Розділ «2.1.4. Кукурудза, сорго і круп'яні культури»

Під основний обробіток грунту вносять мінеральні добрива з розрахунку N45-60P45-60K45-60, на чорноземах віддають перевагу фосфорним добривам, на каштанових – азотно-фосфорним (калійні нерідко виключають). Сорго на зелений корм не рекомендується удобрювати підвищеними нормами азотних добрив, які сприяють накопиченню в зеленій масі отруйних ціанистих сполук. Під час сівби сорго в рядки вносять гранульований суперфосфат (Р10), а на бідних грунтах – повне мінеральне добриво (N10P10K10). Вирощуючи сорго на зелений корм з дво-триразовим скошуванням, після кожного разу посіви при потребі підживлюють і вносять мінеральні добрива в парному чи потрійному поєднанні елементів живлення, залежно від типу ґрунту, в дозі N30P30K30.

Сіють сорго кондиційним протруєним насінням, обробляючи його байтаном (2 кг/т) або вітаваксом 200 (2 кг/т) за препаратом, коли грунт на глибині 5 см прогріється до 12-14°С.

Зернове сорго сіють пунктирним або широкорядним способом (з шириною міжрядь 70 см); цукрове (на зелений корм) – широкорядним з шириною міжрядь 42 см; на сіно – звичайним рядковим способом, а на силос – разом з кукурудзою за схемою: 2 рядки сорго – 4 рядки кукурудзи або, навпаки, 4 рядки сорго – 2 рядки кукурудзи чи 3 рядки сорго – 3 рядки кукурудзи.

Норма висіву за звичайної рядкової сівби становить 18-22 кг/га; пунктирної або широкорядної (70 см) 10-15 кг/га; на зелений корм при комбінованій сівбі з міжряд дями 45 см – 15-20 кг/га.

Глибина загортання насіння 3-5 см, на легких ґрунтах у посушливу весну 6-8 см.

Після сівби поле звичайно коткують кільчасто-шпоровими котками, що підвищує дружність проростання насіння, а до з'явлення сходів площу боронують середніми боронами і при з'явленні на рослинах 3-5 листків обробляють посіви гербіцидами – агритоксом (0,7- 1,7 кг/га) або 2М-4Х (0,5-1,1 кг/га за препаратом). На широкорядних посівах приблизно через тиждень після застосування гербіцидів розпушують ґрунт у міжряддях на глибину 15 см, а коли рослини досягнуть висоти 20-23 см – на глибину 6-8 см. Через 2-3 тижні грунт у міжряддях ще раз обробляють.

Сорго на силос, монокорм або для виготовлення гранул збирають на початку воскової стиглості зерна силосозбиральними комбайнами; При вирощуванні пізньостиглих сортів сорго на зерно бажано провести десикацію посівів, обприскуючи їх дихлоратом магнію (40 кг препарату у 400 л води на 1 га) за 10-14 днів до збирання. Це прискорює достигання сорго.

Зернове сорго стійке проти обсипання, тому збирають його звичайно при досягненні повної стиглості зерна однофазним способом зерновими комбайнами із зменшенням числа обертів барабана до 500- 600 за 1 хв. Якщо в період збирання вологість зерна перевищує 20%, застосовують двофазне збирання: сорго скошують жатками у валки і після їх просихання обмолочують комбайнами з підбирачами ППТ-3,0.

Після обмолоту сорго визначають вологість зерна. Якщо вона вища 18-20%, його обов'язково досушують на сонці або у спеціальних сушарках при температурі 35-40°С протягом 40-45 хв. Бездосушування вологе зерно через кілька годин самозігрівається і різко втрачає технологічні та посівні якості.

Віничне сорго збирають звичайно вручну, зрізуючи верхню частину рослин 60-70 см завдовжки на початку воскової стиглості зерна, коли стебла ще зеленуваті. Зерно з волотей вичісують спеціальними гребінцями, а вичесану сировину сортують, досушують та відправляють для виготовлення віників, щіток. Залишені нижні частини стебел скошують косарками.

Сорго на зелений корм слід збирати на початку викидання рослинами волотей – поки стебла не огрубіли. При використанні на корм отави сорго його скошують косарками з висотою зрізу 10-12 см.

Згодовують зелену масу після її 3-4-годинного пров'ялювання, що убезпечує тварин від можливого отруєння ціанистими сполуками.

2.1.4.3. Рис

Господарське значення. Рис у сучаному світовому землеробстві є основною продовольчою культурою, продукцією якої харчується приблизно половина людей земної кулі, які проживають переважно у таких густонаселених країнах Південно-Східної Азії, як Китай, Індія, Пакистан, Індонезія, Японія та ін.

Світове виробництво рису в сезоні 2012-2013 досягнуло рекордної позначки в 466,5 млн. т. Рекордне виробництво є результатом розширення посівних площ. Площа вирощування рису в світі зросла майже на 1 млн. га в порівнянні з сезоном 2011 і зараз є рекордною (159,8 млн. га).

В якості харчового продукту рис використовується у вигляді крупи, яка містять до 75% вуглеводів, 88% крохмалю, до 7,7% білків, до 0,5% цукру, 1% олії, вітаміни В1, В2, PP. Рисова крупа відзначається низьким вмістом клітковини – всього 0,3%, тому добре засвоюється організмом людини і є дієтичним продуктом харчування. Хворим рекомендується вживати рисовий відвар, який має цілющі властивості.

Відходи від переробки рису на крупу у вигляді борошна із- вмістом до 14% білка використовують як концентрований корм у тваринництві.

З рисового борошна і зародків зерна виробляють різні фармацевтичні препарати (фітин та ін.), вітаміни. Зародки, крім того, є сировиною для виробництва олії, яку використовують у миловарінні, для виготовлення свічок. З битого зерна виробляють крохмаль, спирт, рисову пудру.

Велике значення має рисова солома, з якої виробляють високоякісний папір, картон, мішковину, різні побутові вироби – міцні елегантні капелюхи, жіночі сумки тощо. Кормові якості рисової соломи і полови невисокі.

Історія культури. Аналіз світової літератури свідчить, що місце окультурювання рису – Південно-Східна Азія. М.І. Вавилов вважав, що культура рису походить із південно-азійського тропічного регіону, у тому числі Індостанський півострів і наближені до нього частини Індокитаю та Сіаму. Інші дослідники вважали, що місцем прийняття рису в культуру є схили Гімалаїв, північна територія від Індії до тихоокеанського узбережжя, у тому числі В'єтнам і Китай.