Розділ «Висновки»

Журналісти України мають удосконалювати процес саморегулювання ЗМІ. Для виживання і всебічної незалежності необхідна консолідація незалежних видань. Спільними зусиллями молена зробити чимало істотно вирішального для утвердження справжньої свободи слова в гідному перед цілим світом українському варіанті.

Журналісти незалежних мас-медіа зацікавлені в тому, щоб їх незалежність гарантувалась державою лише законами. Однак і в самій системі ЗМІ мають бути незалежні організації саморегулювання, орієнтовані на дотримання норм преси, радіо, телебачення, а також комплексно і конкретно, постатейно зафіксовані вимоги у національному Кодексі журналістської етики.

Морально-етичні проблеми преси треба розглядати як па державному, так і на міжнародному рівнях, тому що вони стосуються захисту свободи слова, інтересів національних меншин, підростаючого покоління, української мови, гарантування інформаційної безпеки України як окремої держави, так і світової спільноти.

Системна трансформація суспільства охопила матеріальне, ідейне, духовне життя і, звичайно, пресу, як його підструктуру. Трансформація суспільства виливає на моральність преси і навпаки. За умов конкуренції, збереження видання деякі журналісти ігнорують журналістські стичні норми. Дослідження текстів українських видань виявили морально-правові відхилення, що загрожують не тільки моральному здоров'ю народу України, а й свободі слова, побудові громадянського суспільства. Матеріали з порушеннями журналістських стичних вимог перекручують, знецінюють високі моральні цінності, виплекані віками, популяризують ненависть та розпусту як невід'ємну частину нашого життя, виливаючи на підсвідомість, ламають волю, дух народу, формують моральний нігілізм. Це виявляється в запереченні вічних моральних цінностей — ідеалів чесності, добра, справедливості, порядності, що завжди рятували людство від морального краху. /Дослідження виявили один з найважчих наслідків девіантності моралі преси — тенденцію до примітивізації, невибагливої, неякісної, бульварної, жовтої преси, що задовольняє розбещені вподобання, низькі інстинкти, спрощує духовний світ людини. Прикро, що серед періодики України є видання, які за свою модель взяли такі моральні цінності. У журналістів під впливом функціональних змін такі категорії трансформуються в спосіб мислення, мотивацію діяльності та поведінки. По суспільне, людське благо, а часто інтереси власної, групової, сімейної вигоди керують журналістом. Змінились критерії оцінок, з'явились містичні тенденції, навіювання страху, невизначеності, окреслився стиль, розв'язний, зухвалий, що особливо розбещує підступністю впливу на підсвідомість. У деяких журналістів після зняття заборон на плюралізм думок домінує безвідповідальність за обнародуваний матеріал та його вплив на аудиторію, втрата самоконтролю за дотриманням стичних і правових норм. З одного боку, цс резонансна реакція на суспільні зміни, з іншого — наслідок зруйнування системи підвищення кваліфікації журналістів, браку фахової освіти у багатьох творчих працівників, незнання функцій, видів сучасних ЗМІ, ролі та впливу, політології ЗМІ, журналістських стичних, правових норм. Як наслідок — порушення соціальних норм, аморальний вплив па аудиторію.

"Журналіст відповідає за духовне життя людей. Протиставляти почуття своєї відповідальності перед людьми бажанню залишатися самим собою, по суті, значить протиставляти себе людям, — наголошував професор А.З. Москаленко. — У журналістській роботі найбільший тягар відповідальності легший, ніж тягар безвідповідальності. Від першого, буває, втомлюються, від іншого — духовно вмирають".

Таким чином, моральна, етична основа є найголовнішим питанням у житті суспільства і коленої людини зокрема. Саме професіоналізм, дотримання журналістської етики стає гаслом доби па сучасному етапі.

Якщо це питання буде вирішено для коленого українського громадянина, воно буде вирішено для всієї України. Якщо кожен усвідомить для самого себе, що є найголовнішим у його житті, і порівняє це своє усвідомлення із суспільними інтересами, християнськими засадами, тоді величезна кількість сучасних проблем буде вирішена.

