Розділ «ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ»

Марно намагався Жульєн дізнатися що-небудь про пані де Реналь. Барон, видно, не забув їхнього колишнього суперництва і не обмовився жодним словом. Нарешті він попросив у Жульєна батьків голос на майбутніх виборах. Жульєн обіцяв написати.

— Ви повинні були б, пане шевальє, рекомендувати мене панові маркізу де Ла-Молю.

«Справді я повинен був би! — подумав Жульєн. — Але такого шахрая!.. »

— Правду кажучи, — відповів він, — я дуже незначна особа в палаці де Ла-Моль, щоб брати на себе сміливість рекомендувати будь-кого.

Жульєн усе розповідав маркізові, отже, ввечері він сказав йому й про бажання Вально та про всі його діяння й подвиги, починаючи з тисяча вісімсот чотирнадцятого року.

— Ви не тільки відрекомендуєте мені завтра ж нового барона, — сказав пан де Ла-Моль дуже серйозно, — але й запросите його обідати на післязавтра. Це буде один з наших нових префектів.

— У такому разі, — холодно зауважив Жульєн, — я прошу надати моєму батькові місце директора притулку для бідняків.

— У добрий час, — сказав маркіз і повеселішав, — згода! Признатись, я чекав моралізування. Ви робите успіхи.

Пан де Вально повідомив Жульєна, що особа, яка тримала у Вер’єрі лотерейну контору, нещодавно вмерла. Жульєнові здалося потішним дати це місце панові де Шолену, отому старому дурню, що його прохання він колись знайшов у кімнаті пана де Ла-Моля. Маркіз сміявся від щирого серця з цього прохання, яке Жульєн проказав йому напам’ять, подаючи на підпис листа з приводу цієї посади до міністерства фінансів.

Як тільки пан де Шолен був призначений, Жульєн дізнався, що депутація від департаменту вже зняла клопотання про призначення на те місце пана Гро, славетного математика; ця великодушна людина жила на тисячу чотириста франків ренти і щороку давала по шістсот франків сім’ї покійного управителя лотерейної контори, щоб трохи допомогти дітям небіжчика.

Жульєн сам був приголомшений тим, що накоїв. А родина покійного? За що ж вони тепер житимуть? Серце його стиснулося від цієї думки. «Дарма, — подумав він, — коли вже я вирішив пробитись у вищий світ, доведеться чинити й не такі кривди, та ще й прикривати їх красивими зворушливими фразами. Бідолаха пан Гро! Це він заслужив орден, а одержав його я, і тепер я мушу діяти в дусі того уряду, який мене нагородив».

VIII. ЯКА ВІДЗНАКА

РОБИТЬ ЛЮДИНУ ВИЩОЮ

— Твоя вода не освіжає мене, —

сказав спраглий дух.

— А проте це найпрохолодніше

джерело в усьому Діар-Бекірі.

Пелліко

Якось Жульєн повернувся з поїздки в чарівний маєток Віллек’є на берегах Сени, якому пан де Ла-Моль приділяв деяку увагу. Це було єдине з його володінь, що свого часу належало славнозвісному Боніфацію де Ла-Моль.

Він застав дома маркізу й дочку, що недавно приїхали з Гієрських островів.