, а кількість днів з початку бубнявіння бруньок до цвітіння коливається від 50 до 80. Звичайно троянда зацвітає наприкінці травня і при середньодобовій температурі приблизно 20-21 °С цвіте протягом 15-20 днів.

Троянда ефіроолійна – світлолюбна рослина, яка не витримує затінення, внаслідок якого зменшуються кількість квіток і їх розміри.

Троянда вибаглива до грунтової вологи, особливо в період розгортання листків – бутонізації та в середині літа, коли формується більшість приросту пагонів і закладаються бруньки під урожай наступного року. Разом з тим троянда погано витримує надлишкове зволоження грунту, особливо восени.

Найкраще росте троянда на середньосуглинистих чорноземах, погано – на важких глинистих, карбонатних мергелистих ґрунтах. Троянду садять на слабкокарбонатних ґрунтах тоді, коли вона прищеплена на шипшину, сприятливою реакцією ґрунтового розчину для троянди є слабколужна або нейтральна.

При вирощуванні троянди ефіроолійної високого врожаю сировини досягають при достатньому внесенні органічних і повних мінеральних добрив. Доведено, що з річним приростом квіток, листя і пагонів троянда виносить з ґрунту близько 50 кг азоту, 10 кг фосфору і 80 кг калію з гектара.

В Україні районовані такі сорти троянди ефіроолійної як: Акварель Роуз Парк, Враження, Граційний Танок, Місхор, Первісток.

Технологія вирощування. Під троянду відводять запільні високородючі, низинні та рівнинні ґрунти з невисоким рівнем ґрунтових вод. Плантація повинна бути добре захищена від східних і північних вітрів і мати невеликий уклон південної експозиції.

Основний обробіток грунту залежить від його забур'яненості. На ділянках, чистих або слабкозасмічених одно-, дворічними бур'янами, період підготовки ґрунту становить 1,5 року. В перший рік після збирання попередника поле Дискують на 8-10 см, потім через 2-3 тижні лущать на глибину 12-14 см, а у вересні орють на глибину 20-22 см. На другий рік навесні по відростаючих розетках коренепаросткових бур'янів вносять гербіцид 2,4Д (амінна сіль) у дозі 2 кг/га. В травні після внесення 40-50 кг/га гною і 0,5-0,6 т/га суперфосфату поле орють плантажним плугом на глибину 60-70 см з наступним вирівнюванням ґрунту чизель-культиватором. До садіння троянди ґрунт культивують 3-4 рази на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням.

На ділянках, засмічених багаторічними бур'янами, період підготовки ґрунту збільшується до 2,5 року. У перший рік після збирання попередника ділянку орють на глибину 25 см і до осені не боронують. Восени сухі бур'яни вичісують культиваторами, боронами і спалюють. Після цього проводять передпосівний обробіток ґрунту і сіють жито.

На другий рік після збирання жита поле обробляють за технологією обробітку чорного пару. На третій рік грунт обробляють так само, як на чистих і слабкозабур'янених полях, тобто вносять гербіцид, основне добриво і проводять плантажну оранку не пізніш як за 4-5 місяців до садіння троянди.

Перед садінням ділянку розбивають на виробничі квадрати площею 1-2 га. Між квадратами залишають дороги 4 м завширшки. Потім поле розбивають маркером за схемами 2,5×1; 2,5×1,25 і 2,5×1,5 м, залежно від сорту троянди і зони вирощування. На місцях перетину рядків викопують ямки розміром 40x40x40 см. На дно ямки вносять 2-3 кг перегною і 50-60 г суперфосфату.

Садіння. У виробничих умовах троянду розмножують тільки вегетативним способом, найчастіше старостебловими живцями і окуліруванням на шипшину. Живці 25-30 см завдовжки нарізують у жовтні- листопаді з гілок віком старше двох років, на кущах віком не молодше 3 і не старіше 10 років. Однорічні пагони і квіткові гілочки видаляють. Живці укладають у борозни завглибшки 12-15 см двома суцільними стрічками, засипають землею і поливають. Ширина міжрядь у розсаднику 70 см. Протягом весни і літа наступного року за розсадником доглядають – проводять боротьбу з бур'янами, розпушування грунту, поливи, пінцирування. Перед садінням саджанці викопують і сортують.

Кореневласну троянду можна розмножувати кореневими живцями. їх заготовляють пізно восени на плантаціях, що ліквідуються. Корені завтовшки понад 1 см розрізають на живці завдовжки 12-15 см і висаджують у розсадник так само, як і стеблові живці.

Окулірування троянди проводять у серпні-вересні так само, як і плодових дерев. Сплячу бруньку беруть з однорічного пагона сорту, що розмножується, і прищеплюють на кореневу шийку шипшини або нижче неї.

Саджанці троянди садять восени вручну або лісосадильними машинами. Кореневу шийку саджанця заглиблюють на 5-7 см нижче рівня ґрунту, ущільнюють грунт і підгортають.