Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія

Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання

прийомі на навчання за спеціальністю "диктор, ведучий телепрограм".

Читання віршованих і прозаїчних творів, виконання вправ на пластичну природність, творчу фантазію, уміння спілкуватись – обов'язкові складники попереднього творчого відбору.

Не буде зайвим ознайомлення відбіркової комісії зі зразками можливої журналістської, літературної діяльності абітурієнтів, зразками їхньої мистецької творчості. Це дасть змогу краще визначити майбутнє спрямування молодих людей, одразу орієнтувати на набуття певної екранної спеціалізації, зокрема – спрямування на подальшу діяльність як диктора, ведучого-журналіста, ведучого-шоумена.

Але вже все позаду і щасливий студент одного з університетів починає вчитись обраному фаху. Здебільшого, це ще не майстерність телеведучого, а професія з довгою назвою: "Кіно-, телемистецтво".

У більшості університетів, які навчають цієї професії, на першому, а то й на другому курсі не існує розподілу на певні її фахи. Спільне навчання починають не тільки студенти, які надалі можуть стати дикторами чи ведучими телепрограм, але й режисерами, сценаристами, операторами кіно і телебачення.

Цей час дається для того, аби молоді люди остаточно визначились зі своїми вподобаннями, проявили певне обдарування, оволоділи навичками спільної праці, набули знань із тих базових дисциплін, які в рівній мірі потрібні в кожній з вищеназваних професій.

Окрім того, і майбутні режисери, сценаристи, оператори повинні мати чітке уявлення про якісні параметри екранних виступів, екранної мови. Майбутні автори телепрограмм повинні враховувати ці особливості в написанні текстів, композиційній організації екранної драматургії; режисери – уміти повноцінно працювати з ведучими під час записів і трансляцій; оператори – мати елементарні критерії якості екранних виступів, які вони могли б контролювати під час подієвих репортажних зйомок за відсутності режисера чи редактора.

Цікаве запитання: "А чому майбутні телеведучі повинні вивчати режисуру, драматургію та основи операторської майстерності?"

Про першу причину – необхідність самовизначення – ми вже згадували. Також дуже важливо з перших кроків творчого навчання набути навичок колективної праці; розвинути в собі творчу фантазію, невіддільну від екранного фаху; набути хоча б первинний досвід змістовної уяви драматургічних творів у зорових, пластичних образах; оволодіти навичками монтажного мислення, яке є загальним принципом драматургічної побудови екранних творів.

Окрім того, слід розуміти, що навіть при здобутті освіти за певним фахом не може бути повної гарантії самореалізації саме в цьому напрямку.

Телебачення – не просто складний творчо-виробничий механізм, а механізм, у якому багато що залежить від суб'єктивних смаків керівників усіх рівнів, політики певного каналу, його змістовного наповнення, обсягів того чи іншого тематичного мовлення.

І людина з дипломом фахівця з кіно-, телемистецтва може надалі знадобитися зовсім в іншій, ніж мріялось, якості. Крім того, ведучий дуже часто опиняється в ролі організатора певної програми, творчо співпрацює з оператором під час вуличних опитувань, репортажних та інших оперативних зйомок тощо.

Певні режисерські навички та знання технології зйомок, монтажу й озвучування телевізійної програми також конче необхідні для роботи над власними навчальними екранними роботами.

Інша справа – у якому обсязі слід оволодівати режисерською майстерністю. Саме тому в програмі вищих навчальних закладів існує певний рівневий поділ "режисерських" та "операторських" дисциплін. Їх перший рівень, який викладається на першому курсі, саме й називається "Основи режисури". На другому курсі зазвичай вивчається предмет "Кінотелережисура" – теж як практично-теоретична дисципліна, пов'язана зі створенням власних екранних робіт.

Однак є ще один предмет, котрий являє собою загальний вступ до оволодіння будь-яким екранним фахом. Він має назву "Вступ до спеціальності" і вивчається протягом першого семестру.

