Розділ «Висновки»

3. Встановити поетапний порядок розгляду справ. Доцільно спочатку вирішувати питання щодо достовірності або недостоверности інформації. У разі визнання інформації недостовірною — вирішувати питання про її спростування та доцільність встановлення розміру моральної шкоди. Такий порядок сприятиме зростанню укладання мирових угод після першого етапу судового розгляду.

4. Якнайшвидше розглянути і затвердити Закон України "Про свободу масової комунікації", в якому демократично трактувати свободу преси, радіо, телебачення, інформагентств, відео, кінодокументалістики, комп'ютерних засобів, обмежити втручання дерлеави в їх діяльність, законодавчо закріпити політику роздержавлення преси. Розділ 13 Конституції України передбачає внесення змін до Основного закону. Зважаючи нате, що права і свободи ЗМІ, закріплені Конституцією уст. 34, не є вичерпними, доцільно на черговій сесії Верховної Ради України обговорити цс питання.

5. Доопрацювати та внести на розгляд парламенту проект концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України та проект закону про радіочастотний ресурс України.

6. Одним із напрямів удосконалення системи інформаційного законодавства України має стати розроблення Кабінетом Міністрів України Інформаційного кодексу України, що дасть змогу розв'язати проблему подолання суперечностей у законодавчих і нормативно-правових актах та їхньої систематизації. На підставі ст. 85 та 92 Конституції України урядові слід невідкладно підготувати концептуальні засади та стратегію здійснення інформаційної політики в Україні.

7. Основоположні закони у сфері забезпечення свободи слова та функціонування ЗМІ було прийнято у першій половині 90-х років. Окремі їхні положення застаріли або містять певні неузгодженості й потребують уточнення. Це стосується, зокрема, чіткого визначений понять "національний інформаційний виробник", "національний інформаційний продукт", "державне замовлення", "інформаційна експансія", а також попередження монополізації інформаційних ринків.

8. Доцільно створити Національну раду у справах преси, а також окремо Раду для радіомовлення і телебачення як небюджетні, добровільні громадські організації, до яких би увійшли представники громадськості, журналісти, а очолив би голова з юридичною освітою, досвідом судді у Верховному Суді України, що є запорукою законності й справедливості прийняття рішень. Національна рада з преси могла б фінансуватися редакціями газет пропорційно до тиражу, а також за рахунок штрафів, накладених на редакції і журналістів за порушення деонтологічних норм.

9. Необхідний кодифікований моральний Кодекс, що постатейно визначив би моральний злочин і покарання за нього, заборонив би маніпулювання громадською думкою, визнав нерівність депутатів Верховної Ради і громадян України перед законом як аморальне явище, захистив дітей і молодь від згубного впливу патогенних текстів, зображення насильства, жорстокості та розпусти. Потрібен указ Президента, який ліквідував би нерівність перед законом державної, комерційної, незалежної преси, що не відповідає вимогам громадянського суспільства.

10. Необхідно відродити мораль суспільства на християнських засадах, християнському гуманізмі, виховувати та вчити, оспівувати моральні чесноти й доводити огидність лицемірства, брехні та зради, все те, що мас одну спільну назву, — гріх.

Порівняння фахівцями українського законодавства зі ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини свідчить і про інші вади нормативно-правових актів України з питань свободи слова та інформаційної діяльності.

Щодо проблеми високоякісної професійної журналістики, її етики та свободи, то досягаються ці високі стандарти завдяки все-таки саморегулюванню професії. Про цс, до речі, йдеться в Резолюції № 1003 про журналістську етику, яка була прийнята Парламентською Асамблеєю Ради Європи в 1993 р. У ній передбачалася необхідність створення засобами масової інформації органів саморегуляції, проведения межі між новинами і судженням про них, перевірки істинної інформації, що передається .

Ті, хто належать до цеху журналістів, втрачають відчуття корпоративної єдності, не кажучи вже про професійну стику. Журналісти не змогли уявити себе окремою групою і забезпечити дотримання своїх кланових інтересів па противагу політикам, бізнесменам та ін. Журналісти не об'єдналися і стали легкою здобиччю своєрідних політичних сутенерів, чим дискредитували насамперед самих себе.