У цьому світі суперечностей має бути все-таки вища об'єднувальна для журналістики сила, інакше журналістика зникне як цілісне явище. Незалежно від того, яку партію або якого кандидата на виборах підтримує видання, напевно, журналісти повинні сповідувати вищі за партійні інтереси загальнолюдські принципи суспільного життя — бути об'єктивними, правдивими, високоморальними, служити правді. Хотілося б, аби журналістика нікому не служила, була незалежною, стала б певним аналітиком суспільного розвитку, була між народом і владою, мала об'єктивний погляд, щоб на неї ніхто не тиснув: ні влада, ні громада. Журналістика має бути попереду маси, іноді вона повинна бути поводирем для суспільства, бо не кожна людина може, зрештою, аналізувати суспільні процеси, використовувати певну систему знань, набутий поколіннями досвід, щоб прийняти розумне рішення. Журналісти повинні бути лікарями суспільства й об'єктивно дивитися на владу і громаду. Ані справжня свобода слова, ані справлене вільне демократичне суспільство неможливі без копіткої духовної праці над собою кожного громадянина країни.

Первинним критерієм моральності, узагальнюючим моральним принципом, загальною основою наявних норм у демократичній державі є гуманізм, адресований одній людині й усім людям водночас. Справжні цінності можуть домінувати лише в журналістів, які с особистостями і яких можна характеризувати як людей духу, честі та слова. Журналіст постійно робить вибір між добром і злом, як і кожна людина. Л чи захоче ця людина жити за правилами, законами, чи хоча б звертатиме увагу па цей довгоочікуваний кодифікований Кодекс професійної стики? І хто може примусити журналіста як людину ставити па перше місце у своему житті не гроші, а правду, сумління? Про відсутність сумління у суспільстві свідчать багато сучасних ЗМІ. "Заради чого я маю бути гуманним, чому я маю любити людей?" — запитає самого себе журналіст і раптом може не знайти у своїй душі відповіді. Чому нам близький В. Шекспір? Тому що час, у який він жив, — це наш страшний час, наш "великий перелом", наша "перебудова", наш перехід до епохи первісного нагромадження.

Отже, журналістська діяльність як найвищий рівень суспільної діяльності потребує найвищого рівня знань і мислення. Утвердження основоположних засад християнства в журналістиці дасть підстави вважати її критерієм суспільного поступу. Якщо ми не хочемо повернутися до тоталітарного суспільства, то повинні орієнтуватися на християнсько-гуманістичні моральні ідеї, а преса, радіо і телебачення — зробити свій внесок у формування нової гуманістичної цивілізації.

Нині настає час, коли визначальними для людини зокрема й людства взагалі повинні стати цінності стичні, бо від цього залежить саме виживання земної цивілізації. Повинні, але цього може й не статися: все залежить від нинішнього нашого вибору. Людина відрізняється від янгола тим, що здатна обирати як добро, так і зло.

Сфера моральності — це не тільки проблеми обов'язку, свободи, відповідальності, це також глибокий і неповторний світ суб'єктивних пережинань, ідеалів та прагнень, невичерпної діалектики людської душі. Це одвічні питання добра й зла, сенсу життя й ставлення до смерті, честі й гідності людини, сорому й совісті, любові й співчуття, які людина ставить самій собі. Справа журналістів — поставити ці запитання собі й вирішити, що головне в їхньому житті. Справа ЗМІ — поставити ці запитання читачам, слухачам, глядачам чи нагадати, щоб люди поставили ці запитання собі, наштовхнути на роздуми та рішення, які люди мають прийняти у своєму житті. Лише тоді можуть статися суттєві зміни і в політиці, і в законодавстві країни, і в засобах масової інформації, й у всіх сферах суспільного життя.

Становище в сучасному посттоталітарному суспільстві робить зазначену роль етики досить актуальною. Звичайно, становлення демократії залежить певною мірою від досконалої правової основи, але не правом єдиним живі людська культура і цивілізація, і відомий принцип права "що не заборонено, те дозволено" не може бути єдиним механізмом налагодження людських стосунків у вільному демократичному суспільстві і в суспільстві, яке прагне стати таким. Саме свобода висуває найвищі вимоги до людського сумління і відповідальності, а отже, робить надто кричущим їх нестачу.

Найбільш традиційним і відповідним філософській специфіці стики є її вплив на духовний світ самої людської особистості. Справді, етика — не моралізаторство і не читання моралі; наївно вважати, що ознайомлення з нею зробить погану людину хорошою. Реальна орієнтація на позитивні моральні цінності зумовлюється передусім не пропагандою етичних знань, а загальним станом культури і власним рішенням, власними вольовими зусиллями людей, для яких нестерпно принижувати власну гідність, скніти в бездуховності. До цього має закликати преса.