Розділ «2.1.4. Кукурудза, сорго і круп'яні культури»

Обробіток фунту передбачає насамперед поліпшення його аерації, знищення бур'янів, вирівнювання поверхні поля.

При розміщенні рису по багаторічних травах після їх остаточного укосу обробляють пласти важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину 10-12 см у два сліди, після чого проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 27-30 см.

Зяблеву оранку з попереднім лущенням стерні дисковими лущильниками здійснюють при розміщенні рису після рису, зайнятого пару на глибину 20-22 см.

На полях, сильно засмічених бульбокомишем, очеретом, рогозом, сусаком зонтикоподібним орють мілко – на 12-14 см, що сприяє доброму проморожуванню й просушуванню грунту та загибелі бур'янів. Мілку оранку (18-20 см) проводять також на солонцюватих грунтах.

Весняна підготовка грунту залежить від попередника та фізичного стану грунту.

У господарствах, які залишають люцерну на зелену масу за рахунок весняного відростання, після її використання в другій–третій декадах квітня здійснюють поверхневий обробіток пласта важкими дисковими боронами БДТ-7 у два сліди із загортанням рослинних решток на глибину 10-12 см і вирівнювання поля планувальниками Д-719, ПА-4. Перед сівбою рису вносять мінеральні добрива, заробляють їх фрезерним культиватором КФГ-3,6-01 на глибину 6-8 см і поле ущільнюють важкими гладенькими котками.

Ділянки, забур'янені бульбокомишем, рогозом та зорані восени на глибину 12-14 см, навесні боронують з видаленням кореневищ, після чого орють на 22-25 см, а перед сівбою вирівнюють вирівнювачем в агрегаті з котками.

Весняний обробіток ґрунту, зораного восени на повну глибину, починають з боронування, яке запобігає підняттю солей до поверхні, після чого вносять добрива розкидачами РУМ-8 та загортають їх чизель-культиваторами ЧКУ-4 або культиваторами-фрезами КФГ-3,6-01. До початку сівби поле вирівнюють вирівнювачами в агрегаті з котками.

Чеки, які запливали, за 7-8 днів до сівби рису переорюють на глибину 16-18 см плугами ПН-4-35 в агрегаті з котком.

Навесні на рисових полях проводять також ремонтно-відновлювальне планування (зрізують підвищення та засипають пониження скреперами) та експлуатаційне планування планувальником П-4, яким вирівнюють гребені, подрібнюють грудки землі.

Удобрення. Коренева система рису відзначається недостатньою біологічною активністю, тому він дуже добре реагує на внесення добрив. В умовах затоплення рис особливо вибагливий до азоту. Це зумовлено тим, що в ґрунті під водою пригнічуються процеси нітрифікації, а внесені азотні добрива вимиваються в нижні шари грунту, внаслідок чого рослини недостатньо забезпечуються азотом.

У період вегетації найбільшими є потреби рису в азоті при появі сходів, формуванні генеративних органів та під час наливання зерна. Найкраще забезпечується рис азотом, коли азотні добрива на запланований урожай вносити роздрібнено (у три строки): 50-70% в основне удобрення, 30-50% у підживлення у фазі повних сходів (2-3 листки) та на початку кущення (4-5 листків), яке здійснюють з літаків АН-2. При вирощуванні рису по люцерні потреба в азотному підживлення відпадає.

Фосфор і калій рис інтенсивно засвоює у період кущення – цвітіння, тому фосфорні і калійні добрива повністю вносять восени або в підживлення у фазі кущення.

Органічні добрива застосовують звичайно при висіванні рису після рису. Вносять їх на початку весни у нормі 40-60 т/га розкидачами РУН-15Б, ПРТ-10 і заробляють у ірунт важкими дисковими боронами БДТ-4. Найвищого ефекту досягають при одночасному внесенні органічних і мінеральних добрив.

В Китаї, Індії, Південно-Східній Азії, Африці, Південній Європі, СІЛА, Латинській Америці використовують як зелене добриво азоллу (Azolla). В Італії найбільш придатними виявилися клони виду Azolla foliculoides. Ця рослина має унікальну властивість концентрувати калій. Вона поглинає з води слідові кількості цього елемента (0,00010,0005% в перерахунку на KjO). Тому цю рослину розглядають як потенційне джерело калію при традиційній технології вирощування рису без застосування хімічних добрив.

Найдоцільніше застосовувати органічні й мінеральні добрива з розрахунку на заплановану урожайність рису.

Орієнтовні норми добрив під рис залежно від попередників становлять: при розміщенні рису по пласту люцерни – по 80 кг/га азоту й фосфору та 60 кг/га калію в основне удобрення; по обороту пласта – по 60-80 кг/га азоту і 60-90 кг/га фосфору і калію в основне удобрення та по 40 кг/га азоту по сходах і у фазу кущення; при розміщенні рису два роки підряд – по 90 кг/га азоту, фосфору і калію в основне удобрення і по 30 кг/га азоту по сходах і у фазу кущення; при сівбі рису у меліорованому полі – по 90 кг/га азоту, фосфору і калію в основне удобрення та по 40 кг/га азоту по сходах і на початку кущення.

Сівба. Для сівби використовують добре виповнене, ваговите кондиційне насіння, очищене від бур'янів та інших домішок. Для підвищення енергії проростання і польової схожості доцільно провести повітряно-теплове обігрівання насіння протягом 5-6 днів або замочування у воді при температурі 18-20°С (2-3 доби) з наступним просушуванням.

Для знищення збудників хвороб насіння завчасно (не пізніше 1-2 декади березня) протруюють на машинах ПС-10, "Мобітокс" гранозаном (2 кг/т) з додаванням 10 л/т води і одного з плівкоутворювачів – полівінілового спирту (ПВС) (0,5 кг/т) або NaKMЦ (0,2 кг/т), які сприяють кращому прилипанню до насіння препарату-протруювача. За 6-7 днів до сівби не протруєне завчасно насіння протруюють фундазолом та плівкоутворювачами. Раніше обробляти насіння фундазолом не можна, бо знижується його схожість.

Одночасно з протруюванням, пророщуванням слід обробити насіння одним з ефективних на даній ґрунтовій відміні мікроелементів – міддю, магнієм, кобальтом, молібденом у дозі 500 г/т.