підвищення тону – В вирій. Летючи
підвищення тону – Голосно. Курличуть
підвищення тону – Журавлів. Ключі
Вдих
зниження тону – Все. Що зеленіло.
Зниження тону – В'яне. У мира.
Зниження тону – У мира. Безслідно.
Зниження тону – Та воно. Й пора.
Варто пояснити методичну важливість цієї вправи. Якщо наспівний тон дозволяє краще чути роботу резонаторів і розвиває поєднання слуху-голосу, то розмовний тон ці ж якості розвиває вже на матеріалі слова, подібного до слів у розмовній мові. Різниця полягає в тому, що наспівність дає акустичний розвиток вібрації, а в розмові звичайній ці вібрації голосних не встигають розвиватись, бо голосні не так довго звучать.
Відчувши звучання голосу на фонемах наспівних, легше перенести всі якості звуку на голосні в словах. До того ж, виробляється психологічна здатність сприймати слово як структуру звукових фонем. Студент починає чути звуки, з яких складене слово. Ця здатність не розвинеться на злитому проговорюванні фрази в контексті спілкування діалогічною чи монологічною мовою.
Завдання – виробити стале звучання впродовж усієї фрази.
(3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „(2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем“ на сторінці 7. Приємного читання.
