Розділ «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ»

«Боже мій! Так оце й є дуель? Оце й усе? — думав Жульєн. — Яке щастя, що я все-таки спіймав цього кучера! Як би я мучився, коли б мені довелося стерпіти ще й цю образу в кав’ярні!»

Дорогою цікава розмова майже не уривалась. Тут Жульєн зрозумів, що дипломатичне прикидання може теж стати в пригоді.

«Виходить, нудьга не є невід’ємною властивістю розмови знатних осіб. Адже мої недавні супротивники глузують з хресного ходу, не соромляться розповідати масні анекдоти, та ще й з такими мальовничими подробицями. їм бракує тільки розмірковувань на теми високої політики, але це повністю компенсується вишуканістю, легкістю мови й бездоганною точністю висловів». Жульєн почував щиру приязнь до цих молодих людей. «Який би я був щасливий, якби міг часто зустрічатися з ними!» — думав він.

Тільки-но вони розсталися, шевальє де Бовуазі навів довідки про Жульєна: відомості виявились не блискучі.

Йому дуже цікаво було з’ясувати, хто такий його супротивник, чи буде пристойно зробити йому візит? Але те, що він почув, було далеко не втішне.

— Все це просто жахливо, — сказав він своєму секундантові. — Не можу ж я признатися, що стрілявся з якимось секретарем пана де Ла-Моля, і тільки тому, що кучер викрав мої візитні картки!

— Безперечно, це може поставити вас у смішне становище.

Того ж таки вечора шевальє де Бовуазі і його приятель розголосили скрізь, що цей пан Сорель — до речі сказати, дуже милий молодий чоловік — є позашлюбним сином близького друга маркіза де Ла-Моля. Всі охоче повірили їхнім словам. А коли факт був установлений, молодий дипломат і його приятель дозволили собі кілька разів відвідати Жульєна протягом двох тижнів, поки він не виходив з кімнати. Жульєн признався їм, що був в опері тільки раз у житті.

— Це жахливо, — сказали вони йому, — адже тільки туди й варто ходити. Треба, щоб ваш перший вихід був на «Графа Орі».

В опері шевальє де Бовуазі познайомив його з уславленим співаком Джеронімо, що на той час мав величезний успіх.

Жульєн майже закохався у свого нового знайомого; його зачаровувала самоповага і таємнича значимість де Бовуазі, поєднані з молодечим фатівством. Наприклад, шевальє трохи заїкався тільки тому, що мав честь часто бачитися з вельможею, в якого була така вада. Ніколи ще Жульєн не зустрічав у одній особі стількох дивацтв, які вживалися з бездоганністю манер, що могла правити за зразок для бідного провінціала.

Жульєна бачили в опері в товаристві шевальє де Бовуазі і заговорили про нього.

— Отже, — сказав йому якось пан де Ла-Моль, — ви — позашлюбний син багатого дворянина з Франш-Конте, мого близького друга?

Маркіз урвав Жульєна, коли той хотів запевнити, що ніякої участі в поширенні таких чуток не брав.

— Пан де Бовуазі не захотів, щоб про нього казали, що він бився з сином тесляра.

— Знаю, знаю, — сказав пан де Ла-Моль. — Тепер уже моя справа підтвердити цю версію, — вона для мене дуже зручна... Але я хочу просити вас зробити мені одну послугу — це відбиратиме не більше півгодини вашого часу: після кожної оперної вистави дивитися на роз’їзд великосвітського товариства. Я помічаю у вас іноді провінційні манери, треба позбутись їх; крім того, вам не завадить знати, принаймні в обличчя, тих значних осіб, що до них мені, можливо, доведеться послати вас з яким-небудь дорученням. Пройдіть у касу театру, щоб вас там знали. Вам замовлена постійна перепустка.

VII. ПРИСТУП ПОДАГРИ

І я дістав підвищення не за свої

заслуги, а тому, що в мого

начальника загострилась подагра.