Розділ «2.2. ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ»

Сіють арахіс, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 14-15°С. Спосіб сівби широкорядний з міжряддями 70 см. На 1 м рядка висівають 10-12 насінин або 4-6 бобів, що відповідає нормі висіву насіння 50-80 кг/га, бобів – на 25-30% більше. Оптимальна густота стояння рослин, залежно від соріу й умов зволоження, 100-120 тис./га. Глибина загортання насіння 6-8 см, у посушливих умовах 8-10 см. Висівають арахіс сівалками із спеціальним пристосуванням.

Догляд. Услід за сівбою поле коткують кільчастими котками. До появи сходів проводять боронування легкими зубовими боронами. У фазі 2-3 листків застосовують ціслясходове боронування. Подальший догляд за посівами складається з культивації міжрядь: перша на глибину 12-14 см, друга на 8-10 см, третя і наступні – на 6-8 см.

У період масового цвітіння і утворення гінофор рослини підгортають, найкраще – відразу після випадання дощу або чергового поливу. Глибина підгортання 8-10 см.

Вирощування арахісу в умовах зрошення забезпечує підвищення врожаю в 2-3 рази порівняно із суходолом. Протягом вегетаційного періоду посіви арахісу поливають 8-10 разів з інтервалами 10-20 днів, а в період плодоутворення – частіше.

До збирання арахісу приступають, коли боби легко відокремлюються від гінофор, а насіння – від стулок бобів, і набувають характерного для сорту забарвлення. На півдні України звичайно арахіс збирають у другій половині вересня – першій декаді жовтня двофазним способом. Спочатку арахісозбиральна машина підрізає корені, витягує рослини, обтрушує їх від землі і укладає у валок. Після просушування валки підриває і обмолочує комбайн з пристосуванням. Затягувати строки збирання не можна, бо свіжі боби й насіння за осінніх заморозків втрачають схожість, стають гіркими й непридатними для їжі. Вологі боби сушать при температурі не більше 40°С, потім очищають на ворохоочищувачі і зберігають при вологості 8%.

2.2.3.13. Перила

Господарське значення. Перила, або судза, ціниться насінням, в якому міститься 44-58% технічної швидковисихаючої олії (йодне число 181-206). Перилову олію використовують при виготовленні лаків і фарб, які дають найкращу за тоном і пластичністю плівку, що не дає при деформації тріщин, тому її широко застосовують в авіаційній, суднобудівній, автомобільній та інших галузях промисловості, а також для виготовлення непромокаючих та ізоляційних матеріалів. Використовують її і при виготовленні різних медичних препаратів.

Макуха та шрот першій, маючи в своєму складі 11,7% жиру, 37,6% білка, є цінним кормом для тварин. Макуху перед використанням на корм треба добре пропарювати в гарячій воді, від чого звітрюється ефірна олія і майже зовсім зникає неприємний запах. З листя першій виробляють ефірну олію, яку використовують в кондитерській промисловості (в Японії), із свіжого листя можна готувати салати. Перила – добрий медонос.

Походить перила із Східної Азії. Найпоширеніша в Японії, Китаї, Кореї. В Україні її почали вивчати в посівах з 1926 р.

Найпридатнішою зоною для вирощування першій в Україні є лісостепова, де збирають її по 8-10 ц/ra, а окремі господарства – 13,5 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Перила (Perilla L.) належить до родини губоцвітих (Labiatae). Відомі два ботанічні її види, але практичне значення має один – Perilla ocymoides L.

Перила – однорічна трав'яниста рослина. Стебло її заввишки 50- 150 см, дуже розгалужене.

Стебло, листя й насіння мають характерний для першій різкий ароматичний запах, зумовлений вмістом ефірної олії.

Перила – теплолюбна рослина. Насіння починає проростати при 6-8°С, сходи витримують заморозки до мінус 2°С. Дорослі рослини гинуть при мінус 1-2°С. Температура вище 28°С і посуха зумовлюють зниження врожаю насіння.

Перила вибаглива до вологості та родючості грунту. Потреба у воді особливо підвищується в період цвітіння – наливання насіння. При врожаї повітряносухої біомаси 40 ц/га перила виносить з ґрунту 22,5 кг фосфору, 19,6 калію, 60 кг азоту. Найвищі врожаї першій на звичайних та вплутуваних чорноземах. Засолені й заболочені грунти, піщані та безструктурні, що легко запливають, непридатні для цієї культури, бо вона не витримує навіть часткового застоювання води на поверхні ґрунту, особливо у фазі сходів.

Перила – рослина короткого дня.

Вегетаційний період 100-130 днів. Відзначається дуже повільним ростом рослин у перші фази до утворення 4 пар листків. Через 75 – 80 днів після сходів настає цвітіння, яке в межах суцвіття розповсюджується знизу вверх. Від цвітіння до достигання плодів проходить 25 – 30 днів. Перила – факультативний самозапалювач.

Технологія вирощування. Кращими попередниками для першій є озимі зернові, багаторічні трави, зернові бобові та просапні культури. Позитивно реагує на внесення під зяблеву оранку гною (ЗО т/га) і мінеральних добрив (N45P60K45).

Основний обробіток ґрунту під перилу проводять так само, як під інші просапні ярі культури. Рано навесні зяб боронують, проводять одну–дві культивації (на 8-10 і 5-6 см) з боронуванням і допосівне коткування кільчасто-шпоровими котками.

Для сівби використовують насіння з чистотою не менше 95% і схожістю не нижче 75%. Протруюють його препаратом ТМТД, або іншими протруювачами. Сіють перилу рано, при прогріванні ґрунту на глибину 5 см до 10-12°С, широкорядним способом, з шириною міжрядь 45-60 см. Норма висіву насіння 5-8 кг/га. Глибина загортання насіння на структурних і легких грунтах при достатній їх вологості 3- 4 см, на важких суглинках – не більше 2 см.