Розділ «Додаток 4 Рекомендація № R (2000) 7 Ради Європи Комітету Міністрів країнам — членам стосовно права журналістів не розголошувати їхні джерела інформації»

c) термін "джерело" означає будь-яку особу, яка забезпечує інформацією журналістів;

d) термін "інформація, яка визначає джерело" означає, наскільки цс ймовірно, привести до визначення джерела;

i) ім'я і персональні дані, такі як голос чи зображення джерела;

ii) фактичні обставини набуття інформації журналістом від джерела;

iii) неопублікований зміст інформації, наданий джерелом журналісту;

iv)персональні дані журналістів і їхніх службовців, пов'язані з їхньою професійною діяльністю.

Принцип 1. Право журналістів на не розголошення Внутрішнє право і практика в країнах — членах повинні забезпечувати точний і ясний захист права журналістів не розкривати інформацію, що визначає джерело, відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (нижче — Конвенція), і принципи, встановлені тут, які розглядаються як мінімальні стандарти для поваги цього права. Принцип 2. Право інших осіб на нерозголошення Інші особи, які завдяки своїм професійним зв'язкам з журналістами набули знання інформації, що визначає джерело, завдяки збиранню, процесу видавництва чи поширенню цієї інформації, повинні бути однаково захищеними згідно з принципами, встановленими тут.

Принцип 3. Обмеження права на не розголошення

a) право журналістів на нерозголошення інформації" що визначає джерело, не повинне підлягати іншим обмеженням, крім тих, які згадуються в параграфі 2 ст. 10 Конвенції. У визначенні того, чи наявний законний інтерес у розголошенні, що підпадає під коло випадків, передбачених параграфом 2 ст. 10 Конвенції, переважає суспільний інтерес у нерозголошенні інформації, що визначає джерело, компетентні органи влади країн — членів повинні приділити особливу увагу важливості права на нерозголошення і значну перевагу, яка надається йому в прецедентному праві Європейського суду з прав людини і можуть тільки призначити розголошення, якщо, за умов параграфу b, вимога суспільного інтересу є первинною і якщо обставини досить суттєві і мають важливий характер;

b) розголошення інформації, що визначає джерело, не повинно вважатися необхідним, якщо не може бути переконливо встановлено, що:

i) розумні альтернативні заходи розголошення не існують чи були вичерпані особами чи органами влади, які домагаються розголошення;

ii) законний інтерес у розголошенні ясно переважає суспільний інтерес у нерозголошенні, пам'ятаючи, що:

— переважання вимоги необхідності розголошення доведено,

— обставини досить суттєві і мають важливий характер,

— необхідність розголошення визначається тиском соціальної необхідності;

— країни — члени задовольняють звичайну межу розуміння в цій потребі, але ця межа йде пліч о пліч з наглядом Європейського суду з прав людини;

c) викладені вище вимоги повинні застосовуватися на всіх стадіях будь-якої процесуальної дії, де право на нерозголошення може бути викликане.

Принцип 4. Альтернативні докази журналістських джерел

У судовому позові проти журналістів на підставі нібито посягання на честь чи репутацію особи, органи влади з метою встановлення істини чи, в інакшому випадку — голослівності твердження повинні брати до уваги всі докази, які доступні для них згідно з національним процесуальним правом і не можуть вимагати для цієї мети розголошення інформації, що визначає джерело інформації.

Умови, що стосуються розголошення