На цьому етапі немає потреби чіткого визначення майбутньої творчої спеціалізації студентів, адже вони приходять до ВНЗ здебільшого з нечітким, а трй викривленим розумінням власного обдарування, подальшої професійної орієнтації.

Слід розкрити для них загальні питання подальшого навчання і перспектив, а саме: що являють собою сучасний кінематограф і телебачення, їх творчо-виробничі структури, естетичні та ідеологічні чинники, перспективи розвитку.

Важливо розповісти студентам про сутність різних екранних професій, про їх привабливі й негативні боки, про інші сфери застосування цих професій.

Треба розповісти про навчальні предмети, які будуть опановуватись під час навчання, про їх значення для подальшого творчого формування.

У курсі "Вступ до спеціальності", безумовно, слід розповісти про сутність і ознаки екранних видовищ, їхнє історико-соціальне й філософсько-культурне походження, попередньо ознайомити з базовою термінологією екранної творчості, визначити її об'єкт, предмет, матеріал, мету, значення для функціонування й подальшого розвитку суспільства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Майстерність телевізійного ведучого як навчальна дисципліна та методика її викладання» автора Безручко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ I. Творчість телевізійного ведучого як професія
  • Розділ II. Розвиток первинних професійних навичок з майстерності телевізійного ведучого

  • Тема 1: Дихання та голос

  • Тема 2. Орфоепія

  • Тема 5. Логіка

  • Тема 6. Звук і тембр

  • Тема 7. Техніка мовлення

  • Тема 8. "Специфіка мовлення в театрі, на радіо і телебаченні"

  • Розділ III. Опанування майстерності в різних екранних жанрах

  • Тема 11. Культура пластичного екранного образу

  • Основні жанри телевізійної журналістики

  • Особливості роботи ведучого в розважальних телевізійних програмах

  • Розділ IV. Телевізійний виступ як творчість і технологія

  • Тема 13. Позавербальні засоби виразності – засоби спілкування телевізійного ведучого

  • Невербальні засоби спілкування

  • Види невербальних засобів спілкування

  • Ритмічні жести

  • Зображувальні жести

  • Захист

  • Підозра і прихованість

  • Тема 14. Поняття стилю ведучого, взаємозалежність стилю ведучого й телевізійної програми

  • Тема 15. Етикет мовно-пластичної поведінки в кадрі

  • Тема 16. Основи віршознавства

  • Тема 18. Імпровізаційна словесна дія на основі наперед заданого тексту

  • Розділ V. Вправи для поліпшення мовного апарату телевізійного ведучого

  • Вправи на укріплення м'язів видиху (повторювати 4-6 разів, темп вільний, видих фіксований)

  • Вправи для голосу

  • (1). Вправи для розвитку м'язів м'якого піднебіння і глотки (повтор 4-6 разів)

  • (2). Вправи, які виконуються на фонемах [Μ] [Н] [Л] і при підключенні голосних фонем

  • (3). Вправа на розвиток довжини видиху при звуковому навантаженні

  • Вправи на силу звуку

  • Вправи для розвитку дикції

  • (2). Артикуляційна гімнастика для губ

  • (3). Артикуляційна гімнастика для щелеп

  • (4). Артикуляційна гімнастика для голосних

  • Ігрові етюди

  • Вправа "Напруження-розслаблення"

  • Вправа "Передача звуку"

  • Вправа "Включення звучання"

  • Розділ VI. Вправи для поліпшення дикції

  • Текст лігурійської скоромовки

  • Розділ VII. Методичне забезпечення кваліфікаційних робіт з майстерності диктора, телевізійного ведучого

  • Види і жанри курсових робіт

  • Літературний сценарій курсової роботи

  • Випускна кваліфікаційна робота

  • Види і жанри випускних кваліфікаційних робіт

  • Монтажний сценарій випускної кваліфікаційної роботи

  • Титульний лист розкадровки випускної кваліфікаційної роботи

  • Перелік знімальної групи випускної кваліфікаційної роботи

  • Схема написання відгуку художнього керівника на випускну кваліфікаційну роботу

  • Схема написання зовнішньої рецензії на випускну кваліфікаційну роботу

  • Висновки