Розділ «2.2. ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ»

Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву сарептської гірчиці 10-12 кг, а білої 15-16 кг/га. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчиці до 6-8 кг, білої – до 10-12 кг/га). Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4-5 см, на важких – не більше 3 см.

Догляд за посівами. Услід за сівбою гірчиці грунт коткують кільчастими котками. Якщо на посівах утвориться грунтова кірка, її знищують боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних сходів гірчиці краї посівів (шириною 20-25 м) обробляють 40%-им метафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на посівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом. У період бутонізації – початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують суспензією 30%- ого вофатоксу (1 кг препарату на 1 га).

Збирання. Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, бо насіння її при дозріванні швидко обсипається. Скошують у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20-25%, у нижній 55-60% стручків, насіння має вологість 35-40%. Висота зрізу при скошуванні 15-20 см.

Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3-4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10-11% в ранкові, вечірні та нічні години.

Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12%. Закінчують збирання в стислі строки – не більше 3-4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипанім насіння. Очищене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 10%.

2.2.3.10. Мак олійний

Господарське значення. За використанням культурний мак поділяють на олійний і опійний. Насіння олійного маку містить 46-56% висихаючої олії з йодним числом 131-143 та числом омилення 189-198, 20-25% протеїну, 19% вуглеводів, 5-7% золи і 6-10% клітковини. Макова олія, добута методом холодного пресування, тривалий час не гіркне, тому високо ціниться в харчовій, кондитерській та консервній промисловості. Олію, одержану методом екстрагування, використовують для виготовлення оліфи, високоякісних фарб (для живопису) та вищих сортів туалетного мила.

У кондитерській та хлібопекарській промисловості також використовують насіння маку. Алкалоїдів дозріле насіння не містить. В сухих коробочках міститься до 25 різних алкалоїдів. Головними з них є морфін, кодеїн, папаверин і наркотин, які використовують у медицині.

Макуха маку містить до 32% білка і є цінним концентрованим кормом для худоби, але згодовують її в невеликих кількостях, щоб не викликати сонливості у тварин.

Культурний мак був відомий європейцям, зокрема у Греції, ще за 5 віків до н. е., звідки через країни Малої Азії потрапив до Індії, Китаю. У нашій країні перші відомості про культуру маку належать до періоду Київської Русі XI ст.

Опійний мак поширений в азіатських країнах і використовується як сировина для виготовлення ліків.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Мак олійний (Papaver somniferum L.) належить до родини макових (Papaveraceae). Це однорічна трав'яниста рослина з прямостоячим стеблом заввишки 80 -150 см та великими листками і двостатевими квітками.

Насіння маку дуже дрібне (маса 1000 насінин 0,3-0,5 г). У коробочці його близько 4000 шт.

Вегетаційний період маку олійного 85-135 днів. Це рослина довгого світлового дня. Сходи з'являються через 12-15 днів після сівби, цвітіння настає на 50-65-ий день. Від запліднення до достигання коробочки минає 30-45 днів.

Мак олійний – холодостійка рослина. Насіння починає проростати при температурі 2-3°С, сходи витримують заморозки мінус 3-4°С. Сприятлива температура для росту вегетативної маси 15 °С, у період цвітіння – достигання насіння 20-25°С.

До грунтової вологи мак вибагливий. Насіння при набуханні й проростанні поглинає води у кількості 100-110% своєї сухої маси. Найбільшу потребу у воді виявляє у період цвітіння. Після цвітіння сприятлива для формування урожаю маку помірно суха й тепла погода.

Мак вибагливий до ґрунтів. Кращими для нього є легкі супіщані, суглинисті каштанові грунти й чорноземи, непридатними – солонці, піщані, важкі глинисті й заболочені грунти.

Запилюється мак здебільшого перехресно комахами, але спостерігаються і випадки самозапилення, коли пилок на приймочках маточки проростає до розкривання пелюсток.

Технологія вирощування. У сівозміні мак розміщують після удобрених озимих колосових культур, а також після просапних. Він високовимогливий до поживних речовин. При середніх врожаях насіння на одиницю врожаю мак виносить з грунту поживних речовин у кілька разів більше, ніж, наприклад, жито. Під основний обробіток грунту рекомендується вносити 20-25 т/га гною та фосфорно-калійне добриво з розрахунку 45-60 кг/га д. р. кожного елемента. Під передпосівну культивацію вносять 60 кг/га д. р. азоту, а під час сівби – суперфосфат у рядки (Р2О5 15-20 кг/га). Цей захід сприяє зміцненню сходів і доброму початковому росту кореневої системи маку, поліпшує стійкість рослин проти хвороб.

Основний обробіток ґрунту полягає у лущенні стерні на 6-8 см і оранці на 22-25 см, а при наявності багаторічних бур'янів на 25-30 см. Навесні при посірінні гребенів проводять боронування зябу, передпосівну культивацію на глибину 4-5 см з боронуванням, шлейфуванням і коткуванням, домагаючись доброго вирівнювання грунту.