Розділ «2.2. ТЕХНІЧНІ КУЛЬТУРИ»

До ґрунтів ярий ріпак не дуже вибагливий, але кращі врожаї дає на чорноземних і добре підготовлених опідзолених грунтах. Непридатні для нього легкі піщані та солонцюваті ґрунти. Він забирає з ґрунту багато поживних речовин, тому при внесенні добрив значно підвищує врожай.

Сорти ярого ріпаку, районовані в Україні: 71 30 КЛ, Белінда, Джеррі, Золар КЛ, Лунеді, ПР45Г73, Хіола 433, Хантер та ін.

Технологія вирощування. Кращі попередники ярого ріпаку – зернові колосові по пару, злако-бобові суміші на зелений корм, зернові бобові, кукурудза. Не слід висівати його після рослин родини капустяних. На попереднє поле ріпак можна повертати не раніше ніж через 4-5 років.

Удобрення. Ярий ріпак чутливий до органічних і мінеральних добрив. Гній (20-30 т/га) краще вносити під попередню культуру чи в пар. Під оранку пару чи зябу вносять фосфорні й калійні добрива по 40-60 кг д. р. на 1 га, азотні 60-90 кг/га навесні під передпосівну культивацію. Нарівні з повним мінеральним добривом (N60-90P40-60K40-60) на підзолистих ґрунтах слід вносити вапно, а на лісових і піщаних – сірку.

Обробіток ґрунту. Система основного обробітку ґрунту під ярий ріпак аналогічна тій, яку застосовують у відповідній грунтово- кліматичній зоні під ранні ярові культури. Після збирання попередника (колосових хлібів) ґрунт лущать, потім орють на глибину 20-22 см, а на засмічених багаторічними бур'янами полях здійснюють систему посиленого зяблевого обробітку з використанням гербіциду 2,4Д і глибоку оранку (25-30 см і більше), залежно від товщини гумусового шару. Для накопичення вологи взимку проводять снігозатримання. При поверхневому чи плоскорізному основному обробітку ґрунту із залишенням на зиму стерні навесні обов'язково застосовують гербіциди.

Навесні при фізичному достиганні Грунту на зораних полях зяб боронують у два сліди зубовими боронами, а на полях з поверхневим чи плоскорізним обробітком – голчастими боронами типу БИГ-3. Щоб сівба була високоякісною, дуже важливо вирівняти й добре розробити поверхню поля. Ефективне при цьому використання комбінованих агрегатів, які одночасно розпушують, вирівнюють і коткують грунт. Для передпосівної культивації культиватори обладнують плоскорізальними робочими органами, боронами та шлейфами. Глибина передпосівної культивації 5-6 см.

Під передпосівну культивацію, а краще одночасно з нею вносять азотні добрива (N60-90), а також гербіцид трефлан (0,8-1 кг/га д. р.).

Сівба. Висівати треба високоякісне насіння із схожістю не нижче 80-85%. Перед сівбою насіння протруюють ТМТД або іншими препаратами.

Ярий ріпак висівають рано, одночасно із сівбою ярих колосових культур. Запізнення з висіванням на 5-10 днів проти оптимального строку призводить до зниження врожаю насіння на 25-50%.

Сіють ріпак звичайним рядковим і широкорядним способами з міжряддям 45 см. Норма висіву насіння 9-12 кг, при широкорядному способі 6-8 кг/га. Глибина висівання 3-5 см. Після сівби поле коткують кільчастими котками.

Догляд за посівами. Для знищення бур'янів проводять боронування по сходах ріїїаку зубовими боронами у фазі 4-5 справжніх листків у другій половині дня, коли тургор рослин значно менший і вони менше пошкоджуються.

На широкорядних посівах проводять 2-3 розпушування на глибину 5-6 см, застосовуючи пристосування для охорони рослин від присипання грунтом.

Протягом усього періоду вегетації ярий ріпак пошкоджується багатьма шкідниками: хрестоцвіті блішки, ріпаковий трач, ріпаковий листогриз, квіткоїд та ін. З грибних захворювань ріпак часто уражується іржею і попелюхою. Боротьбу з цими шкідниками і хворобами проводять так само, як і на озимому ріпаку.

Збирання. Ярий ріпак збирають так само, як і озимий. Застосовують два способи збирання – пряме комбайнування і двофазний. Використовують зернові жатки та переобладнані зернові комбайни.

2.2.3.7. Суріпа

Господарське значення. В насінні суріпи міститься 33-42% слабковисихаючої олії, яка подібна до ріїїакової, але важче омилюється. Вміст ерукової кислоти знижує її смакові якості, тому для харчових цілей використовують рафіновану олію або олію низькоерукових сортів суріпи. Як технічну олію її використовують у миловарній, лакофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості. Макуху суріпи, яка містить до 40% повноцінного білка, згодовують тваринам малими дозами, бо в Ній містяться шкідливі для організму тварин глюкозиди. Для кормових цілей використовують також зелену масу озимих форм суріпи. Суріпа має значення як медоносна рослина. За своєчасної і якісної боротьби з бур'янами вона є добрим попередником ярих польових культур.

Суріпу здавна вирощують у країнах Європи, Північної та Південної Америки, Азії, Австралії. В Україні її сіють як олійну культуру й на зелений корм. За сприятливих умов озима суріпа дає врожай насіння 25-30 ц/га, зеленої маси 300-350 ц/га.

Морфобіологічні і екологічні особливості. В культурі поширені озима (Brassica rapa oleifera D. C.) та яра (Brassica campestris L.) форми суріпи. Належить до родини капустяних (Brassicaceae). Це однорічна перехреснозапильна трав'яниста рослина з дрібним кулястим, коричневим насінням, маса 1000 шт. якого становить 3-4 г.

В Україні більше поширена озима суріпа. Характерною особливістю її є утворення восени лежачої розетки листків. З настанням похолодання точка росту здатна втягуватись у грунт, завдяки чому підвищується зимостійкість рослин.

Суріпа – культура довгого дня, досить вибаглива до вологи, холодовитривала. Насіння починає проростати при 2-3°С тепла. Рослини відзначаються швидким темпом росту. Сім'ядолі набувають оптимального розміру протягом 1-2 діб, на 5-10-ий день після появи сходів формуються перш справжні листки. Через 30-35 днів утворюються розетки з 6-8 листків. Восени швидко ростуть корені і листки, у яких накопичуються запасні речовини, що дає змогу рослинам добре витримувати несприятливі умови зимово-весняного періоду й забезпечує високий темп їх росту (8-12 см за добу) після відновлення весняної вегетації.