Процес регулювання порушень принципів журналістської стики — цс питання захисту свободи слова, демократичних інституцій держави цивілізованого економічного ринку. Ця проблема стосується не лише журналістської діяльності, редакційних колективів, а й аудиторії ЗМІ, її культури, освіти, виховання тощо. Передусім — права на об'єктивну та правдиву інформацію, плюралізм думок, їх збалансованість. Б інформаційному просторі держави серед представників ЗМІ необхідно утверджувати і поширювати журналістські чесноти, міжнародні стандарти і принципи журналістської діяльності. В цьому контексті, як уже було зазначено раніше, неабияку роль повинна відігравати система саморегуляції преси, включаючи досудове регулювання порушень журналістських стичних норм. Така практика діяльності ЗМІ, її взаємовідносини із судовою гілкою влади буде свідченням стабільності цих відносин, запорукою демократичного розвитку держави, розумінням та сприйняттям журналістами демократичних норм і принципів їх роботи. Таким узагальнюючим документом міг би бути кодифікований Кодекс журналістської стики як джерело регулювання відносин журналістів з аудиторією, фізичними та юридичними особами в площині моралі, загальнолюдських цінностей тощо" Особливо цс актуально для країн молодих демократій, якою є сьогодні Україна.

Чинний український Кодекс журналістської стики містить майже всі найважливіші стичні норми, які мають закордонні кодекси. Не відображено в українському Кодексі норми про приховану рекламу в ЗМІ, норми про надання чинності документові й відповідальність за порушення етичних норм Кодексу. В посібнику постатейно проаналізовано Кодекс професійної етики журналіста України і виявлено поєднання в одній статті різних стичних принципів і стичних норм, що ускладнює використання документа в щоденній практиці журналістів, а також у роботі Ради з стики Спілки журналістів України для регулювання моральних порушень журналіста. Виявлено відсутність у чинному Кодексі розділу про відповідальність журналіста за моральні порушення. Рекомендовано розробити і прийняти, врахувавши виявлені хиби, проект нового кодифікованого Кодексу журналістської етики, у якому кожну етичну цінність, етичну норму виділити в окремий принцип і статтю, а також увести статті про приховану рекламу і відповідальність за порушення стичних норм у ЗМІ. У редакціях, зокрема загальнодержавних видань, варто розробити редакційні кодекси стики.

Становлення нових норм поведінки і діяльності журналіста відбувається під впливом зовнішньої трансформації суспільства, зокрема зниження моралі суспільства. Девальвація старих стичних цінностей охопила сьогодні всі сфери життя. Власність, гроші як у житті, так і на сторінках преси є найвищою цінністю, про що прямо або в підтексті йдеться у багатьох матеріалах.

Негативізм, нігілізм, нонконформізм як пасивне пристосовництво — ось основні тенденції моральних критеріїв, зумовлені соціально-економічною, духовною кризою в країні, руйнуванням усталених гуманістичних моральних стереотипів. Це неминуча плата за обман народу як у минулому, так і сьогодні. Моральне здоров'я нації неможливе в умовах тоталітарного режиму, пемає його і в перехідний період до демократії, тому що підірвана віра у справедливість.

Українському суспільству вкрай необхідна нова парадигма, спрямована на виведення суспільства з моральної кризи, що великою мірою залежить від дотримання етичних і правових норм усіх структур суспільства і, звичайно, ЗМІ.

Проте одними законодавчими, стичними документами розв'язати проблему моральності суспільства, ЗМІ нереально. Суспільству потрібна система заходів щодо відновлення соціальної, економічної справедливості, щоб люди повірили владі.

То, що насправді діється сьогодні у країні, — це те, про що казав дипломат Мате Карлсон: "Само на стадії трансформації другого покоління буде вирішено питання про то, якими суспільствами стануть нові демократії та ринкові економіки. Це не вибір між ринковою економікою, вільною і соціально орієнтованою. Це вибір між соціально орієнтованою ринковою економікою і такою, що загарбана групами. У першій вільні ринкові сили збалансовано так, що вони служать на користь суспільного добра, у другій — вільні ринкові сили працюють на незначну кількість людей".

Така економіка завжди служить інтересам специфічних груп людей, залишаючи за собою роз'єднані несправедливі суспільства, спустошені не лише кишені, а й людські душі.

В умовах переходу до демократії, коли незалежні ЗМІ виконують подвійну роль, з одного боку, охороняють демократію, з іншого — сприяють розбудові громадянського суспільства в Україні, що зумовлює їх прагнення до незалежності від держави, засновника, сторонньої матеріальної підтримки, регулювання їхньої діяльності, необхідно створити механізм самоконтролю ЗМІ.