Розділ «2.1.5. Зернові бобові культури»

Рис. 2.1.28. Чина: а – загальний вигляд: б – насіння: 1 – плоске, 2 – плоско-клиноподібне, 3 – клиноподібне

Районованими сортами чини в Україні є: Сподіванка та Попелюшка.

Технологія вирощування. Чину в сівозмінах слід висівати після озимих та просапних культур. В районах достатнього зволоження та посушливих при зрошенні її можна вирощувати на зелений корм як парозаймаючу культуру. Чина придатна і для післяжнивного вирощування.

Чина як бобова рослина є добрим попередником для багатьох сільськогосподарських культур.

Обробіток ґрунту під посіви чини залежить від її попередника, типу грунту, погодних умов. Практично його здійснюють так само, як і під інші ранні зернові культури.

Під основний обробіток ґрунту вносять фосфорні або фосфорно- калійні добрива в дозі 45-60 кг/га д. р., на бідних грунтах – повні добрива: 45-60 кг/га фосфору і калію під зяблеву оранку, 30 кг/га азоту – під передпосівну культивацію.

Сівба. Висівають висококондиційне насіння, яке перед сівбою протруюють фундазолом та азотфіксуючими препаратами.

У напівпосушливих та посушливих районах півдня чину сіють одночасно з ранніми зерновими культурами. У районах достатнього зволоження, особливо в холодну весну, чину доцільно висівати після сівби ранніх зернових, коли ґрунт трохи прогріється.

Сівбу проводять звичайним або вузькорядним способом, у посушливих районах при вирощуванні чини на насіння – широкорядним. Норма висіву залежить від крупності насіння, способу сівби і коливається від 0,8 – 1 млн/га схожих насінин на широкорядних посівах до 1,2 млн/га при звичайній рядковій сівбі (або відповідно 150-200 і 200- 250 кг/га). Глибина загортання насіння 6-8 см, на легких грунтах (і в посушливу весну) можна загортати його на 8-10 см.

Догляд за посівами полягає в коткуванні у разі нестачі вологи в грунті, знищенні бур'янів до- й післясходовими боронуваннями, розпушуванням міжрядь на широкорядних посівах і в боротьбі з хворобами та шкідниками із застосуванням пестицидів, рекомендованих для зернобобових культур.

Збирають чину роздільним способом при пожовтінні більшості бобів, скошуючи її на низькому зрізі, бо нижні боби в рослин розміщені на висоті 18-20 см.

Скошену чину підсушують у валках протягом 2-3 днів і обмолочують самохідним комбайном при зменшених обертах барабана (500- 600 об./хв), щоб запобігти подрібненню насіння. Після обмолоту його очищують і при потребі підсушують. Зберігають насіння вологістю 14- 15 %.

2.1.5.7. Кормові боби

Господарське значення. Боби (Faba vulgaris L.) – одна з давніх культур світового землеробства. У нашій країні їх вирощують переважно як кормову культуру. На корм використовують зерно, зелену масу, силос і солому. Зерно, яке містить 25-35% білка, до 54% вуглеводів, 1,5% жиру, близько 3,5% мінеральних речовин, вітаміни А, В та інші, є високопоживним концентрованим кормом, в 100 кг якого міститься 129 корм. од. і 28,4 кг перетравного протеїну. Воно є цінним компонентом у виробництві комбікормів. Досить багата на білок зелена маса бобів, у якій на одну кормову одиницю (в 100 кг-16 корм, од.) припадає понад 130 г перетравного протеїну, що дає змогу використовувати боби як важливий компонент силосу кукурудзи.

Боби вирощують також як харчову рослину. Зерно їх вживають у їжу у вареному вигляді, готуючи з нього салати, вінегрети, соуси, супи, холодні закуски.

Боби мають агротехнічне значення: їх використовують при вирощуванні овочевих культур як кулісні рослини, а в садівництві – як зелене добриво. Боби – цінна медоносна рослина.

У світовому землеробстві боби були відомі за 2 тис. років до н. е. Народи Давніх Єгипту, Греції, Риму вирощували їх і використовували для харчування. В нашій країні вони з'явилися у VI – VIII ст.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Боби – Vicia faba L. (Vaba vulgaris Moench) – однорічна рослина 60-170 см заввишки (рис. 2.1.29). Походять із Середземномор'я. Розрізняють три різновиди: дрібнонасінні (маса 1000 зерен 200-450 г) високорослі, середньо- і пізньостиглі (105-140 днів); середньонасінні (маса 1000 зерен 500-700 г) середньо- і пізньостиглі (110-140 днів); крупнонасінні (насіння плоске, маса 1000 зерен 800-1300 г) скоростиглі (95-105 днів).

Кормові боби невибагливі до тепла. Насіння їх проростає при температурі грунту 3-4°С, а молоді сходи витримують весняні заморозки до мінус 3-5°С і гинуть лише при температурі мінус 6-7°С. У період вегетації боби нормально розвиваються при 15-18°С. Температура вище 30°С пригнічує рослини.

При вирощуванні бобів на насіння, особливо пізньостиглих сортів, треба враховувати, що у фазі зелених бобів рослини ушкоджуються осінніми заморозками, внаслідок чого може утворюватись морозобійне зерно з низькими товарними й посівними якостями.