Розділ «Додаток 4 Рекомендація № R (2000) 7 Ради Європи Комітету Міністрів країнам — членам стосовно права журналістів не розголошувати їхні джерела інформації»

a) клопотання чи вимога щодо ініціювання будь-яких дій компетентними органами влади, спрямованих на розголошення інформації" що визначає джерело, повинні бути внесеними лише особами чи державними органами, які мають прямий законний інтерес у розголошенні;

b) журналісти повинні бути поінформованими компетентними органами влади про їхнє право не розголошувати інформацію, що визначає джерело, так само, як і про обмеження цього права у випадку, якщо розголошення вимагається;

c) санкції проти журналістів за нерозголошення інформації, що визначає джерело, повинні накладатися тільки судовими органами влади під час судового розгляду, який дозволяє слухання журналістів, які мають до цього стосунок відповідно до ст. 6 Конвенції;

d) журналісти повинні мати право перегляду іншим судовим органом накладеної санкції з нерозголошення їхньої інформації, що визначає джерело;

e) якщо журналісти відповідають па вимогу чи наказ про розголошення інформації, що визначає джерело, компетентні органи влади повинні передбачити проведення заходів, що обмежують ступінь розголошення, наприклад усунення громадськості від розголошення, відповідно до ст. 6 Конвенції, в тих випадках, де це необхідно, і самі поважати конфіденційність такого розголошення.

Принцип 5. Прослуховування комунікацій, спостереження, обшук і виїмка

а) наступні заходи не повинні застосовуватися, якщо їхньою метою с обійти право журналістів, у термінах цих принципів, не розкривати інформацію, що визначає джерело:

i) ордери на прослуховування чи дії стосовно зв'язку або листування журналістів чи їхніх службовців,

ii) ордери на спостереження чи дії стосовно журналістів, їхніх контактів або їхніх службовців,

iii) ордери на обшук чи виїмку або дії стосовно приватних чи підприємницьких приміщень, майна або листування журналістів чи їхніх службовців, чи персональних даних, іцо стосуються їхньої професійної діяльності;

b) у тих випадках, коли інформація, що визначає джерело, була отримана належним чином поліцією чи судовими органами влади будь-якою із зазначених вище дій, хоча цс може і не бути метою цих дій, необхідно вжити заходи, щоб запобігти подальшому використанню цієї інформації, як доказ перед судами, якщо цс розкриття не буде обґрунтоване відповідно до Принципу 3.

Принцип 6. Захист проти самозвинувачення Принципи, встановлені тут, не повинні будь-яким шляхом обмежувати національні закони про захист від самозвинувачення в кримінальному судочинстві, і журналісти повинні, наскільки такі закони застосовуються, користуватися таким захистом стосовно розголошення інформації, що визначає джерело.