РОЗДІЛ ШОСТИЙ. РОКИ 1905-1914

Історія української преси

Особливо цікавими були відповіді на питання "Чому передплачуєте "Засів"? З низки відповідей згадаємо декілька: "За її святу правду", "тому, що ми з неї тільки чуємо правду по селах". До них прилучалися інші: "Тому, що вона при своїй дешевій ціні дає відповіді на різні питання і написана гарною і простою мовою", "за її щиро народній напрямок". Секретар одного хліборобського товариства відповів за всіх членів: "Того, що на неї великий спрос (попит), як на підходящу газету для малоросів."

А от відповідь передплатників із робітників: "Тому, що ця газета українська, глибоко народна, обстоює рідний край убогих селян і робітників. Я ж сам тілом і душею українець... шукаю кращої долі, як і "Засів". Ось чому я виписую "Засів" і лічу його своїм вірним другом-порадником". Так писав один з них. "Тому, що це цілком народна газета, як по кошту, так і по змісту, хоч усього потроху в ній пишеться, але все, що неодмінно потрібно для робітників", — писав другий. "Тому, що бачу в ній щирий погляд робітника", — подавав третій і т. д. А дехто просто відповідав: "Бо вона нам по нутру".

Червоною ниткою проходить у цій анкеті думка, що передплачувався "Засів", як свій орган, міцними зв'язками зв'язаний з народом. Та незважаючи на все це, пощастило "Засіву" проіснувати лише трохи довше року. Року 1912 мусив припинити своє існування. Причини — матеріальне виснаження постійними грошовими карами та іншими витратами, що не могли покритися низькою передплатою, а також і всі інші умови, в яких доводилося редакції часопису працювати.

"...Нелегко було нам провадити діло своє, — писала редакція за півроку праці. — Шлях до народу поріс тернами та бур'янами, перепони та заборони стоять на ньому. Багато митарств проходить друковане слово, поки дійде в руки читача... Штрафи, кари цензурні та адміністративні завжди висять над головою редакторів та співробітників. А тут ще кругом добровільні темні сили завивають вовками, скиглять, щоб припинити наше діло".

Приблизно за рік після "Засіву" почав виходити новий популярний літературно-громадський тижневик гад назвою "Маяк", перше число якого появилося 20.ХІІ. 1912 р. Виходить за редакцією В. Шевченка і А. Терниченка. Склад співробітників був дещо відмінний від попередніх. Багатьох не було. їх місце зайняли молодші і нові, які щойно виступали на сторінках преси. Присвячений, головно, сільській та робітничій інтелігенції, зустрів він серед неї не меншу увагу і симпатію. Натомість в журналістичних колах оцінка була розбіжна.

Деякі органи зустріли появлення цього часопису виразно негативним, ба, ворожим відгуком ("Дзвін"). Інші, навпаки, дали прихильну оцінку появленню часопису.

"Числа нового журналу, що появився, вказують, що навколо видання згуртувалася низка осіб, які ясно уявляють завдання народного журналу і вміло їх виконують", — писала в спеціальній статті за підписом В. С. "Украинская жизнь". Вказавши на деякі хиби та піддавши доброзичливій критиці зміст журналу, закінчувала вона свій відгук такими словами: "В цілому новий журнал робить корисне враження, і не підлягає жодному сумніву, що, коли йому пощастить побороти адміністративні Сцілли і Харібди, він знайде свого читача... Рекомендуючи увазі кіл, близьких до мас, новий журнал, ще раз бажаємо "Маяку" існування довшого і щасливішого, як те було в його попередників".

Прихильною оцінкою відгукнувся також і "Літературний Вісник", зазначивши, що "Маяк", широко розходячись між селянством і робітництвом, "робить своє важливе діло поширення національної свідомости"...

Не пощастило. Напередодні світової війни 1914 р. на ч. 28 було цей часопис, як і всю іншу українську пресу того часу, владою заборонено.


Популярно народні та інші часописи на провінції: "Дніпрові Хвилі", "Світова зірниця" та інші


Крім згаданих органів, що мали на увазі масового читача і виходили в Києві, в ті ж часи виходило кілька подібних органів і на провінції. Одні з них протрималися довше, інші коротше, а ще інші припинили своє існування на перших числах, не знайшовши відгуку серед мас.

До перших належав ілюстрований тижневик "Дніпрові Хвилі". Почав він виходити у Катеринославі (тепер Дніпропетровське) з ініціативи М. Богуславського. Перше число появилося 1.Х. 1910 р. Фактичним редактором був Д. Дорошенко, а на відповідального редактора запрошений був К. Котов (поміщик і домовласник). Згадуючи про це запрошення, Д. Дорошенко, між іншим, розповідає, що К. Котов згодився взяти на себе відповідальність з умовою, що будуть друкуватися Його вірші бодай двічі на рік.

"Звичайно він, — оповідає Дорошенко, — давав вірші на новий рік і на Великдень. Розуміється, з тими віршами було багато мороки, доводилося їх прати і гладити, і тут було немало і редакторської творчості"...

Під досвідченою рукою Д. Дорошенка стали "Дніпрові Хвилі" одним з поважніших органів подібного роду, на сторінках якого, крім статей інформаційного характеру, з'являлися твори визначніших письменників і цінні праці на історичні теми.

Літом 1913 р. Д. Дорошенко покинув Катеринослав і "Дніпрові Хвилі" мали припинитися, але до кінця року довів їх В. Біднов за допомогою своєї дружини і д-ра Ю. Павловеького.

Користувалися "Дніпрові Хвилі" симпатією і популярністю не тільки на Катеринославщині, але і далеко за її межами.

Популярним тижневиком була також "Світова Зірниця", що почала виходити 1906 р., змінившись пізніш на двотижневик.

Видавав її гурток польських поміщиків під проводом і. Волошиновського. Виходила спочатку в Могилеві-Подільськім, а потім у с. Пеньківка і вкінці з 1911 р. перейшла до Києва.

Побіч з інформаційним матеріалом звертала увагу на сільське господарство і кооперацію. Року 1913 перестала виходити і відновилася була з початком революції 1917 р.

Робилися спроби видавати й інші часописи, але вони не зустрілися з прихильним відгуком і підтримкою, а тому хутко зникали. До таких належить, наприклад, "Порада", перше число якої появилося у Харкові в 1906 р., офіційним російським правописом ("ярижкою") і досить чудернацькою мовою з не менш дивним змістом за редакцією М. Лободовського. Після першого числа часопис цей вже не появлявся.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української преси» автора А.Животко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ШОСТИЙ. РОКИ 1905-1914“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи